Внутрішнє структурування електронних біографічних ресурсів ще майже не використовуване, що дозволяє робити їх «асиметричними» за характером наповнення. Наприклад, обсяги інформації, присвячені близьким за суспільною і культурною значущістю персоналіям, можуть бути суттєво відмінними (що для книжкових видань є вкрай небажаним) залежно від докладності напрацьованих даних, наявності важливих документальних, іконографічних, а також аудіо- та відеоматеріалів. У електронному біографічному ресурсі до кожного імені може бути приєднана ціла електронна бібліотека повнотекстових матеріалів: досліджень різного формату, документів, епістолярію, спогадів та мемуарів, а також постійно доповнювані посилання на інші електронні ресурси.

Новітні технології відкривають можливості оперування матеріалами з метою здобуття на їх основі нових знань. Наприклад, за умови повноти необхідних записів у базах даних, персоналії можливо в автоматичному режимі групувати за хронологічними ознаками (XIX століття, народжені у 1918 р. тощо), географічним поділом (Правобережна Україна, Полтавська губернія, Одеська область, м. Ніжин), сферами діяльності або професійними ознаками (образотворче мистецтво, військовики, лікарі), зв'язками з певними установами, навчальними закладами, суспільними і мистецькими рухами, організаціями тощо (Переяславський полк, Львівський університет, Київська громада, Українська Центральна Рада, «Плуг», Національна спілка композиторів України), відзнаками, почесними та науковими званнями (козацькі полковники, професори, лауреати Державних премій, Герої України) та багатьма іншими важливими ознаками.

Однак ці технологічні можливості не в змозі забезпечити поступальний розвиток вітчизняної електронної довідкової біографістики. Його необхідною умовою є продовження і збагачення тих прогресивних традицій, які напрацьовані зусиллями попередніх поколінь дослідників- біографістів, вітчизняної редакторської школи, видавців. За сучасних обставин одним з найважливіших завдань вчених-біографістів є недопущення редукції новітньої електронної біографістики до рівня, давно пройденого і перевершеного дослідницькою і видавничою практикою. Це зумовлено кількома складовими, що, акумулюючись, негативно впливають на стан вітчизняної біографістики.

Новизна справи, відсутність досвіду і спеціальних ґрунтовних теоретичних та програмно-технічних напрацювань для довідкової біографістики, а також об'єктивна суспільна потреба у швидкому заповненні прогалин у вітчизняному інформаційному просторі обумовлює прагнення багатьох упорядників біографічних ресурсів до застосування спрощених, кустарних і напівкустарних підходів до організаційних ресурсів. Нерідко результатом цього є повторення шляху, яким ще 5-10 років тому йшли зарубіжні розробники (а для комп'ютерної доби це вже ціла епоха). Як відомо, перші великі електронні біографічні ресурси будувалися на основі механічного відтворення біографічних статей зі старих книжкових словників і енциклопедій. Отже, у таких випадках майже не йдеться про використання можливостей нових комп'ютерних технологій (нелінійне наповнення, постійне змістовне оновлення, навігація, систематизація і оперування матеріалом тощо). Окрім того, користувачеві пропонується застарілий за своїми ідейними, історіографічними, змістовними характеристиками продукт, який є мало сполучним з реаліями сучасної історичної і громадянської свідомості і не відображає досягнень історичної і культурологічної думки.

Одночасно в Україні є чимало спроб організації невеличких довідкових біографічних ресурсів оновлюваного характеру заснованих на сучасних матеріалах. Йдеться про кращі з тих, що розміщені на веб-сайтах регіональних бібліотек, архівів, навчальних закладів, громадських і творчих організацій, недержавних дослідницьких осередків, а подекуди і приватних авторів - дослідників-аматорів, краєзнавців. Не можна заперечувати їх позитивного значення у справі забезпечення освітніх і культурних потреб, формування патріотичної свідомості. Серед них зустрічаються досить досконалі за методичним рівнем і культурою виконання ресурси інформації. Проте оприлюднені на численних веб-сайтах матеріали переважно компілятивні, іноді є своєрідною картиною учнівського, «конспективного» освоєння аматорами досягнень вітчизняної і зарубіжної науки. В сукупності вони створюють строкате, подекуди неструктуроване інформаційне поле. Результати цих творчих експериментів поки що є непрофесійними, недосконалими за своїми концептуальними засадами, внутрішньою архітектурою, системотехнічним виконанням (іноді «не працюють», «не відкриваються», побудовані нераціонально, без урахування психологічних особливостей користувачів). В цілому така картина відображає неминучі вади процесу спонтанного зростання. Проте очевидним є і те, що нерідко йдеться про пряме повернення до напіваматорського рівня біографічних публікацій давно минулих часів.

Накопичення ресурсів електронної біографістики сприяє консервації у них жанру біографічної розвідки-замальовки, безкінечному повторенню давно відомого, стиранню меж між текстами різного призначення: для дітей та юнацтва, студентів, широкого загалу, науковців. Однаковою мірою таке явище є свідченням браку наполегливості можливостей і осмислених, досконалих науково-методичних підходів.

Відчутною є тенденція до редукції у електронній довідковій біографістиці наукового апарату - посилань на документальні і літературні джерела, історіографію. Вона виводить чимало з нових напрацювань за межі наукових, навіть - науково-популярних ресурсів.

Негативним явищем, яке суперечить демократичним традиціям української гуманітаристики, її загальній народознавчій спрямованості, є прагнення упорядників деяких електронних довідкових та пропагандистських ресурсів штучно обмежити коло представлених персоналій сотнею (або кратними сотні числами) «найважливіших» діячів України. Про зарозумілість таких підходів, їх неадекватність історичним і культурним реаліям України нам вже доводилося наголошувати 10. Вони є відлунням міфологізованого, тоталітарного мислення, химерично поєднаного з новітньою «ку льтурою» піар-технологій і шоу-бізнесу. Адже відомо, наскільки неоднозначною була реакція громадськості не лише в Україні, а й у багатьох європейських державах на теле- та інтернет-проекти типу «Великі українці», «Имя России» з їх вкрай суб'єктивним рангуванням визначних діячів історії та культури по перших сотнях, двадцятках та десятках, гцо в цілому знаходиться поза межами європейської інтелектуальної традиції11.1 все ж позначені