УДК 028.5

Валентина ПАЛЬЧУК,

мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БІБЛІОТЕК У КОНТЕКСТІ ЗАГАЛЬНОЦИВІЛІЗА- ЦІЙНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

У статті розглянуто основи інтенсифікації використання знаннєвої (інноваційної) складової як чинників удосконалення технологій аналітичної діяльності бібліотек у період соціокультурних трансформацій у напрямі їх інтелектуалізації, продукуванні високоякісних інтелектуально-аналітичних матеріалів.

Ключові слова: бібліотечна інформаційно-аналітична діяльність, органи державної влади, науково-інтелектуальні напрацювання, знаннєва (інноваційна) складова, інтелектуалізація, наукоємність технологій.

Сучасні цивілізаційні процеси пов'язують з розвитком наукоємних, інформаційно-телекомунікаційних систем і особливою роллю інтелектуальних технологій використання знань у розвитку держав. Конкретизацію цієї сутності зробив П. Друкер, класик менеджменту, професор ряду американських університетів і консультант найбільших фірм США, який у 1966 р. увів у науковий обіг термін «суспільство знань» (knowledge society), що визначає тип економіки, в якій знання відіграють вирішальну роль, а їх виробництво стає джерелом розвитку [6].

Особливість нового типу суспільства, що стимулює чи обмежує його розвиток, базується на використанні знань та інновацій як чинників зростання економічного та соціального добробуту. При цьому головною цінністю є інвестиції в нематеріальний, людський і соціальний капітал, а основною рушійною силою - знання і творчість.

Тому цілком логічною в контексті цивілізаційного розвитку вбачається прийнята на 32-й Генеральній конференції ЮНЕСКО (Париж, 2003 р.) рекомендація використовувати термін «суспільство знань», а не інформаційне суспільство [11]. Власне ця міжнародна організація в рамках обговорення двох головних документів Всесвітнього саміту по інформаційному суспільству, Декларації принципів і Плану дій, виступила з документом «Від інформаційного суспільства до суспільства знань» [15]. У його основу закладені принципи якісного використання інформаційних ресурсів, їх засвоєння, що дає нові знання, фундамент динамічного розвитку суспільства. Зокрема, у документі підкреслюється «позиція ЮНЕСКО, що передбачає просування концепції суспільства знань, а не світового інформаційного суспільства, оскільки просте збільшення інформаційних потоків не завжди приводить до появи нових можливостей для розвитку пропонованих знань».

Цей крок наводить на думку, що сучасні розвинуті країни власне майбутнє пов'язують саме з ефективністю використання знаннєвої (інноваційної) складової всіх світових інформаційних запасів, створенням нової інтелектуальної технології їх застосування в практиці, зростанням прошарків носіїв знань - професіоналів, здатних ці знання генерувати й впроваджувати в інтересах суспільного прогресу.

Сьогодні у межах реалізації Лісабонської стратегії шляхом створення європейського простору вирішуються завдання перетворення Європейського Союзу на знаннєву спільноту з економікою знань, у країнах ЄС планується довести витрати на дослідження та розробки до 3 % ВВП, підготувати 700 тис. дослідників [10].

Міжнародні дослідження щодо програмних засад побудови суспільства знань і економіки, що базується на знаннях (knowledge based economy), дасть змогу узагальнити три основні напрями суспільно-економічного реформування країн [14]:

створення мережевого суспільства (інформаційне суспільство) на базі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ);

стимулювання національної інноваційної системи на використання результатів національних досліджень і розробок (ДіР);

інвестування в розвиток інтелектуальних людських ресурсів (національна система освіти і науки, реалізація концепції професійної освіти «протягом життя», розвиток національного культурного різноманіття).

Для практичного здійснення такого масштабного реформування кожною країною розробляються концепції побудови суспільства знань як національної мети, а також сценарії і терміни досягнення мети в межах довгострокових стратегій (національних планів).

У цьому контексті потрібно зазначити, що об'єктивною реальністю сьогодення стала глобалізація з поступовим виходом на рівень постін- дустріального суспільства дедалі більшої кількості держав. І тому суспільні процеси в Україні, як і в інших державах, зазнають загальноци- вілізаційного впливу і перебувають під дією відповідних конкурентних стимуляторів.

Українська держава проголошує стратегічний курс на якомога активнішу участь у світових процесах. Країна ставить перед собою завдання дедалі тіснішої співпраці з міжнародними організаціями в галузі безпеки, науково-технічного розвитку, права, міжнародного розподілу праці, екології, культури; інтеграції до міжнародної системи освіти й глобальної інформаційної мережі та ін. Чільне місце в такому співробітництві посідає обмін науковими знаннями, високими технологіями, інтеграція інтелектуального потенціалу з метою широкомасштабного введення в суспільно-економічний обіг окремих держав результатів інтелектуальної праці, без якої неможливий сталий розвиток. При цьому одним з істотних факторів успішної діяльності стає ефективність використання результатів наукових напрацювань, дедалі більш відчутна їх регламентація в часі.

Під впливом цих процесів своєрідним каталізатором прогресу сучасного українського суспільства, усіх його підсистем стає активізація впровадження новітніх інформаційно-телекомунікаційних технологій і зростання значення інтелектуальної (знаннєвої) складової у структурі всіх сфер діяльності, у тому числі державного управління. Постановка такого завдання пов'язана як із впливом на розвиток України світових процесів глобалізації становлення суспільства знань, так і з необхідністю формування сучасного інтелектуального потенціалу нації як основи конкурентоспроможності економіки країни, так і ефективності функціонування усіх сфер громадської діяльності, у тому числі й державного управління.

Уже сьогодні можна помітити ті нові тенденції, які, імовірніше, будуть значною мірою визначати особливості ефективного використання високоінтелектуальних знань у різних сферах ділової активності суспільства: формування нової організаційно-функціональної структури інформаційної сфери; поява нових професій інформаційної орієнтації: «економіка знань», «енергія інтелектуального бізнесу», «менеджмент знань», «інженерія знань» [3], «інформацієзнавець», наукознавець [12]; розшарування суспільства на різні рівні споживання інтелектуально-інформаційних ресурсів і послуг [5]. Інтенсивного розвитку набуває новий сектор економіки - інтелектуально-інформаційний з відповідними послугами і продуктами.

На сучасному етапі суспільно-економічного реформування передових країн в інформаційній сфері задіяно найбільший відсоток трудових ресурсів, інформаційно-телекомунікаційних, інтелектуальних технологій засвоєння й використання знань, що стає вирішальним чинником на шляху інтелектуалізації суспільного розвитку.