УДК 025.171:027.21(477.83)"17/19"

Наталія Кунанець,

заст. директора Наукової бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка», канд. іст. наук

КОЛЕКЦІЇ І ЗІБРАННЯ У ФОНДАХ НАУКОВИХ БІБЛІОТЕК ЛЬВОВА (КІНЕЦЬ XVIII-ПОЧАТОК XXст.)

У статті проаналізовано основні тенденції формування колекцій та зібрань у фондах наукових бібліотек Львова з кінця XVIII до початку XX ст. Подано характеристики їх тематичного наповнення, шляхи надходження та окреслено вимоги попередніх власників щодо умов зберігання.

Ключові слова: бібліотека, колекція, зібрання, історія бібліотечної справи Галичини.

У другій половині XIX ст., на думку доктора історичних наук Г. І. Ковальчук, бібліотекарями була усвідомлена необхідність провести розмежування між «книгами, що мають наукове значення, книгами, що становлять цінність завдяки їх оправі чи матеріалу, на якому вони надруковані, і книгами рідкісними у прямому розумінні цього слова» [33]. На сучасному етапі діяльності бібліотек масиви таких видань окреслюють поняттям «історико-культурні фонди», визначення якого належить член- кореспонденту НАН України, доктору історичних наук, професору Л. А. Дубровіній, і «включають до свого складу тематичні й історичні колекції, зібрання, бібліотеки та окремі документи, організовані в окремі та самостійні структурні утворення, відображають матеріальний та духовний досвід людства й національних культур, в основному ретроспективні і такі, що мають непересічне значення для розвитку суспільства» [22].

У наукових бібліотеках Львова з кінця XVIII ст. формувалися «історико- культурні фонди» завдяки менеценатській підтримці громадськості. Бібліотекам передавалися окремі, подеіуди впорядковані та каталогізовані зібрання, колекції і цілісні приватні бібліотеки. Безперечно, їх формування було результатом планомірної і кропіткої роботи колишнього власника. Набуття колекцій відбувалося переважно у вигляді дарів, однак в окремих випадках не виключалася купівля. Більшість меценатів наполягали на виокремленні їх дарів в окремі структурні підрозділи фондів. Склад колекцій та зібрань віддзеркалював суспільні процеси [1], коло фахових та особистих зацікавлень власників, його літературні та мистецькі смаки. Деякі власники захоплювалися колекціонуванням поточної книжкової продукції, проте значний відсоток бібліофілів накопичували унікальні та рідкісні видання, що було проявом загальних тенденцій суспільства означеного історичного періоду, спрямованих на збереження національної культури в умовах бездержавності. Деякі зібрання формувалися за фаховими ознаками співзвучними з професією збирача. Вважається, що основна цінність вузькопрофільних зібрань діячів культури та науки саме в їх тематичному наповненні [23].

Формування колекційних зібрань у окремих бібліотеках принагідно згадується у працях багатьох дослідників. У цій статті робиться спроба порівняльного аналізу та узагальнення відомостей про колекції та зібрання, що формувалися у наукових бібліотеках Львова з кінця XVIII - початку XIX ст.

Наявність виокремлених колекцій та цінних зібрань переважно притаманна бібліотекам, фонди яких були універсальними.

Так, у бібліотеці Ставропігійського інституту, фонд якого походить від братської книгозбірні, формувалася колекція стародруків. Думки дослідників щодо долі братської книгозбірні розділилися. В. Фрис вважає, що книгозбірня повністю згоріла і збереглося лише декілька книжок з братської книгозбірні, які, очевидно, були позичені з бібліотеки напередодні трагічної події [76]. Проте І. Свєнціцький вважав, що у музеї Ставропігійського інституту зберігалася цінна збірка, основу якої склали фонди архіву та бібліотеки Успенського братства. Доктору І. Шараневичу вдалося зібрати воєдино залишки цієї колись багатої бібліотеки.

О. Ясіновська досліджує певну кількість Євангелій, що походять від братської книгозбірні і певний час зберігалися у бібліотеці Ставропігійського інституту [ЗО]. У Козак вважає, що зараз у Львівському історичному музеї знаходиться «ЗО 1 рукопис, 194 церковних друки і 344 стародруки, які належали Ставропігії» [34]. Тому не можна категорично стверджувати про повну втрату цієї унікальної книгозбірні.

Серед найдавніших книг у ній були видання «Премудрості Соломона», надруковане у Празі видання Скорини 1518 року «Острозька Біблія» 1581 р. (у чотирьох примірниках) та ін. І. Лозинський вважав, що у фонді цієї книгозбірні було видання «Бесида избранная о воспитаніи чад» (1609 р.) [48]. Крім того, колекція містила 47 кириличних ЄвангелійXV- XVTII ст., з них 39 тетрів, 2 апрокси, 3 учительських Євангелія [30].

Ясіновська [92] вважає доволі численною групою колекції літургійні книги. У бібліотеці також зберігалася цінна колекція рукописів, про що свідчить «Опись Музея Ставропигийського института во Львове». [67]. У бібліотеці Ставропігії зберігалася також частина приватної книгозбірні

Зубрицького [62].

У фонді бібліотеки товариства «Просвіта» вирізнялася колекція з приватної бібліотеки Ф. Ржегоржа [45]. Відповідно до волі вченого бібліотекар упорядкував її і розмістив в окремій шафі. У1896 р. у журналі «Zlata Praha» повідомлялося, що «Ржегорж, від'їжджаючи у 1890 р. з Галичини, назавжди залишив русинам свою «чеську» бібліотеку, що налічувала декілька тисяч томів, і, по можливості, постійно її поповнює» [9]. Вона нараховувала 409 назв у 560 прим, історичного, географічного та природничого спрямування [49]. Подальша доля цього зібрання дуже цікава. Після реорганізації 1926 р. бібліотеки «Просвіти» і передачі масиву наукових видань, що накопичувався у її фонді впродовж тривало часу, до бібліотеки НТШ, колекція також опинилася у бібліотеці наукового товариства, а вже 1940 р. увійшла до фондів ЛННБУ і зараз зберігається окремою колекцією у фонді відділу україніки цієї книгозбірні [54]. Вагомим було зібрання видань чеської АН, доля якої подібна до колекції Ф. Ржегоржа.

Цінним здобутком книгозбірні була приватна бібліотека Омеляна Огоновського, яку меценат бібліотеки «записав» «Просвіті» де «було багато цінних видань, передовсім з мовознавства» [21].

Бібліотека НІШ вирізнялася доволі великою кількістю окремих зібрань та колекцій [42]. Зібрання періодичних видань накопичувалися