УДК 929:030 Світлана Ляшко,

провід, наук, співробітник НБУВ

ЩОДО ДЕЯКИХ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ У РОЗВИТКУ БІОГРАФІЧНОЇ ДОВІДКОВОЇ СПРАВИ

На прикладах України, Росії, Великої Британії, Канади та інших країн висвітлено окремі сучасні тенденції у розвитку біографічної довідкової справи та методики і особливостей організації підготовки національних біографічних довідкових видань, які є важливим інструментом соціальних, політичних, професійних та інших комунікацій у суспільстві. У контексті викладеного підкреслено важливість розробки загальноприйнятої методики підготовки біографічних довідкових видань у друкованому або електронному виглядах за рахунок узгоджених принципів їхньої побудови, які передбачатимуть наявність словника, відповідних вимог до біографічної статті, якісного апарату видання тощо.

Ключові слова: біографістика, біографічні довідкові видання, біографічна стаття, апарат видання.

Сучасні дослідники звертають увагу на існування низки досить суперечливих тенденцій у розвитку книговидавнитцва в цілому та біографічної довідкової справи зокрема. Вони викликані актуалізацією потреби людства, національних та професійних спільнот в оперативному введенні в обіг нових знань, загальний обсяг яких, у тому числі - біографічних, зростає в геометричній прогресії та вимагає відповідної динаміки книговидання. Одночасно відбувається стрімкий розвиток нових, напрочуд мобільних і, на відміну від книговидавничої справи, не дуже обмежених формальними вимогами форм та засобів розповсюдження інформації, у тому числі наукових знань, передусім в електронному вигляді (їхніх видів та типів на окремих електронних носіях або у мережевих структурах).

На сьогодні загальним наслідком цих тенденцій є помітний потяг до нехтування перевіреними часом методиками підготовки видань: у традиційному книговиданні це пояснюються потребами більш оперативного введення у суспільний обіг нових знань, а могутні і гнучкі пошукові засоби електроних видань, особливо система гіпертекстових посилань, на перший погляд, взагалі знімають з порядку денного питання методики щодо окремих традиційних видів видань, до яких, зокрема, належать біографічні довідкові виданя. Існує також думка про те, гцо у дальшій перспективі під тиском нових інформаційних технологій традиційна книга як така може взагалі зникнути, але це малоймовірно: світова статистика кнговидання та використання книжкової продукції засвідчує стабільне зростання на цьому ринку.

Враховуючи викладене, мова має йти про пошук таких науково- методичних засад та здійснення відповідних науюво-оргатгізаційних й інших заходів, які б дозволили знайти належний компроміс між традиційними (книговидання) та новими (електронними) засобами розповсюдження наукової інформації. На нашу думку, пріоритетним напрямом вирішення цього завдання є створення певною мірою уніфікованої методики підготовки видань у друкованому або електронному вигляді, поклавши в її основу методику книговидання та специфіку конкретних галузей науки. При цьому створення апарату та засобів пошуку необхідної інформації виступає ключовим питанням.

Зазначене добре ілюструється прикладами розвитку довідкових видань, у тому числі - біографічних. В різних країнах світу - як найбільш розроблений з точки зору теорії і методики вид довідкових видань - енциклопедичний визначається історією розвитку нації (держави) і її суспільства, а також традиціями національного книговидання. У цьому контексті органічний зв'язок довідкової біографістики з теорією та методикою книгознавства засвідчує світовий досвід. Так, в американських і британських довідкових виданнях, які мають більш ніж столітню історію й досвід практичного вирішення проблеми унормування зростаючого інформаційного потоку, це досягається завдяки розгорнутому науково- довідковому апарату, кумулятивним покажчикам та іменним спискам (алфавітні списки з відсиланням до томів; предметний покажчик осіб за спеціальностями і професіями; тематичні покажчики; алфавітні покажчики шкіл, коледжів, університетів; географічні покажчики та ін.).

Наприклад, свого часу за допомогою специфічних книгознавчих прийомів вдалося досягти завершеності архітектури дев'ятитомного видання «Encyclopaedia Britanica» (1875-1889). Словник статей включає близько 45 тис. позицій. До неї входить значний відсоток великих за розмірами статей-оглядів комплексного характеру. До енциклопедії додається допоміжний покажчик, який аналітично розкриває зміст усіх статей. Словник, який було розроблено для покажчика, в 10 разів збільшив інформативні можливості енциклопедії.

До вдалих методів удосконалення подання додаткового матеріалу з метою забезпечення зручності користування ним слід віднести різні способи оновлення інформації в енциклопедіях і довідниках. Так, для швидкого знаходження потрібної довідки в основних і додаткових томах британського «Dictionary of national biographie» (1885-1900; 63 томи; 29 120 біографічних довідок) були підготовлені «Покажчик і конспект» (1903). Неодноразово видавалися додаткові «Скорочені словники», відповідні стислі довідки яких одночасно виконують функцію біографічного словника. 31917 р. через кожні 10 років до виданих томів робилися додатки, що містили біографії померлих у певний проміжок часу діячів. Аналогічний спосіб внесення доповнень у національні біографічні довідкові видання пракгиіується у СІЛА, Німеччині, Франції та ін. Багато великих національних енциклопедій («Британіка», «Американа») регулярно оновлюються також за системою «постійного перегляду», тобто коли переглядається й оновлюється частина матеріалу.

Звернімо увагу і на ту обставину, що електронні версії (на окремих носіях та у мережевих варіантах) зазначеної групи біографічних довідкових видань за своєю структурою та методикою побудови значною мірою відповідають їхнім друкованим аналогам. Це досить очевидно на прикладах Великої Британії («Oxford National Dictionary of Biography») [29] та Канади (Dictionary of Canadian Biography) [28]. Вони побудовані за алфавітним принципом, на базі словника (Канада), мають науково-довідковий апарат, кумулятивні покажчики, іменні списки, різноманітний ілюстративний матеріал (Велика Британія) тощо. Видання супроводжуються передмовою, у якій в загальних рисах окреслюються критерії відбору персоналій, а також посиланнями на методику досліджень та їхню джерельну базу (Канада). Досить традиційною є і побудова