У мемуарній літературі також всебічно висвітлена підпільна та партизанська боротьба українського народу проти фашистських загарбників (мемуари начальника штабу партизанського руху Т. А. Строкача, партизанських командирів С. А. Ковпака, О. М. Сабурова та ін.)24. Всі вони зазвичай перевидавалися кожні п'ять років. Особливістю спогадів учасників Великої Вітчизняної війни є надмірна героїзація подій та відсутність критичного ставлення у змалюванні тяжких партизанських буднів. Тривалий час в Україні були маловідомими спогади учасників ОУН та УПА. Мемуари, присвячені цій проблематиці друкувалися лише за кордоном як окремі видання або у серії «Літопис УПА» 25. Цікавою є історія цієї серії. Початок виданню поклали колишні вояки УПА, які в результаті Великого рейду 1947-49 pp. опинилися у Західній Європі, а пізніше - у Північній Америці. «Літопис УПА» - це спільне видання

Об' єднання Колишніх Вояків УПА США і Канади та Товариства Колишніх Вояків УПА імені генерала Тараса Чупринки в США і Канаді. У 2008 р. минуло 35 років від заснування видавництва, яке випустило у світ більше 60 томів у трьох серіях. Перша серія (так звана «канадська») налічує 44 томи. Вона базується на документах, що рейдуючі частини або спецкур'єри переправили з України на Захід. Це переважно підпільні документи. Більшість із них походить з Архіву ЗП УТВР. Винятком є три томи німецьких документів, один том польських та радянських, а також том документів, які стосуються Кирила Осьмака, Президента УТВР. Друга серія, або нова (започаткована в 1995 р.) нараховує 8 опублікованих томів, інші перебувають на різних стадіях підготовки. Вона охоплює тільки документи з архівів України. Серед них є як підпільні, так і радянські документи, що походять з архівів ЦК КПУ (тепер ЦДАГОУ), Жовтневої Революції (тепер ЦДАВОУ) та КҐБ (тепер СБУ). Третя серія «Бібліотека» (заснована у 2000 р.) подає аналітичні розвідки та спогади, хоча спогади друкувались і в першій серії. У рамках третьої серії вийшло 7 томів, ще декілька готуються до другу. Значну частину серій «Літопису УПА» складають мемуари. Так, спогади подано у першій серії в т. 5 («Волинь і Полісся. Німецька окупація» (це перша книга, яка містить декілька спогадів про тогочасні події), т. 15 (спогади Костя Гіммельрайха), т. 18 (спогади групи УПА «Говерля»), т. 27 (спогади Романа Петренка), т. 28 (спогади Марії Савчин-»Марічки»), т. 29 (спогади Івана Гарасиміва, випускника школи «Оленів»), т. 30 (спогади Степана Стебельського та Олекси Конопадського); т. 31 (спогади вояків УПА з «Розточчя»); т. 37 (спогади Івана Лика та Миколи Терефенка), спогади про генерала Тараса Чупринку (т. 45) 26 та в серії «Бібліотека» в т. 1 (спогади Юрія Ступницького), т. З (спогади Ярослава Грицая), т. 4 (спогади Василя Левковича та інших)21. З 13 книг спогадів найбільш відомими є спогади Марії Савчин, які удостоїлися перевидання та видання англійською мовою. Перевидано також спогади Ю. Ступницького. Всі ці видання є унікальними джерелами для вивчення цього історичного періоду та дослідження біографій діячів ОУН-УПА.

Нині виходять окремі видання мемуарів вищеописаного періоду поза рамками серії «Літопис УПА» 28. В Україні з'явилися і спогади тих, хто в роки війни був вивезений до Німеччини на примусові роботи 29. Значна кількість спогадів, що друкуються сьогодні, присвячена проблемі Голодомору, причини та наслідки якого довгий час замовчувалися 30.

Фрагментарно представлена історія України післявоєнної доби. Опубліковані спогади окремих партійних працівників, рядових працівників, діячів літератури та мистецтва. Особливістю цієї групи мемуарів є чітке дотримання офіційних оцінок та замовчування окремих фактів і подій радянської дійсності. Характерні риси радянських мемуарів - заідеологізованість і витриманість (контролюючі інстанції чітко це відслідковували на всіх рівнях); вибір тем і добірка сюжетів; прагнення зробити об'єктом спогадів не особисті переживання, а подію чи вождя; намагання бути причетним до тієї чи