Фільтрація інформації - явище фундаментальне. Вона виявляється на всіх рівнях матерії. Наприклад, на соціальному рівні людина й оперативну інформацію сприймає крізь безліч фільтрів. Від народження дитина пізнає світ очима батьків. Власне задається алгоритм її подальшого розвитку та встановлюються перші фільтри: моральні засади, мова, релігія, традиції. Потім такими фільтрами в сприйнятті інформації стають освіта, країна проживання, соціальний статус і середовище, ідеологічні погляди тощо.

Це дало підстави частині науковців визначити поняття інформації як сенс (розуміння, уявлення, інтерпретація), що виникає в людини внаслідок отримання нею даних, і який взаємопов'язаний з попередніми знаннями і поняттями [5].

Тому для відносно об'єктивного відображення події, явища необхідна оперативна інформація з різноманітних джерел. Відносно, тому що міру об'єктивності ми визначаємо крізь свої фільтри і уявлення про об'єктивність.

Одна й та сама оперативна інформація може мати абсолютно різне значення для різних суб'єктів, кожен з яких має свою власну мету. Наприклад, інформація про те, що завтра буде спекотно, атмосферний тиск високим, а вітер південно-східним, має неоднакове значення для агронома, рибалки, що збирається на риболовлю, і офісного працівника .

Різна за цінністю інформація за відсутності суб'єктів не зникає. Вона об'єктивно існує зовні і незалежно від них, певним чином діючи на навколишні об'єкти, відображається в їх структурі. При появі суб'єктів ця інформація впливає на їхні рецептори, зумовлюючи відповідну реакцію і спонукаючи до ухвалення рішень залежно від цілей, що стоять перед ними. Інформація при цьому залучається до контуру управління, стаючи чинником поведінки.

Незалежно від нашого сприйняття (окремого індивіда), навколо нас циркулюють величезні масиви ОІ. Ми не в змозі охопити протягом життя бодай незначну її частку. Однак вона існує й обсяги її постійно зростають. У разі потреби в певній ОІ ми робимо відповідний запит у системі соціальних комунікацій: читаємо газету, слухаємо радіо чи запускаємо пошукові програми в Інтернеті. Оперативна інформація може бути для суб'єкта потрібною і непотрібною. ОІ, що відповідає нашому запитові, ми вважаємо потрібною, релевантною, непотрібну - відкидаємо як інфошум. Проте частина ОІ, не потрібної в даний момент, все одно впливає на нашу свідомість, запам'ятовується (та ж реклама) і згодом у відповідній ситуації може виявитися потрібною.

Ще певна частина ОІ сприймається нами у фоновому режимі. У такому разі і нформаційні фільтри, що діють комплексно на всіх етапах обробки інформації, забезпечують несприйняття тієї інформації, яку ми просто не в змозі обробити і реалізувати, або не маємо такої потреби. Найпростіший приклад такої побудови первинних інформаційних фільтрів спостерігається в людей, що живуть поблизу залізниці. Певний час вони звертають увагу на гуркіт, сприймаючи інформацію про рух поїзда. Потім ця інформація зберігається в їх пам'яті у вигляді узагальнення, що поїзди ходять постійно, але це мало ї х стосується. Вони просто не чують поїздів, перебуваючи у своєму будинку, хоча й не втрачають здатності сприймати звукові хвилі іншого походження або чути ті ж поїзди в іншій обстановці.

Як уже зазначалося, ОІ у вузькому (науковому) значенні - це інформація, що циркулює між об'єктами матеріального світу й використовується людиною в процесах управління. Коли ж ми говоримо про неї в широкому значенні, то з усієї інформації, що циркулює, вирізняємо ту її частину, яка відповідає певним критеріям і характеристикам. Щоб відповісти на запитання, що характеризує інформацію як оперативну в широкому розумінні, видається важливим визначити, коли ОІ перестає бути оперативною. Спробуємо опиратися на такі її характеристики, як швидкість доставки інформації з місця події й її актуальність.

Поняття оперативності (швидкість доставки), залежно від різних обставин, наприклад, рівня технологічного розвитку, може мати різні часові виміри: так, за часів Русі оперативна інформація могла доставлятися кілька днів або й тижнів; у наш час лік іде на хвилини й години, а може надаватися й в режимі реального часу.

Ведучи мову про актуальність, необхідно мати на увазі, що ОІ може втратити актуальність для одного користувача, але залишатись актуальною для інших, або, втративши актуальність у даний час, згодом бути потрібною й корисною.

В. Горовий з цього приводу слушно зауважує: «Під оперативним використанням маються на увазі обмежені часові рамки корисності інформації, відносно невеликий проміжок часу, коли інформація лишається актуальною і використовується для досягнення оперативних цілей. Водночас потрібно також мати на увазі, що інформація, яка вибула з оперативного використання, не втрачає своєї цінності повністю і може використовуватись через проміжки часу будь-якої тривалості, коли її зміст знову може набути актуальності»[6].

Загалом, якщо говорити про старіння будь-якої інформації, то основною причиною цього є не час, а нова інформація, яка точніше, адекватніше, ніж попередня інформація, відображає явища й закономірності об'єктивного світу.

Очевидно, ОІ перестає бути оперативною тоді, коли виконала своє призначення (швидко поінформувати про подію) і втратила актуальність. Наведемо кілька прикладів, коли ОІ втрачає властивості оперативності:

подія перестала бути актуальною, тобто інформація про подію надійшла з запізненням. Тоді оперативна інформація може перетворитися на інформаційний шум;

на базі цієї ОІ створили іншу інформацію. Неструктурована або слабо структурована ОІ (можливо,