Середньопередній звук И передається, як і в інкунабулах, за традицією буквами Ы, И, на місці етимологічних Ы, И: възывал 262, безконечныл 263, блгочестивыи260зв., дрвковати263 зв. (АІФ 1574р.); едшыа2Ъ\ зв., любимы а 231 зв.; віровати 1 зв., въ книга" З (ОПВ 1588 р.); ні,р пыл 11, н(?ныа 12 зв.; архїстратига 197 зв., вьміститисл 242 зв. (М 1606 р.). Фіксуються й написання проти етимології, що було викликано розвитком внутрішніх мовних процесів староукраїнської мови: буква Ы на місці И: лицы зємлсґ 262 зв., въ ср'цы 261 зв. (АІФ 1574 p.); нашьґ 11, типы 6 (АХФ 1598 р.); насгоупцы 3, чашыча 1 зв., пребыважгцых' 1 зв. (КС 1614 p.); буква И на місці Ы: блгим'262 зв., вл'кі/261, хитрости260 (АІФ 1574 р.); всакимъ 3, єллинословєньскй" З (Ад. 1591 p.); аіґльски* I, мнсогихъ І (ЄУТ 1619 p.). Такі написання наявні переважно після глухих приголосних Г, К, X, і рідше після шиплячих та Ц. В інку набулах після глухих приголосних послідовно за традицією вживалася буква Ы. Зрідка виявляється й південнослов'янська норма написання І (і) між приголосними та в кінці слів, як і в рукописних конфесійних текстах, яка була відсутньою в інкунабулах кінця XV ст.: єдіншл 261 зв., єдїиородиого 262 (АІФ 1574 p.); лістє 3, прводітєль 2 зв. (ОПВ 1588 p.); видіті 9, Очістигиб (ЗБ 1618 р.). Спорадично фіксується й буква V: моУсеОмъ 2 (ОПВ 1588 р.); хруста 16 (АД 1591 р.); пресвггеръство 444 зв. (КС 1614 р.); Єфурьі зв. (ЗБ 1618 р.).

Звук І передається на початку власних назв іншомовного походження через букву І, а на початку слов'янських слів - через И: іс233, єрлімі 3; избавши231, изрєчєииаго 232, имєніа6231 зв. (ОПВ 1588 р.); іюакима 197, іииоліта 202; имєиитОмв 11, изволивши 12 (М 1606 p.); їєрємін І, іюанна 1; избратиі зв., изшєдшє" 1 зв. (КС 1614 p.). Перед голосними та И у стародруках останньої чверті XVI ст., як і в інкунабулах та рукописах, пишеться за середньоболгарською орфографією ї (і), хоча ще зустрічаються і написання за вітчизняною традицією: молєиїє262, здравїл 264 (АІФ 1574 p.); сїаютцЗ"\ зв., наслідїа 2 зв. - блгословениемъ 1 зв. (КЦ 1587 p.); иєзвїавьб зв., фаитазїйі - Оказию А зв. (АХФ 1598 p.). Пам'ятки першої чверті XVII ст. переважно фіксують середньоболгарську орфограму: архидїа*201, в і. м ін 242 зв. (М 1606 p.); вінницкїй 2 зв., ирїймоуючи445 (КС 1614 p.); /ipthїй8 зв., тж»8 зв. (ЗБ 1618 p.). Після приголосних звук і передається буквою Ъ за традицією на місці етимологічного Ъ в наголошених і ненаголошених складах, проте в стародруках, як і в інкунабулах, вона не вживається так послідовно, як у рукописах: болізні'ю 261, тєриішє26\ зв.; въ граді 260, исціліхом1262 (АІФ 1574 p.); rpl,xi,4 зв., річь5; відомость4 зв., юповідь4 зв. (АХФ 1598 р.); зроз8мЪлъ4, незмірною 3 зв.; лікарство 3, нічого 3 зв. (ЛІЗ 1607 p.); юбідь46, кріпости44; вьспіваюгцє 46, просвіти 45 (Анф. 1619 р.). Йотація звука і позначається через букву И з діакритикам, з такою ж тенденцією, як в інкунабулах та рукописах, - на початку слів уживається буква И зі спирітусом, а після голосних - зі спирітусом та варією: йхь 262 зв., юцимой' 262, шкожєпрочїй' 264 (АІФ 1574 р.); ймь З, твой'мъ 1 зв., твой'х 1 зв. (КЦ 1587 p.); йхьі, в'обороні єй' сили4, юповіди нашой' 5 (АХФ 1598 р.); ймъ\ зв., в розмай' тых' 1 зв., самой' ль 1 зв. (ЛЗ 1607 p.).

Звук О передається на початку слів у стародруках останньої чверті XVI ст. переважно через О широку, хоча вживається і CO, але вона більш вживана лише в лігатурі б): Оілоблєнїл 260, Оправданїл 262; 0)'ґін;і 260 зв., сЬими262 (АІФ 1574 р.); ОборОн82 зв., Окрвгіоу, а>стро>ском81 (КЦ 1587р.); Облоудные 1, Основанїє2; ювініа"2зв., юмєнаєть 1 зв. (ОПВ 1588 р.). У кінці XVI - першій чверті XVII ст. у більшості друків перевага надається вже букві б): юбачимоб зв., (одиьіі, юкажоут- Обачіґб (АХФ 1598 p.); (овець 1 зв., юглавлєшє2 зв., юпадши" 5 зв. - Оглавлєнїю 6 (Кн. 1598р.); собачишьЗ, (Одєржати4, соплакОванью 1 зв. (ЛІЗ 1607р.); юбоихь І, соблвдоюіі - Огидіїзв. (ЄУТ 1619 p.). Після голосних у правописі друків останньої чверті XVI ст. перевага надається використанню О широкої: прєОсщєннаго260, приОбрАщ826\ зв. (АІФ 1574 p.); моусєОмь 2 (ОПВ 1588 р.); аитиОхїлЗ зв., Юакіґ3 зв. (АД 1591 р.). У цей період, на відміну від попереднього, С0 після голосних майже не фіксується, вона зустрілася тільки в лігатурі СО в КЦ 1587 р.: нєюствпної зв., нєюмін1но2зв.. З першої чверті XVII ст. буква С0 починає поширено вживатися, іноді частіше за О широку: іюзГна 197 зв., ларіюна 204 - симєОна 197 зв. (М 1606 p.); наюстривъ І зв., вузантіюво 45 - сїОн'ской II (ЄУТ 1619 p.). Після приголосних, у середині та в кінці слів, а також перед виносними буквами вживається буква о вузька: народъ 1, голо" 2 зв. (КЦ 1587 p.); животворжщото 2 зв., сипа'5 зв. (Кн. 1598 p.); дєр'жав'ствовати