з різних джерел) унаслідок осмислення (аналізу, синтезу) користувачем стає структурованою. На підставі даної ОІ суб'єкт, спираючись на власний досвід, знання, уміння (свої соціальні та інші фільтри сприйняття інформації), шляхом логічного, аналітичного, інтуїтивного мислення створює новий інформаційний продукт. Вихідна ОІ може навіть і не входити до його складу, а слугувати поштовхом до виникнення нових образів, сенсів, змісту.
Однак якщо при цьому народжується нова ідея, закон чи виріб, то, за теорією Р. Абдєєва, ОІ перетворюється на структурну інформацію. «...Чи зникає безслідно інформація, що має місце при обговореннях, дискусіях, у результаті яких народжується нова ідея, формула чи новий виріб? Ні, вона не зникає. Тут оперативна інформація перетворюється на структурну, т. б. об'єктивується, стаючи об'єктом неживої природи. А чим відрізняється заново створений об'єкт, наприклад замок, від вихідного матеріалу (скажім, залізної руди)? Тільки тим, що структурна інформація неживої природи в результаті цілеспрямованої людської діяльності детермінувалася, набувши нової функції» [1].
Чи будь-яку швидко доставлену і актуальну для певного суб'єкта інформацію потрібно вважати оперативною? Наприклад, якщо інформація не про поточну (щойно відбулася або відбувається) подію, а про історичну битву, зафіксовану в кількох літописах. Видається, що така інформація, навіть оперативно доставлена в розпорядження суб'єкта (літопис чи копія з нього) і вкрай йому потрібна, може називатися довідковою, пізнавальною, допоміжною тощо, але не оперативною. Тоді як підготовлена на підставі літописів довідка про цю битву - оперативна інформація, що характеризує поточну подію, а саме: роботу з літописами і не є ОІ з місця історичної битви.
Отже, визначальною характеристикою ОІ в широкому значенні є поточність, тобто відображення подій і явищ, що відбуваються нині. При цьому необхідно зауважити, що поняття поточності не є сталим в історичній ретроспективі. Воно залежить від уявлень людини про оперативність (швидкість доставки) інформації, тобто від рівня розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), швидкості старіння інформації. Згадаймо, за часів Русі інформація, скажімо, про перебіг заворушень у землях древлян, що доставлялася кожні два дні, була поточною й оперативною. Сьогодні ж, наприклад, повідомлення в ранковому номері газети «День» може безнадійно застаріти до вечора і не становити ніякої цінності для користувача, а поточною вважатиметься інформація на цю тему в інтернет-виданнях після 15:00. У майбутньому, можливо, поточною вважатиметься інформація, що сприйматиметься на вживлений людині нейрочіп.
Таким чином, швидкість копіювання атрибутивної інформації на носії, швидкість доставки інформації з місця події і залучення її в контури управління, швидкість старіння інформації - чинники, що характеризують наші уявлення про поточність інформації.
За одним з небагатьох визначень ОІ, що наводяться в науковій літературі, «оперативні інформаційні ресурси - це поточна ділова, комерційна й інша довідкова інформація, що орієнтована на задоволення щоденних потреб у різних сферах діяльності» [7].
У цьому визначенні викликають заперечення слова «і інша довідкова інформація». По-перше, за такої редакції «вся поточна ділова, комерційна» інформація виявляється частиною довідкової, що, звичайно, не так. Безпідставно ототожнюється оперативна і довідкова інформація, тоді як оперативною може бути не лише довідкова інформація, а довідкова - це не завжди оперативна.
По-друге, ці слова дещо звужують поняття оперативної інформації, характеризуючи її лише як допоміжну.
Сучасні ж тенденції розвитку системи соціальних комунікацій та процеси, що на нього впливають (такі, як глобалізаційні прояви в усіх сферах діяльності людини, стрімкий розвиток інформаційно-комунікативних технологій), демонструють необхідність розширення поняття ОІ як одного з головних управлінських ресурсів у всіх галузях забезпечення життєдіяльності людини.
Серед іншого звернемо увагу, зокрема, на те, що сталися значні зміни у виробництві, способах і засобах доставки, використання ОІ.
Розвиток засобів ІКТ дав можливість швидко (у режимі реального часу) транслювати ОІ з будь-якої точки світу, і не лише в текстовому, а й мультимедійному форматах («іракська війна в прямому ефірі», репортажі з місця екстремальних подій тощо).
Потреба сучасної цивілізації в ОІ, швидкість і обсяги її використання постійно зростають. ОІ виходить на перший план серед інших видів інформації, оскільки здебільшого саме з нею насамперед має справу людина. Швидке старіння інформації залишає мало часу користувачу на її обдумування, обґрунтування і читання глибоких наукових розвідок. На жаль. А світова тенденція комерціалізації ЗМІ не дає таких шансів з огляду на способи подачі ОІ, зокрема новин. Тож для багатьох це основний вид інформації, що ними сприймається в системі соціальних комунікацій.
Відходять у минуле рукописні форми фіксації ОІ в журналістиці та інших сферах мультимедійної культури, що формується у світі. Сьогодні основна форма створення, трансляції, використання ОІ - цифрова.
Незважаючи на проблему відносної недовговічності сучасних носіїв, значна частина інформації вже зберігається в цифровому вигляді і тенденція ця наростатиме. Оскільки цифрова (електронна) форма документа - найперспективніша і найзручніша для обробки, значно підвищує оперативність підготовки інформпродуктів, розширює коло користувачів тощо, то наповнення електронних фондів стало одним з пріоритетних напрямів формування інформаційних ресурсів бібліотек. Це потребує постійного вдосконалення системи інформаційного сервісу бібліотеки, але водночас створює умови для вирішення цілого ряду проблем підвищення якості обслуговування читачів.
Про необхідність розширення поняття ОІ можна говорити і коли йдеться про організацію інформаційно-аналітичної діяльності для забезпечення управлінських рішень. Постійно зростаюча швидкість інформаційного обміну, обробки й аналізу інформації, нові форми роботи з інформацією сприяли виникненню нового жанрового підвиду інформаційної аналітики - оперативної