у сфері кооперативної діяльності, формування та спільного використання електронних ресурсів посідають бібліотеки ВНЗ, які швидше за інші бібліотеки реагують на зміни та тенденції в бібліотечно-інформаційній сфері. Аналіз досвіду роботи університетських бібліотек США, Великобританії, Франції та Росії показав, що при побудові масштабної розподіленої освітньої системи лише корпоративна модель об'єднання бібліотек навчальних закладів надасть користувачам якісно нові сервісні можливості оперативного доступу до наукових та освітніх інформаційних ресурсів. З метою обміну інформацією та створення єдиного інформаційного простору університетські бібліотеки повинні сьогодні реалізовувати стратегію координації та кооперації своєї діяльності через створення корпоративних бібліотечно-інформаційних систем [11, с. 144].
Н. Петрина визначає такі основні напрями корпоративної системи університетських бібліотек [там само; с. 145]:
створення зведеного електронного каталогу (ЕК) бібліотек- учасниць;
корпоративна каталогізація;
формування зведеної повнотекстової БД публікацій ВНЗ;
створення корпоративних служб міжбібліотечного абонементу (МБА) та ЕДД.
Розробка ж концепції побудови корпоративної бібліотечної мережі авторкою передбачається через досягнення таких основних цілей [там само; с. 144]:
інтеграція інформаційних ресурсів бібліотек та надання доступу користувачам до фондів усіх бібліотек-учасниць як до єдиного інформаційного ресурсу;
каталогізація матеріалів відповідно до національних і міжнародних стандартів для уніфікації роботи з ними;
створення центру корпоративної каталогізації та інших корпоративних сервісів і служб;
ретроспективна конверсія каталогів бібліотек;
ефективне функціонування системи МБА та ЕДД;
запровадження системи організаційної, технічної та технологічної взаємодії бібліотек-учасниць у режимі реального часу.
Наведемо приклади діяльності різноманітних бібліотечних об'єднань, які працюють у різних напрямах і формах ІО користувачів.
У 1997 р. дев'ять латвійських бібліотек (академічна, національна та університетські) створили загальнобібліотечну мережу - консорціум з єдиним читацьким квитком (з 2001 р.), що відкрило значно ширші можливості для ефективнішого різноаспектного ІО користувачів [1].
У зв'язку з постійним підвищенням цін на журнали, у результаті чого жодна бібліотека вже не змогла розраховувати виключно на власні засоби і ресурси, був створений консорціум «Юпітер», який об'єднав п'ять провідних бібліотек Голландії для забезпечення копіями журнальних статей кожного його учасника [10].
У Білорусі передбачено створення консорціуму наукових та університетських бібліотек для одержання доступу до БД EBSCO Publishing [2].
У Росії з 2002 р. діє Національний електронно-інформаційний консорціум, засновниками якого стали Російська державна бібліотека, Російська національна бібліотека, Всеросійська державна бібліотека іноземної літератури та ін. Консорціум здійснює доступ до іноземних БД для своїх бібліотек-учасниць.
Наукова бібліотека Санкт-Петербурзького державного технічного університету є одним із засновників корпоративної мережі бібліотек Санкт-Петербургу, в якій діє зведений ЕК. Також бібліотечним об'єднанням здійснюється ЕДД та замовлення літератури через Інтернет (з 2001 р.) [3].
Іншим напрямом діяльності бібліотечних об'єднань, за оцінкою Ю. Гріханова, є тенденція, яка виникла в практиці зарубіжних бібліотек з 1990-х років - корпоративна організація маловикористо- вуваної літератури шляхом створення репозитаріїв, головним завданням яких є зниження видатків на зберігання і використання бібліотечних фондів. Так, у 1990-х роках у США був створений Центр для наукових бібліотек, головними функціями якого стало кооперативне зберігання маловикористовуваної літератури, кооперативна купівля рідко використовуваних наукових матеріалів і загальна координація комплектування бібліотек для уникнення зайвого дублювання. У 1995 р. розпочав роботу Національний ре- позитарій у Швеції, який об'єднав усі публічні бібліотеки країни.
У 1996 р. у Франції на базі Центру технічної книги для вищої освіти був створений репозитарій університетських бібліотек [5].
Таким чином, бібліотечні об'єднання створюють новий вид ІО - корпоративний сервіс для користувача, головною перевагою якого є дистанційний доступ останнього до об'єднаних бібліотечних інформаційних ресурсів. Також проекти, які спрямовані на розвиток розподілених корпоративних бібліотечних систем, дає можливість реалізувати стрижневий принцип, напрацьований міжнародним бібліотечним співтовариством - доступ до фондів та інформації замість володіння. Впровадження і широке застосування інформаційних технологій у практику роботи бібліотек надає змогу віднаходити нові моделі і механізми для якіснішого, повнішого та швидшого ІО користувачів, пропонуючи останнім в одному місці доступ до інформаційних ресурсів міста, регіону, країни чи всього світу.
А тепер спробуємо в описовій формі представити модель корпоративного ІО в ОБІП.
Для початку визначимо - що таке корпоративне ІО в ОБІП. Ми розуміємо його як сукупність бібліотечно-інформаційних установ, що здійснюють свою діяльність на взаємовигідних умовах кооперації усіх виробничих процесів, кінцевою метою яких є створення найсприятливіших умов для ефективної роботи користувачів та оперативного й найповнішого задоволення інформаційних потреб і запитів останніх. У свою чергу можемо виділити кілька рівнів ОБІП: за відомчою (галузевою) ознакою, адміністративно-територіальною ознакою, а також об'єднання зусиль бібліотечно-інформаційних центрів держави.
Прикладами ОБІП за відомчою (галузевою) ознакою може бути мережа бібліотек науково-дослідних установ Національної академії наук України, мережа медичних бібліотек тощо. Підсистемами такого ОБІП у межах країни мають бути ОБІП області.
ОБІП за адміністративно-територіальною ознакою передбачає кооперацію зусиль бібліотек усіх рівнів будь-якої галузевої чи відомчої належності в межах одного міста. Доцільно говорити про створення такого ОБІП у районних та обласних центрах.
Якщо ж ми говоримо про завдання чи координацію роботи національного масштабу, то в такому випадку слід об'єднувати зусилля національних та державних бібліотек з усіх регіонів країни.
Складовими етапами і процесами корпоративного ІО є:
комплектування документами, формування власних БД, організація доступу до ЕНІР інших установ і організацій;
бібліотечне опрацювання документів та ЕНІР;
обмін записами про документи та ЕНІР (або створення і наповнення зведеного ЕК);
ЕДД є важливою складовою корпоративної взаємодії бібліотек різних рівнів підпорядкування і відомчої чи галузевої належності;
формування документного електронного архіву (електронних копій