(Ч 1491 p.). Написання ї між приголосними та в кінці слів, які наявні в рукописах, не зафіксовано. Зрідка можна зустріти букву V (іжицю) в іншомовних словах, переважно грецьких: єгунскша 1 (ТП 1491 p.); скумєнь26 (Ч 1491 p.).
При передачі звука І на початку слів у інкунабулах, як і в манускриптах, традиційно вживається буква ї (і) у словах іншомовного походження: іюрдань 2, іюсифа 20 зв. (ТП 1491 p.), а буква И у слов'янських: изідє20, инюгда 21 (ТП 1491 p.). Перед голосними та Й в інкунабулах кінця XV ст. середньоболгарське правило - написання ї (і) перед голосними - узусно поширене, між тим ще звичні вживання И за традицією, як і в рукописних канонічних пам'ятках: млрдїю, Зтвєржєнїє2 зв., покланешеЪ7 -вєсєлиеи2 зв., диАвола57 (Окт. 1491 p.); оучєнїа 1, ціломждрїа 21 - въ покаанииma 20 (ТП 1491 p.); вы/к" 1, мєждочасїє 19 - застжплєниє" 1 зв. (Ч 1491 p.). Після приголосних звук і передається буквою Ъ за традицією на місці етимологічного Ъ в наголошених і ненаголошених складах, проте не так послідовно, як у рукописах: гнівь 19, чловікь 28; вінчающаго 28, запювіди 28 зв. (Ч 1491р.). Йотація звука і передається за практикою рукописних пам'яток буквою И, над якою ставиться на початку слів спирітус, а після голосних спирітус із варією: йхъ 2, мтрє ніїґєа марїй'І, ж мой'" 21 (ТП 1491 p.); йхь26, твой'х 1, въ обилий' моємь 1 (Ч 1491 p.).
Звук О передається переважно на початку слів буквою СО: юсмь, ювчаиа 57 (Окт. 1491 p.); юбшчаЄмь 1, юкааннаа 20 зв. (ТП 1491 p.); (очисти І, юбразОванїи 1 (Ч 1491 р.). У цій позиції також наявна і О широка: Основанїа2зв. (Окт. 1491 p.); Обладаєть28 зв. (Ч 1491 p.). Після голосних буква CO поширена в ТП 1491р.: іюрдань 2, фарисєюмь 20, а О широка трапилася тільки в досліджуваних уривках Окт. 1491 р. таЧ 1491 p.: фіОль 169 зв. (Окт. 1491 p.); могсєОви2&, фіОль296 1 (Ч 1491 p.). Після приголосних, у середині та в кінці слів, а також перед виносними буквами вживається буква о вузька: поборника 2 зв., в!,комі, 57, оужниксґ57 (Окт.
1491 p.); повілїа 20 зв., діло 21, iprnf 20 зв. (ТП 1491 p.), але наявні й букви СО та О широка, проте більше фіксується СО: радюсть 19, дюбрюті 19, до кОнца 28 (41491р.). В інку набулах буква О широка значно переважає над CO тільки під наголосом: ЄдинорОднши, накОнєць 57, але- престо ащє2 зв. (Окт. 1491 p.); добрОдітєли, плОда 20 зв., і Іиісо мь 21 (ТП 1491 р.). У вживанні букви CO після приголосних перед виносними літерами в ТП 1491 р. та Ч 1491 р. спостерігається та сама тенденція, що і в рукописних канонічних пам'ятках - вона пишеться переважно перед виносними В та М і спорадично - перед іншими виносними літерами: братаґ2, хлібаґ2 (ТП 1491 p.); вікаГ 19, міщанинаГ 296 (Ч 1491 р.). В Окт. 1491 р. в цих позиціях послідовно вживається буква о вузька: на вшкохсґ57. У кінці слів після приголосних букви СО та О широка майже вживаються паралельно: віїкюИ, оуб02\ (ТП 1491 p.); іаксо 1 зв., шкО 19зв. (Ч1491 р). Такі написання не поширені в Окт. 1491р.
У староукраїнських канонічних писемних пам'ятках із кінця XIVст. з'являється тенденція використання букв Ъ, Ь для позначення звуків О, Є з сильних редукованих. В інкунабулах поширені написання з Ъ на місці О; в пам'ятках поширені й написання Ъ на місці Ь при передачі звука Є: ft) льсти, лъстьЪ7 - ю лести2 зв., чъстнымь 57, възъпиите2 зв., въскрешв 57 (Окт. 1491 р.); блазньно 1, блточьстноу 24, въспоминал 1, създание 21 (ТП 1491 р.); естъство 1 зв., не чьстїє20, ft) слъзь25 зв., възвеличисл 26, сьдітєлю 1 (Ч 1491 р.). Наявній південнослов'янські сполукиРЪ, ЛЪ: вмрътви, оутвръди2 зв., пльтїю 57 (Окт. 1491 р.); не содръжима 20, цръкви2, вльнами2\, млъчатиХ (ТП 1491 р.); (оврыиI, растръзаль 19, дльготрьпіливь28, плъза 19 (Ч 1491 р.).
Звук У переважно передається через диграф ОУ на початку слів та після голосних, за давньоукраїнською традицією; проте, в цих позиціях спорадично наявна, під другим південнослов'янським впливом, і буква 8. яка більш вживана на початку слів, зрідка - після голосних: оутвръди, оутробы2 зв., 57, 8мрътви2 зв., встрашиша657 (Окт. 1491 р.); оутаити 1, оума 21 - 8ма 20 зв., наоучи20 зв., злат8ть44 (ТП 1491 р.); оутотоваша 26, оудалиль28, оутвръдиль28, заоутра 19 (Ч1491 p.). Після приголосних у середині та в кінці слів у досліджуваних інкунабулах спостерігаються різні підходи у вживанні букв ОУ та 8: в Окт. 1491 р. переважно пишеться 8. але наявні й написання з ОУ: въстрвбите2 зв., свищи57, наш82 зв., том85Л, иригоуииль 57, родоу51\ у ТП 1491 р. переважно пишеться диграф ОУ, хоча вживані й написання з d: иатоубної, соущєи38, послвша* 21; бідоу 1, тОркомоу2\,мОтв2\ у Ч1491 р. написання з ОУ поширені, але широко використана і 8: тоусли 26, радоуисл 134, сорвжїа 26, истинв 19 зв.
Пишеться й буква Ж, яка, як і в рукописах, узусио вживана за південнослов'янською традицією,