Уже практика сьогодення свідчить про те, що цей шлях є поза всяким сумнівом продуктивним, незважаючи на дуже серйозні правові , організаційні, матеріальні проблеми для такої діяльності.

На інформаційному етапі розвитку людства обсяги виробництва якісної суспільно значущої інформації, обсяги реалізації її на міжнародних інформаційних ринках стають важливим показником життєздатності кожної сучасної держави, нації. У зв'язку з цим назріла необхідність розробки стратегії представлення національних інформаційних ресурсів у глобальному інформаційному просторі, включення в процеси міжнародної торгівлі інформатизацією, а також організація рекламної діяльності для вдосконалення рівня позиціювання України на міжнародній арені. Виходячи з потреб національних і нтересів України, така концепція має бути розроблена під керівництвом уряду, реалізовуватися з активною участю державних структур, української науки, великих економічних та громадських організацій. Її реалізація має забезпечити у світі уявлення про державу Україну, про національну історію і культуру, демократичні перетворення, про здобутки і потенційні можливості економіки, науки, перспективи технологічного переоснащення, інформатизацію, про можливості для розвитку співробітництва, враховуючи також географічні, кліматичні та інші особливості, про успішний досвід міжнародного співробітництва українських економічних та ін. структур.

Система бібліотечних закладів, як і вся система інформаційних баз України, потребує цілісної стратегії позиціювання і ефективного розвитку діяльності в глобальному інформаційному просторі. Концепція цієї стратегії має визначити, з одного боку, систему заходів, пов'язаних з необхідністю заявити про наявний інформаційний потенціал (обов'язкова умова активного існування в глобальному інформаційному суспільстві, що формується нині) і, з іншого боку, враховуючи закони міжнародного інформаційного ринку, формувати ставлення до власних інформаційних ресурсів як до нового виду товарної продукції, що набуває дедалі більшого значення і цінності. У зв'язку з цим, чим швидше вітчизняні бібліотечні заклади відмовляться від практики виставлення на власних сайтах «усього, що можливо», тим менше матеріальних втрат вони зазнають, тим швидше набудуть практичних навичок функціонування в нових, ринкових умовах.

Використання наявного інформаційного потенціалу України для розвитку українського суспільства , необхідність утвердження його в глобальному інформаційному просторі як активного сегмента цього простору зумовлює залучення в цю сферу суспільної діяльності обсягів матеріальних ресурсів. Оскільки в нинішніх умовах Україна не може конкурувати у фінансуванні інформатизації з країнами «золотого мільярда», забезпечити собі прийнятне місце в новій світовій ієрархії, що формується як інформаційна, вона має зосередитися на кількох основних напрямах розвитку. Це, по-перше, концентрація матеріальних ресурсів на розвитку тих напрямів інформаційної діяльності, що є найбільш перспективними для України, можуть відповідати умовам міжнародної спеціалізації у виробництві й використанні інформації.

По-друге,розвитоквласноїінформатизаціїнабазіпередовихтехнологій. І, по-третє, кооперація наявних у країні інформаційних ресурсів в об'єднану систему для виходу в глобальний інформаційний простір потужною, багатофункціональною системою. Кооперація в системі бібліотечних закладів дає можливість для раціонального, повноправного комплектування зарубіжними виданнями, електронною інформацією. Єдина система комплектування в поєднанні з організацією ефективних міжбібліотечних зв'язків дасть змогу і зекономити значні кошти, і якісно задовольнити запити користувачів на нову зарубіжну інформацію.

Бібліотечні установи в стислі терміни мають стати ефективними центрами відбору актуальної, суспільно значущої інформації глобального інформаційного простору в інтересах розвитку національної науки, економіки, інших сфер суспільної діяльності. У зв'язку з цим стає актуальною проблема вироблення ефективних методик використання глобальних і нформаційних ресурсів в і нтересах різних груп вітчизняних користувачів: владних структур, наукових центрів, суб'єктів економічної діяльності, політичних об'єднань тощо. Практика інформаційної діяльності підводить до висновку про необхідність створення спеціальних структур, що мають у своєму складі інформаційних працівників високої кваліфікації для постійної роботи з глобальними ресурсами в інтересах вітчизняних замовників. При відповідній організаційно-підготовчій роботі таку суспільно корисну роботу можуть виконувати також і підрозділи комплектування фондів великих бібліотек. Таким чином, бібліотечні установи набуватимуть додаткових потрібних суспільству функцій - диспетчера-посередника між глобальним і нформаційним простором і конкретним замовником зарубіжної інформації.

Удосконалюючи технології використання інформаційних масивів глобального інформаційного простору в національних інтересах, необхідно враховувати, що на сьогодні національні інформаційні бази країн, що не належать, відповідно до викликів сьогодення, до і нформаційно розвинутих (до них можна віднести й Україну), зазнають зовнішнього інформаційного тиску двох видів.

Один з них пов'язаний з тією обставиною, що при використанні зовнішньої інформації соціальними базами дедалі більший вплив на них самим фактом наявності справляють інформаційні масиви глобального інформаційного простору, а також, як демонструють дослідження останніх років, і певні методики управління інформаційними ресурсами. Як правило, це методики, які країни-лідери у сфері і нформаційного виробництва замінили більш новими, продуктивними. Об'єктивно впливають на процес комплектування національних баз та й всієї системи інформаційних баз наявністю готових до використання інформаційних продуктів гігантські, порівняно навіть з кількома десятками років тому масиви глобальної інформації, що бурхливо розвиваються. Дешеві, але застарілі методи інформаційного виробництва фактично гальмують інформаційний прогрес у країнах - потенційних конкурентах основних виробників інформаційних ресурсів.

У зв'язку з цим сьогодні потрібно виробити чітку стратегію відбору ресурсів глобального інформаційного простору в інтересах вітчизняного користувача. Це зумовлено рядом причин.

По-перше, комплектування всіма наявними інформаційними ресурсами стало неможливим і з економічної, і з фізичної, і навіть із суто прикладної точки гору: при вирішенні будь-якої проблеми ефективніше оперувати лише потрібною інформацією, без включення в процес обробки непотрібних інфор-маційних обсягів («інформаційного шуму»).

По-друге, комплектуючи національну систему інформаційних