у них документів, але без зайвої синонімії у використанні назв одних і тих же видів доіументів, що ствердау є думку про факт закріплення назви документів відповідно до їх функціонального призначення.
Канцелярія чернігівського цивільного губернатора застосовувала також низку реєстраційних форм «спеціального» спрямування, основною метою яких був облік окремих видів документів. Серед таких форм слід назвати: реєстри «предложений» (губернатора до представників вищих органів державної влади); «книгиуказов Правительствующего Сената»; «книги входящих прошений» (від чиновників нижчих управлінських структур та пересічних громадян) тощо.
Формування таких реєстрів відбувалося за номінальним або тематичним принципом. Велика кількість різноманітних реєстраційних форм, з одного боку, ускладнювала роботу канцелярії, особливо стосовно затрат часу, адже один і той же документ міг реєструватися декілька разів, приміром, спочатку в книзі (журналі) реєстрації всієї вхідної документації, а далі в спеціальному реєстрі «прошеній», «предложений» чи «Книге указов Правительствующего Сената» тощо. Але, з іншого боку, така форма реєстрації мінімізувала можливість втратити той чи інший документ.
Розглянуті види управлінської документації важливі для сучасних дослідників щодо виявлення закономірностей в утворенні тих чи інших видів документів, їх історичного розвитку, простеження еволюції певних класів доіументації в цілому, виявлення та аналізу чинників, які визначають зміни видового складу документів.
