УДК 025.17:027.54(477) Надія Мацібора,

зав. відділу ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

ІСТОРИКО-БШЛІОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЧАСОПИСІВ ПЕДАГОГІЧНОГО І ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗМІСТУ XIX - ПОЧАТКУ XX ст.

З ФОНДУ ДЕРЖАВНОЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ

БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ імені В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

У статті подано інформацію про галузевий ресурс Державної науково- педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського, розповідь про окремі журнали означеного періоду, історико-бібліографічне дослідження часописів педагогічного і психологічного спрямування (1832-1917 pp.); методику дослідження цих документів і їх бібліографування.

Ключові слова: Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського, раритетні видання, педагогічна преса, часописи, історико- бібліографічне дослідження, допоміжні покажчики.

У фонді Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського (ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського) зберігаються цінні раритетні видання XIX - поч. XX ст., успадковані з фондів бібліотеки Харківського товариства поширення в народі грамотності (1869-1919), бібліотек земств, округів Харківської губернії, документи Українського науково-дослідного інституту педагогіки. Серед унікальних видань - документи XVIII - поч. XX ст. з педагогіки, народної освіти, психології, історії, мово- і літературознавства, підручники, бібліографічні видання, довідники тощо. Унікальну колекцію становлять українські та російські часописи XIX - поч. XX ст. педагогічного і психологічного спрямування - невід'ємний складник національної культури, важливе документальне джерело історичної інформації. На сторінках цих видань зафіксовано не лише суспільно-політичне, економічне, культурне життя народів України, Росії, а й чимала кількість публіцистичних, наукових, науково-популярних, пізнавальних, просвітницьких праць, створених фахівцями з різних галузей знань. Значна частина цих матеріалів присвячена розвитку педагогічної думки та освіти. Вони були опубліковані у понад 200 періодичних виданнях педагогічного та психологічного змісту, які видавалися не лише в «підросійській» Україні, а й поза її межами впродовж 1807-1917 pp. (часописи означеного періоду зберігаються у фонді ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського). Цьому сприяла необхідність професійного обговорення проблеми розвитку вітчизняної освіти, педагогіки, методології навчального процесу, виокремлення головних аспектів у засвоєнні учнями знань з рідної мови, літератури, математики, природничих наук, а також в інформаційному забезпеченні педагогічного процесу загалом.

Педагогічна преса - це літопис суспільних подій, це люди, які висловлювали свої думки про стан і перспективи розвитку освіти, школи, виховання, у процесі яких вони брали безпосередню участь [6]. У пресодруках минулого відображена не лише історія вітчизняної освіти і педагогічної думки, а й уся та соціальна напруга, що супроводжувала процес формування національної самосвідомості народу, боротьбу за національне і соціальне визволення, за рідну школу. Історія російської та української передової педагогічної думки складалася так, що саме преса, починаючи з другої половини XIX століття, стала однією з форм існування й розвитку громадської самосвідомості, поширення передових знань, ідей. За образним висловлюванням О. І. Герцена, журналістика того часу «вбирала в себя все умственное движение страны». Підкреслюючи особливе значення педагогічної літератури, ґрунтовним складником якої була педагогічна журналістика, К. Д. Ушинський називав її «сховищем», де «зібрані найбагатші результати педагогічної практики, на основі яких можливий подальший розвиток суспільного виховання» [4].

У педагогічній журналістиці XIX - початку XX ст. гостро критикувалася урядова система освіти і виховання, висувалися прогресивні вимоги до якості та змісту навчання. На сторінках психологічних і педагогічних часописів (1832-1917 pp.) розглядалися та аналізувалися проблеми загальної і спеціальної педагогіки, методики викладання окремих предметів, розумового, морального, естетичного, фізичного і трудового виховання, спільного навчання хлопчиків і дівчат, професійної освіти, дошкільного, сімейного виховання, дисципліни і покарань учнів, виправлення й перевиховання їх, підготовки учителя для народної і середньої школи, питання загальної, експериментальної і педагогічної психології та низка інших. У жодній країні світу журнальна публіцистика не була всенародним читанням такіою мірою, яку Росії в другій половині XIX ст. Причини цього явища криються в історичних і політичних умовах розвитку Росії, які склалися в середині XIX ст. - час бурхливого розвитку журналістики в країні. Часописи педагогічної та психологічної тематики, що вийшли друком у відомих наукових центрах Російської імперії (Москва, Санкт-

Петербург, Київ, Полтава та іи.), нині зберігаються у фонді ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського. Хронологічно фонд цих журнальних видань охоплює період з 30-х років XIX до початку XX століть і налічує 188 назв, 115 з них - періодичні видання педагогічної і психологічної тематики, зокрема: «Педагогический сборник» (1864-1918), «Вопросы философии и психологии» (1889-1918), «Воспитание» (1860-1863), «Образование» (1892-1909), «Журнал Министерства народного просвещения» (1834-1917), «Народная школа» (1869-1889), «Церювно-приходская школа» (1887-1906), «Учитель» (1861-1870) та ін. видання, які складно знайти в сучасних українських книгосховищах. Журнали педагогічного і психологічного змісту XIX - поч. XX ст. містять оригінальні джерела щодо української і російської історії освіти і педагогічної думки, до яких сьогодні надається доступ користувачам. Зазначені вище пресодруки становлять велику наукову цінність для дослідників історії освіти і є вагомим джерелом досліджень з психолого-педагогічних питань. Дореволюційні журнали містять першодруки, тексти, які з часу виходу в світ не перевидавалися.

«Журнал Министерства народного просвещения» (СПб, 1834—1917) — офіційне видання цього відомства, яке виходило друком 83 роки, до 1834 р. видавався під такими назвами: «Периодическое сочинение об успехах народного просвещения» (1803-1817,1819 рр.)., «Журнал департамента народного просвещения» (1821-1824 pp.), «Записки, издаваемые от департамента народного просвещения» (1825, 1827, 1829 pp.). Журнал відіграв значну роль у розвитку народної освіти. На