«Г. І. їндржишик». (Активна діяльність фірми «їндржишик» розпочалася 1885 р. і тривала до 1919 p., видавництво та магазин фірми були розташовані у Києві.) Після експоприації фірми її було реорганізовано у видавництво «Київське комерційне музичне підприємство», підпорядковане Окружній інспектурі Народної освіти. Крім видавничої діяльності КМП також здійснювало торгівлю нотними виданнями, надавало в оренду музичні інструменти, сценічні костюми, виготовляло музичні інструменти. Особливістю цього видавництва було те, що окрім творів видатних композиторів-класиків, «серйозних» жанрів, друкувалися і твори для домашнього музикування, музика для кафешантанів і кабаре, «естрадна музика». У цих виданнях на титульному аркуші замість видавництва зазначено - «видання автора». Вони виходили друком у Москві, Ленінграді, Києві, іноді місце видання було подвійним (наприклад, Москва- Київ). Найбільшу їх частину складають твори наших земляків, киян за походженням: естрадного піаніста і композитора С. Покраса і композитора Ю. Хайта, 3. Маймана, Я. Карасика тощо). Багато таких творів видано коштом самих авторів. Слід зазначити, що для вивчення процесу розвитку музичного мистецтва важливим є кожний твір - і високохудожній, і маловартісний. Створення музично-бібліографічного репертуару допоможе вченим підняти весь пласт української музичної спадщини, вивчити та надати естетичну оцінку кожному твору, відтворити розмаїте буття музичної культури України.
Проведення державної політики українізації позначилось також і на виданнях Музичного сектору «Госиздата». Значну кількість вокальної літератури цього періоду (54 видання) було надруковано двома мовами - російською та українською. Це, насамперед, вокальні твори видатних українських композиторів Б. Лятошинського та Р. Глієра, видані паралельно російською та німецькою мовами. Знайдено також російські видання творів П. Сениці, В. Волошинова, С. Покраса, Ю. Хайта, Л. Лісовського, М. Гозенпуда, Г. Давидовського та ін. Окремо слід відзначити твори західноєвропейських класиків, видані у Москві паралельно російською та українською мовами (наприклад, пісні Л. Бетховена).
Але політичні процеси цього часу були вельми суперечливими. Існували певні ідеологічні рамки, що вимагали дотримання догм і скеровували творчий процес у напрямку уніфікації. Відправною точкою цього напрямку стало проголошення 1924 р. гасла «Жовтень в музику!». Тому наступний етап (1926 - початок 1930-х pp.) позначений посиленням ідеологічного тиску , вимогами обов'язкового втілення в музиці радянської тематики.
У зв'язку з цим слід зазначити той факт, що значна частина описаних нотних видань (близько 200 одиниць) вводиться у науковий бібліографічний обіг вперше. Ці видання з ідеологічних міркувань не були включені у єдиний зведений бібліографічний покажчик музичної літератури УРСР - МЛУ Це, насамперед, твори відомого композитора Валентина Костенка, вокальні твори на слова відомого поета Олександра Олеся тощо.
По-друге, значна частина видань, що вперше вводяться у науковий обіг,
це видання, надруковані на території Західної України, зокрема таких львівських видавництв, як «Торбан», «Пісня», «Боян».
Найбільше і найпотужніше з цих видавництв - музичне видавництво (накладня) «Торбан», засноване Я. Вінцковським (Ярославенко) у Львові 1905 р. У цьому каталозі бібліографовано 22 видання музичної накладні «Торбан», надрукованих у Львові. Це насамперед твори галицьких і буковинських композиторів - Я. Ярославенка, Д. Січинського, С. Воробкевича, І. Омельського, а також твори К. Стеценка. У фондах НБУВ знаходяться ще 14 бібліографічно не опрацьованих видань, що вийшли друком у львівському видавництві «Пісня» впродовж 1924-30 pp. Це вокальні твори відомих українських і російських композиторів: Г. Верьовки, О. Гречанінова, М. Лисенка, Ю. Мейтуса, С. Прокоф'єва, Н. Прусліна, С. Рахманінова, П. Сениці, Я. Степового, Г. Хоткевича. (На жаль, нам не вдалося знайти будь-які відомості в друкованій літературі та в інтернеті про це видавництво.)
Кількісну характеристику українських нотних видань вокальних творів 1924-1930 pp. за видавництвами наведено у таблиці.
Серед виявлених бібліографічно не опрацьованих документів - музичні додатки до журналів. Це здебільшого нотні додатки до журналу «Музика
масам» (7 видань), музичний додаток до «Альманаха» віденської «Січі».
Отже, кліометричний аналіз провідних видавництв музичної літератури 1924-1930 pp. показує, що у досліджуваний нами період в роботі видавництв простежується пріоритетний напрям - публікація творів українських композиторів.
Важливим є факт видання зібрань творів українських композиторів- класиків - М. Леонтовича, М. Лисенка, класичних зразків творів Я. Степового, К. Стеценка. Особливістю періоду, означеного проведенням
Видання вокальних творів у 1924-1930 pp.
Видавництва | Кількість видань
ДВУ | 228
Книгоспілка | 100
КМП | 87
Видання автора | 65
Музсектор «Госиздата» | 54
Видавництво не зазначене | 51
«Торбан» | 33
«Пісня» | 15
«Радянське село» | 13
Муз. Товариство ім. М. Д.. Леонтовича | 13
УТОДІК | 8
Дон поли графбум | 4
«Час» | 2
«Червоний шлях» | 2
Інші видавництва | 20
державою політики українізації, є публікація московським «Госиздатом» творів українських композиторів з характерним оформленням видань двома мовами - російською та українською.
Загалом серед видань вокальних творів цього часу переважають солоспіви видатних українських композиторів та українські народні пісні; дещо меншу частину складають твори видатних західноєвропейських композиторів. Масові пісні і твори, присвячені поточним подіям, що мають ідеологічне забарвлення, теж присутні в значній кількості, але зазначений масив документів не домінує. Цей факт суперечить поширеній думці про те, що в зазначений період переважали масові пісні, партійні та революційні гімни.
У процесі роботи над базою даних проведено пошук бібліографічної інформації у бібліографічних, музикознавчих джерелах та періодичних виданнях. Найбільше даних щодо нотних видань періоду 1923-1934 років містить єдиний в Україні ретроспективний бібліографічний довідник «Музична література УРСР (1917-1965)». З огляду на час виходу цього