Отже, друга половина XIX - початокXX ст. в історії науки пов'язані зі створенням біографій дослідників за галузями наукових знань. Для розкриття теми ми звернулися до біографічної, за визначенням В. І. Вернадського, творчості відомих у Росії та Україні вчених-географа, антрополога, етнографа, археолога, організатора науки Д. М. Анучіна, історика науки, стародавнього світу, всесвітньої історії, історіографа В. П. Бузескула, природознавця, історика і організатора науки, засновника геохімії, біогеохімії, радіогеології, гідрогеології В. І. Вернадського. Час створення ними біографій своїх попередників і колег охоплює другу половину XIX - 30-ті pp. XX ст. У своїх біографічних працях вони не намагаються створити повноцінні біографії своїх сучасників і попередників з повною реконструкцією їхнього життя і творчого шляху. Співвідношення портрету вченого, життєпису, відтворення конкретного творчого періоду в біографіях неоднакові. Перевага надається відтворенню наукової діяльності вчених в окремих галузях знань, висвітленню тих аспектів творчості, які суттєво вплинули на ту чи іншу наукову дисципліну Важливим є також вплив на ці процеси досягнень і тенденцій європейської науки, пошук самостійних шляхів, їхнє відображення і реалізація в біографіях вчених.

Кожен із зазначених авторів мав свій погляд на біографію вченого як на джерело для визначення закономірностей і тенденцій розвитку конкретних наукових дисциплін через особу, а також як на аксіологічний орієнтирув процесі становлення науковця. Біографія розглядалась як інструмент раціонального впливу на молоде покоління вчених, збереження і укріплення традицій. Кожен з перелічених вчених не ставив перед собою завдання - розробити концепції наукових біографій. У той же час визначені Д. М. Анучіним, В. П. Бузескулом та В. І. Вернадським підходи до створення біографічних праць, критерії оцінки внеску вченого в розвиток певної галузі науки сприялиупоряд куванню змістових елементів біографії.

У поглядах Д. М. Анучіна, В. П. Бузескула і В. I. Вернадського на підготовку біографії вченого важливе місце відводилося аналізу підготовки вченого: його освіті, стажуванню, вчителям, колегам тощо. Велике значення мала також оцінка сучасниками вченого його творчого внеску у розвиток тієї галузі знань, у якій він працював. Разом з тим працям

М. Бузескула та В. І. Вернадського притаманні ширші узагальнення, коли внесок вченого оцінювався у контексті розвитку європейської та світової науки.

Сформульовані Д. М. Анучіним, В. П. Бузескулом та В. І. Вернадським на межі XIX і XX століть методичні підходи щодо біографій актуальні та використовуються в сучасній практиці біографістики. Створені ними біографії вчених належать за сучасною класифікацією до типу наукових біографій. Отже, вчені, до біографічної творчості яких ми зверталися, чітко уявляли світоглядну, культурну і наукову цінність вивчення біографії вченого для розуміння загальних закономірностей наукового пізнання світу як головного чинника розвитку цивілізації.

Список використаної літератури

Анучин, Д. Н. И. Е. Забелин как археолог в первую половину его научной деятельности. И О людях русской науки и культуры (статьи, некрологи и заметки). - М.: Гос. изд-во географ, литер., 1952. - 335 с.

Анучин, Д. Н. И. Е. Забелин как археолог в первую половину его научной деятельности (1842-1876): Речь, произнесенная в заседании Московского археологического общества 10 февраля 1909 г. в связи со смертью Забелина // Древности. Труды Московского археологического общества. - 1909. - Т. 22. - Вып. 2. - С. 29-70.

Анучин, Д. Н. О людях русской науки и культуры (статьи, некрологи и заметки). - М.: Гос. изд-во географ, литер., 1952. - 335 с.

Анучин, Д. Н. О предшественниках Г. Е. Щуровского по предметам его преподавания в Московском университете; Речь читанная в публичном общем собрании Общества любителей естествознания, антропологии и этнографии 1 февраля 1903 г. по поводу исполнившегося 100-летия со дня рождения Г. Е. Щуровского; Из некролога Г. Е. Щуровского. - О людях русской науки и культуры (статьи, некрологи и заметки). - М.: Гос. изд-во географ, литер., 1952. -335 с.

Бузескул, В. П. Введение в историю Греции. - X., 1913.

Бузескул, В. П. Из истории критического метода. Ранке и Штендель // Известия Академии Наук СССР. - 1926. - № 12.

Бузескул, В. П. Всемирная история Ранке. Weltgeschichte. Von Leopold on Ranke. 5. Th. 3-te Auflage. 1883-1884 11 ЖМНП. - 1885. - 4. CCXL, Июль. -

232-246.

Бузескул, В. П. Всеобщая история и ее представители в России в XIX и начале XX века. - Ч. I. - К.: ПЦ «Фолиант», 2004.

Бузескул, В. П. Профессор М. М. Лунин, «Харьковский Грановский». К столетию Харьковского университета // ЖМНП. - 1905. Ч. CCCLVII, январь - февраль. - С. 321-374.

Бузескул, В. П. «Харьковский Грановский» (Профессор М. М. Лунин) // Исторические этюды. - СПб., 1911. - С. 248-301.

Вернадский, В. И. О значении трудов М. В. Ломоносова в минералогии и геологии. - Труды по истории науки в России. - М.: Наука, 1988. - 488 с.

Вернадский, В. И. О научном мировоззрении // О науке. - Т. 1: Научное знание и научное творчество. - Дубна: изд. центр «Феникс», 1997. - 572 с.

Вернадский, В. И. О необходимости создания Комиссии по истории науки, философии и техники // Труды по всеобщей истории науки. - 2-е изд. - М.: Наука, 1988.-336 с.

Колесник, 1.1. Українська історіографія (ХУШ - початок XX століть). - К.: