Пошукові можливості бази даних української вокальної музики зазначеного періоду мають багато рівнів. Довідково-допоміжний пошуковий апарат бази включає такі покажчики:

Покажчик авторів. Наводяться прізвища осіб, які є авторами музики, слів, лібрето, літературних першоджерел, обробок, аранжувань, оркестровок або - укладачами, редакторами видання, перекладачами літературних текстів, авторами художнього оформлення, фольклористами або особами, від яких записано мелодію. Від розкритих псевдонімів та криптонімів даються посилання на справжні прізвища осіб. Якщо композитор був ще й автором літературного тексту, про це додатково зазначається.

Покажчик назв та перших слів вокальних творів. Наводяться назви видань, музичних творів, паралельні назви, різночитання назв, а також літературні інципіти вокальних творів. Назви та літературні інципіти подаються зі збереженням орфографії першоджерел, однак у разі незначних орфографічних розбіжностей, помилок тощо написання назв найбільш відомих творів уніфіковано.

Покажчик назв серій.

Покажчик видавництв та друкарень.

Покажчик місць, зазначених у вихідних даних.

Покажчик хронологічний (рік видання).

Покажчик персоналій, що не є авторами. Зазначаються всі особи, згадані у виданні (наявність їх портретів, присвяти, репертуар та ін.).

Систематичний покажчик.

Набір пошукових словників (сценарії пошуку) складається з 34-х елементів (обов'язкові та факультативні). Слід відзначити, що специфічними для бази даних вокальної музики є покажчики авторів тексту, перших слів твору і всі різночитання, що трапляються.

Ми провели кліометричний аналіз представлених у базі документів зазначеного періоду. (П. Підгаєвський дає таке обгрунтування кліометрики: це - підсистема джерелознавства, орієнтована на дослідження як «масових», так і «самодостатніх» джерел. Вона має на меті структурування кількісної інформації та подання її у вигляді знань про минуле.) З'ясувалося, що найбільша кількість вокальних творів цього періоду була видана Державним Видавництвом України (далі - ДВУ). Вони становлять близько ЗО відсотків від усього масиву знайдених у відділі документів. ДВУ - одне з найбільших радянських видавництв України, засноване 1919 р. у Харкові як Держвидав. (Київське відділення нотовидавничого сектору ДВУ було створено на базі фірми «JI Ідзіковський» також 1919 р.) У 20-ті роки ДВУ випустило велику кількість нотних видань українською мовою . Серед вокальних творів це, насамперед, солоспіви для високого, середнього і низького голосу видатних українських композиторів (М. Вериківського, Г. Верьовки, П. Козицького, В. Косенка, В. Костенка, М. Лисенка, Б. Лятошинсткого, Ю. Мейтуса, Ф. Надененка, П. Сениці, Я. Степового, К. Стеценка, Г. Хоткевича та ін.), всього - 86 документів; вокальні ансамблі українських композиторів (М. Лисенка, Я. Степового) - 2 документи; твори для мішаного хору (П. Батюка, К. Богуславського, М. Вериківського,

В. Верховинця. Г. Верьовки, П. Козицького, В. Костенка, JI. Лісовського, Ю. Мейтуса, Ф. Надененка, П. Сениці, К. Стеценка, В. Ступницького, П. Толстякова, Б. Яновськош та ін.), всього - 59 документів; окремі твори для чоловічого хору (П. Козицького, М. Лисенка, П. Сениці, Г. Хоткевича, Б. Яновського), всього - 5 документів, а також - декілька мело-ритмо- декламацій (Ю. Мейтуса, Н. Прусліна та ін.).

Серед україномовних видань слід також відзначити чимало виданих у ці роки збірок українських народних пісень, збирачами, упорядниками і ора нжу ва л ь н и ка \ і и яких були П. Батюк, К. Богуславський, М. Вериківський, М. Гайдай, П. Демуцький, П. Козицький, М. Лисенко, Я. Степовий, В. Ступницький (всього 15 документів), а також збірки революційних пісень та хорів (5 документів) і збірку єврейських пісень (Є. Шейніна).

Серед документів, виданих ДВУ у зазначений період українською мовою, - видання відомих російських та західноєвропейськіх композиторів. Це - квартет для чоловічих голосів О. Бородіна та солоспіви М. Глінки, О. Гречанінова, Е. Гріга, О. Даргомижського, Ф. Кенемана, М. Мусорг- ськош, С. Прокоф'єва, С. Рахманінова, І. Стравинськош (всього 10 видань).

Слід відмітити також видання вокальних творів з українськими та російськими текстами паралельно. Це, насамперед, твори для голосу у супроводі фортепіано (або, як писали у ті часи, «у супроводі фортепіяна») українських композиторів (Ф. Богданіва, В. Борисова, М. Коляди, В. Косенка, Б. Лятошинськош, Ю. Мейтуса, Б. Новосадського, П. Сениці, Я. Степового); твори російських та західноєвропейських композиторів (О. Бородіна, М. Глінки, О. Гречанінова, О. Даргомижського, Ф. Кенемана, М. Мусоргського, С. Прокоф'єва, С. Рахманінова, І. Стравинського), а також хорові твори В. Верховинця і опера В. Золотарьова («Хвесько Андибер»), всьго - 35 видань.

Отже, переважну більшість видань вокальних творів 1924-1930 pp., надрукованих провідним видавництвом цього періоду - ДВУ, становлять твори українських композиторів - солоспіви (для голосу у супроводі фортепіано).

Друге за обсягом видавництво вокальних творів зазначеного періоду - Книгоспілка (Український Кооперативний Видавничий Союз). Це була книговидавнича і книготоргівельна організація, заснована спочатку у Києві 1918 p., де припинила свою діяльність 1920 р. внаслідок бурхливих соціальних подій. 1923 р. Книгоспілка відновилася з центром у Харкові й філіями в Києві й Одесі (1931 р. з посиленням урядових утисків була ліквідована). Наша база даних налічує 100 документів вокальних творів, виданих Книгоспілкою. Серед них слід відзначити велику кількість українських народних пісень в обробках М. Леонтовича (6 збірок) та Л. Ревуцького (11 видань), а також пісень Ф. Шуберта (26 видань) в чудових українських перекладах М. Рильського, Б. Тена, Д. Ревуцького тощо.

Третім за обсягом видань вокальних творів 1924-1930 pp. у пропонованій базі є Київське музичне підприємство (КМП), утворене на базі фірми