Питання термінології, типології, класифікації електронних ресурсів як об'єктів бібліографічного опису серед українських дослідників вивчали О. Баркова та І. Антоненко. Вони розробили глосарій «Типи електронних ресурсів: типи даних, види програм» [1]. У «Глосарії» як один з типів електронних ресурсів розглядається «бібліографічна база даних» - «інформаційний ресурс (база даних), що складається з електронних записів, які надають відомості про документи або бібліографічні одиниці (наприклад, бібліотечні каталоги, бази даних цитування)» [1, с. 67]. Під таке визначення підпадає і ЕК, і електронний аналог картотеки статей. Автори відносять їх до текстових даних, як і електронний документ (лист, стаття) чи електронне видання (книга, журнал, довідник, словник, інформаційний бюлетень).

У вивченні БП можна простежити кілька етапів. До початку 80-х років здійснювали переважно описування окремих видів БП та об'єднання їх у групи за визначеними ознаками. У 80-ті роки проблемам класифікації БП присвятили праці О. П. Коршунов, Ю. А. Чепіте. У середині 1980- х років Г. М. Швецова-Водка уточнила багатоаспектну фасетну класифікацію БП, розроблену О. П. Коршуновим, і запропонувала нові визначення ознак класифікації та видів БП [26]. Надрукована з деякими змінами в середині 90-х років, ця класифікація спричинила ряд дискусійних публікацій у фаховій періодиці (О. О. Косирева, Е. К. Беспалова, І. Г. Моргенштерн, О. А. Гречихін). Зокрема, Е. К. Беспалова вважала, що в епоху комп'ютеризації бібліографічної діяльності питання класифікації БП не актуальне, оскільки користувач сам вирішує проблему вибору документів, форм отримання знань і використання інформації [2]. І. Г. Моргенштерн не погодився з цим твердженням, вказавши, що електронний інформаційний простір формується не як однорідний масив бібліографічних записів, а як сукупність різноманітних бібліографічних БД, цінність яких залежить від критеріїв виявлення документів, їх відбору та дотримання бібліографічних методів їх обробки. Тому корисним є утвердження методичних рішень, що стосуються створення певних видів і форм ЕБП, отже, потрібна й класифікація електронної бібліографічної продукції [12]. Він запропонував проаналізувати кожний вид традиційних БП з точки зору можливості його існування в електронному середовищі та виділити оригінальні (не характерні для традиційної бібліографічної діяльності) види ЕБП [13, с. 11]. В. О. Фокєєв зазначив, що класифікація БП має велике наукове, навчально-пізнавальне, конкретно-методичне й організаційно-управлінське значення [24, с. 5].

Г. М. Швецова-Водка як окремі жанри електронних бібліографічних ресурсів розглядала ЕК, головною ознакою якого є те, що він відображає певний фонд документів; електронну картотеку - електронний БП, що є аналогом систематичної картотеки статей чи тематичної картотеки; електронний бібліографічний покажчик - БД, спроектовану згідно з вимогами до звичайного бібліографічного покажчика, що містить значну кількість бібліографічних записів і дає можливість багатоаспектно- го пошуку за ними [27].

В. О. Фокєєв [Полєводов] у термінологічному словнику «Електронна бібліографія» розрізняє поняття «база бібліографічних даних» та «бібліографічна база даних» [16]. За змістом обидва терміни виявляються синонімами, але оскільки існує однозначне поняття «база даних» (іменована сукупність даних, яка відображає стан об'єктів і їх відношення в предметній галузі, організованих за певними правилами, що передбачає загальні принципи опису, збереження й маніпулювання даними [10]), то доцільніше вживати другий термін, який, однак, у В. О. Фокєєва обмежує склад бібліографічної БД «фіксованими текстами», очевидно, вилучаючи з неї описи нетекстових документів (образотворчих, нотних, картографічних).

У навчальному посібнику «Бібліотечні каталоги як інформаційно - пошукові системи» відтворюється визначення Міждержавного стандарту 7.76-96 «Комплектование фонда документов. Библиографирование. Каталогизация», де ЕК визначається як бібліотечний каталог у машинозчитувальній формі, який працює в реальному режимі часу та наданий до використання користувачам бібліотеки. Синонімами терміна є машинопрочи- тувальний каталог, бібліографічна БД та ін. [17, c. 135]. Однак залишається незрозумілим, чи можна назвати електронним каталогом такий «каталог у машинозчитувальній формі», який тимчасово не працює чи не надається користувачам бібліотеки, а тільки бібліотекарям.

На думку В. В. Мосягіна, бібліографічні БД - це БД, які містять бібліографічні описи документів. До них належать бази даних книг, газет, статей, дисертацій, патентів, рукописів, зображувальних матеріалів, фотодокументів тощо. ЕК бібліотеки - це сукупність бібліографічних і лексикографічних БД у комплексі із системами керування базами даних і набором прикладних програм. Саме об'єднання різних бібліографічних і лексикографічних БД забезпечує принципово нові можливості пошуку в ЕК порівняно з традиційними каталогами. Синонімом ЕК для автора є «бібліографічний банк даних» [15]. Цей термін вживав і А. В. Соколов як синонім «машинних каталогів», що є сукупністю ма- шиночитаної БІ, яка зберігається в пам'яті комп'ютера [18, с. 19]. Характеристику ЕК як банку даних варто підтримати, але, як відомо, відображення статей не є завданням бібліотечного каталогу.

А. І. Земсков та Я. Л. Шрайберг визначають ЕК як спеціально розроблену БД, що складається зі стандартизованих бібліографічних описів і дає змогу пошуку документів за окремими елементами чи групою елементів опису [9, с. 81]. За цим визначенням ЕК може відображати будь-які види документів - книги, брошури, періодичні та продовжувані видання, статті з газет, журналів, тобто як ті документи, що відображаються в катало - гах, так і ті, що відображаються в систематичній картотеці статей.

Ф. С.