Четверті Чишківські читання з історичної біографістики, присвячені обговоренню проблеми «Великі» і «малі» українці: особа в історії і сучасності», що відбулися у червні 2008 р. на базі Інституту біографічних досліджень НБУВ, дали можливість сформувати загальну думку науковців: подібне «рангування» співвітчизників, насадження духу «елітарності» є чужими для української гуманітаристики і вітчизняної біографіки. Не повинно бути поділу на «більш великих» і «менш великих», «середніх» та «малих» українців. Немає «малого» українця у тому розумінні, як це мислилося у тоталітарному суспільстві. Цінність людини для історії не визначається її походженням, титулами, чинами, званнями і нагородами, а лише реальним особистим внеском у загальну справу. Звідси - об'єктом вивчення і висвітлення повинні бути біографії як відомих, так і менш відомих 12. Звичайно, широко доступні електронні ресурси, присвячені найбільш відомим діячам вітчизняної історії, культури, освіти та науки є вкрай необхідними, насамперед - для потреб освіти. Разом з тим ще більш необхідними у наш час стають масштабні інформаційні біографічні ресурси, що містять матеріали про багато тисяч, навіть десятки тисяч наших співвітчизників, як це є і у інших країнах. Має право на існування біографічний словник одного навчального закладу, творчого колективу, підприємства, міста, району, села. Повинні створюватися «народні» (і на родинному рівні теж) біографічні архіви13. Отже, з боку науковців ці речі повинні здобути надійне теоретичне та методичне забезпечення.

Недоліком є також помітна заідеологізованість, політична заанґажованість вітчизняних електронних біографічних ресурсів. У цій царині спостерігаємо як національно-радикальне, так і «малоросійське», а іноді й відверто провокативне антиукраїнське бачення минулого і сучасного України в иерсоналіях. Зрозуміло, «скасувати» такі явища у суспільстві, розбурханому політичними пристрастями, неможливо. Однак науковцям-біографістам необхідно послідовно пропагувати через підходи до формування електронних біографічних ресурсів ідеологію цілісності українського історичного і культурного процесу у всій його суперечливості та різновекторності.

Зрозуміло, названі вище негативні явища притаманні не лише українській електронній біографістиці - вони є типовими у сучасному світі, характерними значною мірою і для біографістики друкованої. Проте необхідно враховувати об'єктивно існуючу між різними країнами відмінність умов, у яких знаходиться вітчизняна біографістика і завдань, що ставляться перед нею суспільством і державою. Скажімо, для Росії - країни з досить розвиненою історико-біографічною традицією, що має кілька багатотомних словникових та енциклопедичних біографічних зводів, оприлюднених нині також і в електронній мережі, це - ідейне сприяння поверненню до старих імперських і радянських традицій, їх інтегруванню у новому цілісному баченні тисячолітньої «великої Росії». У дещо розширеному, спрямованому «назовні» плані - це ще і пропаганда ідей «єдиного історичного простору», який має владно охопити історію та культуру інших народів і імена більшості їх відомих представників. Стосовно України ця тенденція у новітній російській книжковій і електронній біографістиці втілюється особливо рішуче і послідовно14.

Українська ж біографіка, зокрема довідкова, знаходяться нині в процесі боротьби за нове національне самоусвідомлення, переосмислення з позицій вільної нації і суверенної держави історичного минулого. Однаково важливим у цих умовах є і повернення незаслужено забутих та замовчуваних раніше імен, і створення об' єктивних, всебічних життєписів діячів, примусово «приписаних» до чужої історії і культури, а також осмислення життєвого і творчого шляху людей, що діяли на перетині національних культур, чия спадщина значною мірою належить різним народам. Адже власна новітня традиція довідкової біографічної літератури і електронних інформаційних біографічних ресурсів у нас, на відміну від більш розвинених країн, лише формується. Утверджується вона на засадах демократичної, народознавчої ідейної спрямованості, що здавна притаманні вітчизняній гуманітаристиці. Це висуває специфічні вимоги до масштабів та інтенсивності наукового пошуку, залучення до нього спеціалістів з центру і регіонів, професіоналів, аматорів-біографістів та краєзнавців.

Досягнення вагомих результатів вимагає не лише формування фундаментального електронного біографічного інформаційного ресурсу

Українського національного біографічного архіву (УНБА), над чим вже тривалий час працюють Інститут біографічних досліджень НБУВ та Український мовно-інформаційний фонд НАН України, але й розгортання в масштабах всієї країни та зарубіжжя потужної системи координації досліджень, їх науково-методичного забезпечення, інтеграції напрацьованих матеріалів. На наш погляд, першоосновою такої роботи повинно стати формування на базі УНБА Всеукраїнської віртуальної біографічної лабораторії, здатної об'єднати зусилля спеціалістів усіх регіонів та українського зарубіжжя. Це дасть можливість виробити й утвердити загальні методичні вимоги до різних жанрів біографічних досліджень, принципи формування і розвитку довідкових історико-меморіальних біографічних ресурсів. Прийняття своєрідної конвенції про спільні дії дозволить її учасникам у майбутньому сформувати в Україні єдиний науково-інформаціний простір в галузі біографістики, необхідний вітчизняній освіті, науці і культурі.

Що стосується книжкової біографістики, - вона, безумовно, не відійде на другий план під тиском електронних інформаційних технологій. Навпаки, завдяки їм шляхом створення потужних електронних бібліотек біографічних видань чи не вперше можна буде забезпечити їх доступність читачеві.

Вченим-біографістам та інформатикам необхідно докласти ще чимало зусиль, щоб уміло поєднуючи традиції високопрофесійної дослідницької праці з можливостями новітніх технологій, піднести біографічні інформаційні ресурси на рівень вимог сучасної науки і освіти. Електронні ресурси, будучи новаторськими за формою та організацією, мусять залишатися в річищі української гуманітарної традиції, відповідати високим вимогам вітчизняної науки і культури за своїм