УДК 027.54 (477) : 027. 081 : 304 Тетяна ГРАНЧАК,

канд. іст. наук, заввідділу НБУВ

Ефективність використання інформації у забезпеченні впровадження моделі сталого розвитку

Стаття присвячена розгляду проблеми переходу від інформаційного суспільства до суспільства знань як такого, що здатне вирішити питання забезпечення сталого розвитку, ролі інформації та знань у здійсненні цього переходу, аналізу відмінностей між цими поняттями, а також визначенню й висвітленню потенціалу наукових бібліотек як центрів знань у процесі підвищення ефективності використання інформації.

Сучасне українське суспільство досить часто визначають як таке, що перебуває в стані переходу до інформаційного етапу свого розвитку. Період становлення інформаційного суспільства збігся з процесом глобалізації, який відобразив основні виклики світу, що стрімко змінюється: надшвидкий розвиток електронної комерції, скоординованість фінансових ринків, розвиток наднаціональних організацій, трансфер смаків. Радикальний характер розглянутих процесів, що зачіпають першооснови соціальної організації життя людей, не викликає сумнівів. Ще в грудні 1993 р. на Міжнародній нараді в Ганновері, присвяченій 25-річчю створення Римського клубу 1 , у прийнятому програмному документі «Римський клуб. Місія» було сформульовано заяву про те, що людство перебуває на ранньому етапі формування нового світового співтовариства в результаті глобальної революції, що відбувається в масштабах планети. Ця революція розуміється як результат безпрецедентного збігу соціальних, економічних, технічних, культурних, етичних факторів, а також геостратегічних потрясінь.

Визначальною рисою цього етапу є стрімке збільшення обсягів продукованої інформації, її урізноманітнення, використання нових інформаційно-комунікаційних технологій, посилення впливу інформації на процеси, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя, - починаючи від економіки й закінчуючи особистим життям індивіда, іншими словами - на суспільну модернізацію.

Збільшення кількості інформації, швидка поява нової інформації висуває нові вимоги перед суспільством у цілому і кожним його членом зокрема. Необхідність орієнтуватися в плинному інформаційному потоці, відшукувати потрібну інформацію, усвідомлювати її, визначати ступінь її значущості, обробляти тощо і при цьому оперативно реагувати на нові й нові зміни в підсумку загрожує прийняттям поспішних, не виважених рішень, які не відповідають потребам сталого розвитку і здатні призвести до суспільного дисбалансу, соціально-економічних зсувів і конфліктів.

Сьогодні, на жаль, ми констатуємо ситуацію, коли при величезних обсягах інформації відсутнє знання її оптимального, ефективного використання. Таке знання, яке давало б змогу не лише оперативно й відповідно реагувати на факти, події або явища, що вже відбулися чи відбуваються, але й прогнозувати, створювати умови, готувати підґрунтя для наступних фактів, подій і явищ. У такому випадку часовий проміжок між фактом і підготовкою реакції на цей факт значно збільшується. Більше того, стає можливою парадоксальна ситуація, коли рішення буде прийматися ще до появи самого факту й інформації про нього. Такий підхід забезпечуватиме певну стабілізацію суспільного розвитку, дасть змогу уникнути ряду кризових ситуацій як соціально-економічного, так і політичного характеру, відновлюватиме баланс між ресурсами й потребами.

Фактично йдеться про потребу в знаннях, які забезпечили б формування ноосфери, концепція якої була свого часу запропонована В. І. Вер- надським.

М. М. Моїсєєв визначає ноосферу як «такий стан біосфери, коли її розвиток відбувається цілеспрямовано, коли Розум має можливість спрямовувати розвиток біосфери на користь Людини, її майбутнього» 2. Отже, ноосфера - така стадія цивілізації, на якій розумна діяльність людини набуває планетарного значення, той етап антропогенезу, коли людство виявиться здатним реалізувати режим коеволюції людини й біосфери. Ноосфера - закономірний результат розвитку біосфери як області Землі, охопленої життям. Людина та її розум шляхом технічно оснащеної діяльності на певному етапі еволюції починає здійснювати зростаючий вплив на природні процеси, стаючи важливим чинником їх нової організації. Але цей новий етап не може настати автоматично, для цього потрібне нове інтелектуальне й етичне освоєння світу. «В епоху ноосфери зможе вступити лише по-справжньому високоосвічене суспільство, - пише М. М. Моїсєєв, - яке розуміє свої цілі, усвідомлює труднощі, що стоять на шляху його розвитку, здатне співставляти свої потреби з тими можливостями, які дає йому Природа» 3.

Враховуючи це, просте «завантаження» суспільства інформацією, навіть якісною, сьогодні вже вичерпує себе й відчувається потреба в переорієнтації суспільства з інформації на знання. У цьому контексті доречно згадати М. Кастельса, який у рамках інформаційно-технологічної парадигми уточнює, що інформація - це сировина, а під технологією в рамках даної парадигми розуміється передусім «технологія впливу на інформацію, а не просто інформація, призначена для впливу на технологію, як це було у випадку попередніх технологічних революцій» 4. Принциповою також виглядає пропозиція М. Кастельса щодо проведення аналітичного розподілу між поняттями інформаційне суспільство й інформаціональне суспільство. Необхідність такого поділу він пояснює тим, що поняття інформаційне суспільство підкреслює роль інформації в суспільстві, але, власне, інформація (в даному контексті як передача даних) відігравала важливу роль у всіх суспільствах, включаючи середньовічну Європу. Термін же інформаціональне суспільство «вказує на атрибут специфічної форми соціальної організації, в якій завдячуючи новим технологічним умовам, що виникають в даний історичний період, генерування, обробка і передача інформації стали фундаментальними джерелами продуктивності й влади» 5. Іншими словами, джерелами «продуктивності й влади» стає не сама інформація, а її ефективне використання.

Показовим є декларування ЮНЕСКО документа «Від інформаційного суспільства - до суспільства знань», в основу якого покладено принцип важливості правильного використання інформаційних ресурсів з