УДК 001 102 : 316.64

Лілія ПРИСЯЖНА,

мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

ІНФОРМАЦІЙНА РОБОТА ЯК ПРОЦЕС ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ

Стаття присвячена розгляду інформаційної роботи з точки зору творчого мислення. Проаналізовано основні складові творчого мислення та різноманітні трактування компонентів, що входять до складу творчого мислення. Стверджується, що підхід фахівцями до процедури підготовки різноманітних документів, як до процесу творчого мислення, відображає змістовно-аналітичний аспект інформаційної діяльності.

Ключові слова: мислення, процес творчого мислення, інформаційний процес.

Сучасне суспільство крок за кроком просувається в напрямі до створення інформаційного суспільства. Цінність людини в цій новій моделі суспільства значно зростає і тим вона вище, чим людина багатше духовно й інтелектуально, бо розвинута людина має більший потенціал для розуміння ситуації і можливих альтернативних підходів до розв'язання численних проблем.

Проблема творчого мислення є однією з найпопулярніших тем у науці. Вона знайшла відображення в роботах Дж. Гілфорда, Едварда де Боно, Вашингтона Плета та ін.

Висвітлення різних аспектів теоретичних та практичних питань інформаційної роботи здійснюється в публікаціях таких авторів, як Р. Джонс, О. Матвієнко, І. Павлов, К. Скрябін, Б. Шенкман та ін.

Предметом цієї статті є дослідження сприйняття інформаційної роботи як процесу творчого мислення.

Пізнання супроводжує всі розумові процеси людини, воно розширює межі та глибину людського пізнання мислення.

Філософія трактує мислення як соціально зумовлений процес, якість якого змінюється під час розвитку. З точки зору психології, мислення - це інтелектуальна й практична діяльність, оскільки поєднує в собі пізнання і творче перетворення образів і уявлень, зафіксованих у пам'яті. Це завжди активна зміна діяльності внаслідок розумової праці.

Для розуміння механізмів розвитку як особистості, так і суспільства є вивчення саме творчості. Фахівці вважають, що на особистісному рівні творчість необхідна як при розв'язанні проблем на роботі, так і в повсякденному житті. На суспільному рівні творчість виявляє нові напрями в різноманітних сферах діяльності людини.

Необхідно зазначити, що з давніх часів учених цікавила проблема творчого мислення. На думку Дж. Гілфорда, творче мислення є оригінальним - людина шукає власне розв'язання проблем; гнучким - людина вміє при потребі змінити свою попередню думку, по-новому підійти до вирішення наболілих питань; глибоким - людина вміє бачити нові, приховані від сприйняття проблеми завдання.

Доктор медицини і філософії Едвард де Боно, якого називають «отцом мышления о мышлении», творче мислення визначав як латеральне мислення, тобто процес обробки інформації на основі творчих здібностей та інтуїції. Він не відкидає логічного мислення. Едвард де Боно вважав, що між латеральним та логічним мисленнями не існує суперечностей - обидва визнаються необхідними і взаємодоповнюючими. Творчість є перебудовою стереотипів, а латеральне мислення - умовою перетворення звичних уявлень та виникнення нових моделей. Діяльність латерального мислення спрямована на подолання пасивності в мисленні та пов'язаних з ним психічних функціях (увага, пам'ять, сприйняття). Фахівець визначає методи і прийоми такого типу мислення: пошук альтернатив, перегляд вихідних припущень, відкладання остаточного рішення, відстрочення оцінки, проектування, визначення домінуючої ідеї, подрібнення на частини, метод протилежного, «мозковий штурм», метод аналогій, вибір точки входу і зони уваги [1].

У філософській та психологічній літературі дається класифікація мислення за типами, видами, засобами на певних підставах. Так, до типів мислення належить конкретне і абстрактне, інтуїтивне і дискурсивне, наочно-образне і концептуальне (понятійне, системне).

У процесі реального мислення сучасної людини взаємопов'язані та зумовлюють один одного практичне і теоретичне мислення. Зокрема, практичне мислення здійснюється в процесі безпосередньої, чуттєво- конкретної взаємодії людини з оточуючим його світом. У результаті впливу теоретичного мислення на практичне, шляхом використання теоретичного знання на практиці, практична діяльність людей стає дедалі раціональнішою, системнішою, зумовленою теоретичним розумом.

Синтезом практичної діяльності і мислення є досвід. Основою процесу мислення завжди є аналіз і синтез.

Аналіз - це необхідна умова наукової інтерпретації фактів. Він потребує повноти, глибини та точності. Це перший етап вивчення будь- якого явища. Поєднання окремих компонентів об'єкта в єдине ціле є синтезом. Синтез, як процес мислення, може відбуватися на різних рівнях у діяльності людини, починаючи від простого механічного сполучення частин цілого до створення наукової теорії на основі узагальнення окремих фактів і матеріалів досліджень. Він може здійснюватися як на основі сприймання, так і на основі спогадів та уявлень.

Нерозривна єдність аналізу й синтезу реалізується в пізнавальному процесі порівняння. Порівняння - це уявне зіставлення двох або кількох об'єктів для виявлення спільних чи відмінних ознак. Уявне відокремлення істотних властивостей від неістотних та від предмета в цілому, визначення спільної ознаки, що характеризує певний клас предметів, називається абстрагування. Суть абстрагування як операції мислення полягає в тому, що, сприймаючи певний предмет і виокремлюючи в ньому певну частину, розглядаємо виділену частину чи властивість незалежно від інших складових даного предмета.

В основі абстрактного мислення лежать логічні операції та поняття.

Одним з етапів розв'язання проблеми є побудова гіпотези, моделювання. Гіпотеза - це наукове припущення, істинність якого не доведена і потребує експериментальної перевірки. Доведена гіпотеза стає істиною.

При розв'язанні тих чи інших проблем може бути корисним метод «мозкової атаки». Під час цього творчого прийому група людей шляхом вільних асоціацій створює щось нове, приймає рішення в умовах вільних від критики та висміювання, що стимулює думку кожного. Часто при цьому поділяють проблему на частини