В окремий відділ виокремлювалося рукописне зібрання бібліотеки НТШ, що розподілялося на основну збірку та бібліотеку І. Франка, налічуючи понад 2700 позицій інвентарних записів, а це понад 3400 документів.

До складу рукописних доіументів входили рукописні книги, серед яких -угорсько-українське письменство XVII-XVIII ст., книги церковного змісту - євангелії, мінеї, тріоді, а також пергаментні листки Псалтиря (XIV ст.) [ 19]. Більшість з них літературного, навчального і публіцистичного змісту українською, польською, частково латинською мовами, створені на Україні у XIV-XVII ст., зокрема в Галичині і на Закарпатті. Серед книг релігійного характеру зустрічалися унікальні, такі як пергаментний рукопис XIV ст., загальновідомий як Бибельський Апостол, «Лямент о пригодъ... мешчан острозких...»(1636 p.), виготовленім. Андреллою-Оросвигівським дві копії підручника поетики і риторики кінця XVII - початку XVTII ст., перепис київського видання 1659 р. «Ключа разумьнія» И. Галятовського, «Зерцадло богословії» К. Ставровецького, понад 200 од. зб. лише кириличних рукописних книг [46]. У фонді цього відділу було багато кодексів XVII-XVIII ст. Окрему групу складали нотолінійні сггіваники - ірмолої XVII та XVIII ст. [91]. Один з них переписаний К. Капчузьким у 1663 р. у Спасівському монастирі (нині - Львівської обл.) [90] та співаник XVIII ст. Пашковського [19].

Відділ рукописів містив велику кількість архівних зібрань документів українських письменників, громадсько-культурних діячів та видавництв [2].

Незважаючи на постійне поповнення фондів книгами із приватних бібліотек, виділеними у фонді були лише 14 колишніх приватних книгозбірень.

Визначною була бібліотека І. Франка, що складалася майже з семи тисяч примірників видань, понад півтисячі рукописів [43]. Цю книгозбірню І. Франко заповів «передати НТШ на його невідкличну власність» [24]. У ній представлені книги з історії української та західноєвропейської літератури, історії релігії, філософії, а також нотолінійні сггіваники - ірмолої

та XVII ст. (Долинянський, кінець XVI - початокXVIIct.), XVIII ст.,

ст., 1839 (львівської церкви Усггіння), II чверті XVIII ст. з київськими наггівами [90].

Значним було зібрання правничих видань з приватної книгозбірні

Кониського [16], що містило 392 видання [84], подарованих самим адвокатом, а понад 550 прим. [83] були передані після його смерті. Кількісно вирізнялося зібрання відомого українського філософа, що тривалий час жив у Росії, - В. Лесевича. Воно містило понад три тисячі примірників видань з історії та теорії філософії, в основному європейських філософів- класиків [72]. Тематично йому була співзвучною бібліотека д-ра

Мандичевського, що складалася з кількасот книг з питань західноєвропейської філософії [20]. Зібрання українського геолога, професора Львівської політехніки Ю. Медведського нараховувало 1964 прим. [20] з проблем геології, фізичної географії Галичини і Карпат. Бібліотека відомого науковця П. Крип'якевича складалася з 796 прим. [20] цінних видань з історії церкви і теології - переважно латинських, грецьких, церковнослов'янських стародруків.

1918 р. бібліотека отримала декілька приватних книгозбірень, серед яких зібрання проф. Є. Олесницького обсягом 2450 прим., І. Зілинського, що містило 2406 прим., І. Курівцяз 1030 прим., О. Барвінського 576 прим.,

В. Білецькош - 467 прим. [20], М. Менцииського [53] - 1500 прим. нотиих видань [56], що надійшли зі Стокгольму [8].

Ще одним цінним зібранням бібліотеки НТШ, що не втратило своєї цінності і на сьогоднішній день, була колекція стародрукованих видань, кирилична частина якої нараховувала понад 212 др. од. [38] як світського, так і теологічного змісту. Колекція містила видання львівських друкарень, зокрема «Адельфотес» - «Граматика доброглаголиваш еллинославенского язика» (1591) [74], друки Успенського братства, острозької [28], крилоської (єпископа Г. Балабана), Стрятинської друкарень [31]. Стародруковані «книги богословського змісту, - як зазначає дослідниця стародруків О. Колосовська , - були позначені індивідуальною творчістю: містили передмови і післямови перекладачів і друкарів, вірші та віршовані епіграми на герби осіб, яким присвячувалася книжка» [43]. Колекція НТШ налічувала багато літургійних книг.

Багатим було зібрання нотолінійних видань цієї колекції, серед яких «Ірмологіон» (друкарня Львівського братства, 1709) [27] таін., видані у львівській та уневській друкарнях єпископа А. Желі- борського [38]. Крім того, був значний масив стародруків, виданих на теренах Східної України у XVII ст. [38] та ті, що побачили світ у друкарнях, які діяли за межами України, - віденській, Святодухівській, супрасльській, московській [38, с. 24].

Бібліотеці НТШ вдалося сформувати унікальну картографічну колекцію [63], яка і зараз не обходиться без уваги дослідників, зберігаючись у ЛННБУ ім. В. Стефаника . Спершу карти входили до складу загального фонду, а з 1933 р. географічні та фізичні карти, атласи, плани міст XVI - XX ст. були виокремлені в окремий фонд, що став підставою для організації структурного підрозділу під назвою «Архів карт і ілюстрацій» [63]. На 1 січня 1939 р. в ньому нараховувалось 2249 од. зб. [18, с. 64], що вийшли друком у понад 35 картографічних видавництвах світу. Мовний аспект картографічних документів надзвичайно широкий - понад дванадцять європейських мов, а географічний простір, представлений на них, охоплює всі континенти. Крім того, бібліотека нараховує значну частину картографічних документів, на яких представлені українські території у складі Польщі, Росії, Австро-Угорщини. Хронологічні межі картографічної колекщ НТШ складають 1562 р. і ЗО—Ю-і роки XX століття [14].

С. Височенко та А. Симутіна зазначають, що найдавнішими у колекції можна вважати карти: Московії, складені англійським дипломатом А. Дженкінсоном