УДК 02 (477) (09) Наталія ЗАХАРОВА,

наук. співроб. НБУВ

Культурно-просвітницька діяльність Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: основні етапи розвитку

Автор розглядає основні етапи розвитку культурно-просвітницької діяльності Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського за 90 років її існування.

За 90 років існування НБУВ пройшла декілька етапів розвитку, пов'язаних із суспільно-політичними та культурними чинниками, що визначили становлення та розвиток культурно-просвітницької діяльності.

Перший етап - створення Національної бібліотеки Української держави, коли відбулося визначення та теоретичне обґрунтування інформаційної та культурно-масової діяльності Національної бібліотеки Української держави, а культурно-просвітницька функція, за визначенням Г. П. Житецького, була означена дуже широко, вона ґрунтувалася на необхідності залучення до соціокультурного простору знання про бібліотеку та її фонди , про книжкову спадщину як фактор розвитку культури й мови українського народу та народів світу. Крім того, передбачалося залучити й наукове знання до впливу на культурні процеси в суспільстві, оскільки знання, що міститься в книзі, є підґрунтям не лише для соціально-економічного, а й духовного становлення української держави та її укріплення. Бібліотека як осередок «розумової культури» розглядалася її фундаторами головним елементом культури суспільства в широкому контексті. Відповідно й форми інформаційної та культурно-масової роботи на етапі становлення були сконцентровані на пропаганді фондів шляхом публікації інформації у пресі та часописах, а з отриманням приміщень почалася й виставкова робота.

Другий етап - розвиток бібліотеки в 1920 - кінець 30-х років під егідою ВУАН, поступовий перехід до масових форм роботи з читачем на засадах ідеологічних принципів радянської влади, передусім, виставок, лекцій, що тісно ув'язувалося з поняттям «виховання» народних мас, керівництва читанням широких прошарків населення, тому створюються підрозділи масової роботи, що ведуть культурно-просвітницьку діяльність. У 20-х роках у працях Д. А. Балики були спроби поєднати функції національної, наукової бібліотеки з завданнями радянської влади щодо політичного виховання мас, однак, це закінчилося втратою ідейних засад національної бібліотеки.

У цей час до напрямів діяльності сектору масової роботи було включено роботу кабінету бібліотекознавства і книгознавства, а також підготовку кадрів і проведення екскурсій.

Вплив на культурний розвиток народу, разом з тим, залишився також серед завдань бібліотеки. Це завдання стосувалося пропаганди українських та світових класиків літератури, дозволених радянською владою та цензурою, поширення творів літератури, музичної культури, пропаганди нових видань, підготовки виставок до ювілейних дат тощо.

Після реформи в Академії наук у 1933-1934 рр. бібліотека втратила значення національної й набула статусу наукової академічної й отримала назву Бібліотека Академії наук УРСР (далі - БАН). Науковий статус бібліотеки вимагав розгортання популяризації наукових знань, тому наукові тематичні виставки стали поступово впроваджуватися як головний вид виставкової діяльності.

Третій етап - період Великої Вітчизняної війни, коли основним змістом культурно-просвітницької діяльності стала інформаційна підтримка науки та виробництва для перемоги, а в післявоєний період - реконструкція народного господарства та розвиток інформаційної та культурно-масової роботи (1941-1948).

Четвертий етап - післявоєнний період з 1948 до 1964 рр., коли ДПБ виконувала функції публічної бібліотеки і поєднувала їх з функціями наукової бібліотеки. Перевага культурно-масової діяльності з орієнтуванням на масового читача проявилася в домінуванні суспільно- політичної проблематики у виставковій діяльності, яка набула значення основної форми культурно-масової роботи, лекціях та екскурсіях.

Крім інших завдань, було також передбачено організацію «керівництва читанням», що означало вплив на масового читача щодо напрямів та кола читання, впровадження диференційованого обслуговування, зокрема виокремлення масового читача, з одного боку, учених та спеціалістів - з іншого. Подвійна практика обслуговування не могла не вплинути на її якість.

«Відлига» відіграла позитивну роль у тематиці виставок, у підготовці інформаційних видань, зокрема бібліографічних покажчиків у галузі культури, розширила форми інформаційної та культурно-масової діяльності - лекції в народних університетах, бібліографічні покажчики культурологічного змісту, читацькі конференції, які ввійшли надалі до арсеналу культурно-просвітницької роботи. З початку 60-х років у практику культурно-масової діяльності бібліотеки впроваджені виставки нових надходжень, тематичні виставки, присвячені актуальним питанням розвитку науки і культури, важливим датам, які організовувалися безпосередньо в читальних залах. Цілком закономірно, що найбільша кількість загальних виставок у цей період була присвячена ідеологічній тематиці: рішенням партії та уряду, ювілейним датам політичних діячів та розвитку соціалізму в країні. Водночас збільшується й проблематика з української історії, літератури, мистецтва.

До культурно-просвітницької діяльності дедалі частіше стали долучатися бібліографи. Оголошена як основна рекомендаційна бібліографія була спрямована на підготовку бібліографічних покажчиків, адресованих передусім масовому читачу з метою допомоги в освоєнні знань у галузі потреб виробництва, економічного та сільськогосподарського розвитку країни, а також популяризації соціалістичної науки, культури, літератури, що передбачалося використовувати в педагогічній діяльності, навчанні, пропаганді тa культурній діяльності країни. Рекомендаційна бібліографія стала найважливішим засобом керівництва читанням та пропаганди книги.

На масовий відділ було покладено завдання проведення масово-пропагандистської роботи. Ця робота координується з іншими установами культури. Поєднання обслуговування масового читача та науки було тимчасовим і вимагало від колективу бібліотеки значних додаткових зусиль. Проте цей досвід мав і позитивне значення, оскільки впливав на вдосконалення форм і методів бібліотечно-бібліографічної роботи й культурно-просвітницької діяльності зокрема. ДПБ розглядалась як академічна установа, що забезпечує не лише розвиток природничих і технічних наук, а й суспільних наук і відіграє важливу роль у пропаганді суспільно-політичного знання.

Із