УДК 025.17:027.54(477) Тетяна Мяскова,

ст. наук, співробітник НБУВ, канд. іст. наук

РОДОВЕ ЗІБРАННЯ ХРЕПТОВИЧІВ: ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У статті розкрито історію створення та сучасний стан родового зібрання білоруських магнатів графів Иоахима Литавора та Адама Хрептовичів. Підкреслено, що сьогодні бібліотека Хрептовичів стала об'єктом значної уваги білоруських та українських науковців, які спільно працювали над створенням DVD «Книжкове зібрання роду Хрептовичів», що вийшов за підтримки ЮНЕСКО у грудні 2009 р.

Ключові слова: родове зібрання Хрептовичів, Щорсівська книгозбірня, рукописні каталоги, текстові електронні копії.

Основна мета наукових досліджень, які проводяться відділом бібліотечних зібрань та історичних колекцій в рамках загальних наукових програм НБУВ, - створення науково-інформаційних ресурсів історико- культурного змісту на базі книжкових фондів, що мають загальнонаціональне значення. Пріоритетним напрямом роботи відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ є дослідження історичних бібліотек та спеціалізованих книжкових колекцій як історико-культурного джерела. Одним із результатів виконання планових наукових програм є введення у науковий обіг унікальних колекційних книжкових фондів різних за походженням, часом створення та змістом, а також формування науково- інформаційних ресурсів, що включає: науковий опис, створення каталогів, довідників, баз даних, реєстрація книжкових колекцій у Державному реєстрі національного культурного надбання України.

У відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій зберігається більше десяти книжкових колекцій, які класифікуються як родові історико- культурні книжкові фонди. Серед таких книжкових зібрань - родова книгозбірня Иоахима Литавора та Адама Хрептовичів. Нагадаємо, що Хрептовичі - відомий білоруський магнатський рід, де були військові та державні діячі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої (мали титул графа). Иоахим Литавор Хрептович (1729-1812) - відомий політик, меценат, бібліофіл. З 1772 р. обіймав посаду підканцлера литовського. У подальшому - член Едукаційної комісії (Komisja Edukacji Narodowej ). Перед останнім (третім) поділом Польщі в 1793 р. Иоахим Литавор Хрептович став великим канцлером литовським2, останнім в історії за час існування Речі Посполитої. Його син Адам Хрептович (1768-1844) був візитатором 3 литовських шкіл, почесним членом імператорського Віденського університету. Меленій Хрептович (1809-1892), племінник А. Хрептовича, - відомий російський дипломат. Костянтин Апол- лінарійович Хрептович-Бутеньов — син сестри Меленія Хрептовича. Основу бібліотеки зібрала одна людина протягом всього життя - Йоахим Литавор Хрептович. Бібліотека склалась впродовж другої половини XVTII ст. та першого десятиріччя XIX ст. Архівні джерела, копії історичних доіументів склали зібрання рукописів з історії Польщі та Литви кінця XVI- XVIII ст. Одним з найбільших джерел поповнення родового зібрання Хрептовичів стало зібрання європейських стародруків кардинала Йосифа Імперіалі, бібліотеку якого було викуплено Й. Хрептовичем у держави. Переважну більшість бібліотеки кардинала Імперіала становили релігійні памфлети періоду Реформації. З часом Й. Хрептович викупив і частину зібрання польського богослова, засновника Варшавської публічної бібліотеки єпископа Йосифа Залуського (1702-1774)4. Ще одне джерело поповнення книгозбірні - бібліотеки ліквідованих католицьких монастирів, які Й. Л. Хрептович скуповував, подорожуючи Європою. Це були польські видання XVI-XVIII ст., серед яких переважають сеймові декрети, зібрання польської літератури того часу в оригіналах та перекладах, повна колекція польських видань XVIII ст., збірка памфлетів та агіток часів Б. Хмельницького. Колекцію старовинних карт було подаровано Йоахиму Литавору останнім польським королем Станіславом Августом Понятовським. Крім того, Йоахим Хрептович поширив практику поточного комплектування фонду своєї бібліотеки. Завдяки цілеспрямованій бібліофільській діяльності Йоахима Литавора Хрептовича в м. Щорси, фамільному маєтку графа, виникла найбільша приватна бібліотека на території тогочасної Білорусі. До складу родової книгозбірні входили західноєвропейські та польські видання XV-XVHI ст., друковані у найбільш відомих друкарських центрах таких міст Європи, як Венеція, Варшава, Базель, Краків, Гродно, Львів, Полоцьк, Луцьк. Після смерті Йоахима Литавора його син Адам продовжував справу батька і також поповнював бібліотеку. Бібліотека Хрептовичів не була мертвим скарбом: в Щорси, для того щоб ознайомитися з фондами книгозбірні, а також для наукової та творчої роботи приїздили працювати А. Міцкевич, І. Онацевич, Й. Лелевель, Ю. Ярошевич, Я. Снядецький, Л. Кондратович, Я. Чечотта інші5. На момент смерті Адама Хрептовича родова бібліотека складала до 7600 назв у 10 000 томах. Після смерті Адама Хрептовича бібліотека не поповнювалась, оскільки прямих нащадків у графів не було, і бібліотекою опікувались Іриній Хрептович та його син - російський дипломат Мелетій Хрептович. З 1892 р. власником маєтку Щорси стає Михайло Аполлінарійович Хрептович-Бутеньов, а з 1899 р. - його брат Костянтин Аполлінарійович Хрептович-Бутеньов. Брати Бутеньови переймалися долею родової книгозбірні і запросили на початку 90-х років XIX ст. для її упорядкування відомого вченого С. JT. Пташицького, який зробив її опис та склав короткий огляд рукописів. На початку 1914 року родову книгозбірню Хрептовичів на умові депозитарного зберігання передають до імп. Університету Св. Володимира. Детальніше дізнатися про архівний, юридично не підкріплений, документ про передачу Щорсівської книгозбірні до Києва можна у праці В. Шумейка6.

31914 р. родова книгозбірня Хрептовичів зберігалась в університетській бібліотеці окремим комплексом. Під час першої світової війни родова бібліотека Хрептовичів була евакуйована до Саратова. Певний час зібрання зберігалося у фонді Київського інституту народної освіти, відкритого на базі Університету. У1926-1927 pp. бібліотека Імператорського університету св. Володимира була передана до складу Всенародної бібліотеки України (ВБУ, зараз НБУВ) разом з усіма її колекціями та зібраннями, у тому