УДК 001.102

Леонід ЧУПРИНА,

заввідділу СІАЗ НБУВ

ОПЕРАТИВНА ІНФОРМАЦІЯ: ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

У статті розглядаються окремі аспекти визначення поняття оперативної інформації. Зокрема, значна увага приділяється основним характерним ознакам такої інформації та критеріям визначення поняття.

Ставиться питання про необхідність розширення поняття у зв'язку зі змінами, що відбуваються в системі соціальних комунікацій.

Ключові слова: оперативна інформація, соціальні комунікації, фільтрація інформації, інформаційно-комунікаційні технології, інфошум.

Система соціальних комунікацій не лише засіб обміну інформацією, а й сфера реалізації різних суспільних відносин, що, у свою чергу, супроводжуються інформаційними потоками, значну частину яких становить оперативна інформація, необхідна для щоденного забезпечення життєдіяльності людини.

Поняття оперативної і нформації, як, власне, й інформації, можна розглядати в широкому (побутовому) і вузькому (науковому) значеннях.

Найчастіше можна почути про оперативну інформацію як про поточну якнайшвидше надану інформацію з місця подій - приміром, з виборчих дільниць, торгів, театру воєнних дій тощо.

У науковій літературі тема оперативної інформації розкрита мало. Дотично цієї теми науковці торкаються, розглядаючи питання класифікації інформаційних ресурсів, вузькі професійні теми в галузевій науці, проблеми криміналістики тощо.

Намагаючись осмислити будь-які інформаційні процеси (наприклад, що таке оперативна інформація, коли і як вона виникає, як довго залишається оперативною, куди зникає тощо), дослідник тією чи іншою мірою відштовхується від розуміння поняття інформації, до цього часу дискусійного.

Не ставлячи за мету в межах однієї статті аналізувати еволюцію і різноманіття визначень цього поняття, зазначимо лише, що серед багатьох підходів до визначення поняття інформації вирізняються атрибутивний і функціональний.

«Атрибутисти» кваліфікують інформацію як властивість усіх матеріальних об'єктів, тобто як атрибут матерії (Б. В. Ахлібінінський,

Л. Б. Баженов, Б. В. Баженов, К. К. Колін, К. Е. Морозов, І. Б. Новік, Л. А. Петрушенко, А. Д. Урсул та ін.).

«Функціоналісти», навпаки, пов'язують інформацію лише з функціонуванням систем, що самоорганізовуються, під якими розуміються лише живі об'єкти і кібернетичні автомати, віддаючи перевагу розумним системам (В. В. Вержбицький, Г. Г. Вдовиченко, І. І. Гришкін, Д. І. Дубровський, М. І. Жуков, М. І. Сетров, Г. І. Царегородцев).

Залежно від галузі знання, в якій проводилося дослідження, інформація дістала безліч визначень: інформація - це позначення змісту, одержаного від зовнішнього світу в процесі пристосування до нього (Вінер); заперечення ентропії (Бріллюен); комунікація і зв'язок, у процесі якого усувається невизначеність (Шеннон); передача різноманітності (Ешбі); оригінальність, новизна; міра складності структур (Моль); імовірність вибору (Яглом); відображена неоднорідність (Урсул) і т. ін.

Особливо важливим для філософського розуміння інформації стало її визначення як відображеної неоднорідності, введене А. Д. Урсулом (1973). За його теорією, передача неоднорідності від одного об'єкта до іншого є інформаційним процесом. Та частина атрибутивної інформації, яка під час відображення переноситься на інші неорганічні чи органічні носії (мозок людини зокрема), дістала назву відображеної неоднорідності. Р. Ф. Абдєєв [1] запропонував цю відображену інформацію називати оперативною інформацією, тобто інформацією, якою можна оперувати, користуватися, яка функціонує в системах управління.

Загалом він поділяє інформацію на:

структурну, властиву об'єктам неживої і живої природи природного і штучного походження. Останні (знаряддя праці, предмети побуту, витвори мистецтва, наукові теорії тощо) виникають шляхом «опредме- чування» циркулюючої інформації, тобто завдяки й унаслідок цілеспрямованих управлінських процесів;

оперативну (або робочу), що циркулює між об'єктами матеріального світу й використовується в процесах управління в живій природі, у людському суспільстві.

Спадкоємність цих двох форм інформації, на думку Р. Ф. Абдєєва, очевидна. Генетично структурна інформація неживої природи стала необхідною передумовою виникнення оперативної інформації і функціональних систем живої природи.

Дійсно, оперативна (робоча, циркулююча) інформація, що становить (у певному значенні) зміст всіляких процесів, форм руху матерії (наприклад: біологічної - на базі саморегуляції; соціальної - на базі інформаційно-управлінської діяльності), народжує, формує і вдосконалює різні, відносно стійкі структури - біологічні види, соціальні утворення, безліч об'єктів матеріального і духовного порядку.

Об'єкти, що утворилися, у свою чергу, зумовлюють нові цикли оперативної інформації, нові взаємодії.

Таким чином, два різновиди (або два класи) інформації тісно пов'язані взаємними переходами й обумовленістю.

Активна роль інформації у виникненні й розвитку нових форм руху та інформаційних структур, а також єдність і взаємозв'язок структурної і оперативної інформацій особливо чітко виявилися у двох переломних стрибках у розвитку матерії - від неживої природи до життя і від вищих тварин до людини, до людського суспільства.

Еволюція живої природи й становлення високоорганізованої біологічної (і соціальної) структури - людини з її якісно новим рівнем відображення - свідомістю, у свою чергу, сприяли різкому підвищенню інтенсивності оперативної інформації і спілкуванню людей у процесі їхньої трудової діяльності. З'явилося безліч нових взаємозв'язків, взаємодій, що, зрештою, привело до створення нової метаструктури - людського суспільства. Останнє зумовило різке зростання соціальної, науково-технічної, технологічної, статистичної й іншої оперативної інформації, що використовується в цілеспрямованій діяльності людей зі створення безлічі нових штучних структур (знарядь праці, машин, предметів побуту, наук, витворів мистецтва тощо).

Отже, оперативна інформація (ОІ) - це відбиток (відображення, реп- лікат) атрибутивної інформації, на інших носіях; це інформація, що циркулює між об'єктами матеріального світу і використовується людиною в процесах управління.

В. П. Попов і І. В. Крайнюченко [3] звертають увагу на те, що копіювання атрибутивної інформації ніколи не буває повним. Копіюється і транслюється не вся атрибутивна інформація, а лише її частина . Кількість оперативної інформації