Особливо помітним це зростання стало у 60-ті роки XVIII ст., коли повернулися з-за кордону, отримавши там вчений ступінь, доктори медицини С. Г. Зибєлін, П. Д. Веніамінов, П. І. Погорецький, С. М. Митрофанов, М. С. Крутень, К. Ф. Рожалін, І. Т. Тимковський, С. Фіалковський та ін. Більшість з них залишили помітний слід в історії медичної науки.

Розквіт медичної освіти, в свою чергу, вимагав збільшення кількості та піднесення якості навчальної літератури. Це спонукало професорів медицини створювати підручники або доручати своїм студентам перекладати на російську актуальні книги іноземних авторів.

Значним поштовхом до напргцування медичної літератури стало створення 1763 р. нового вищого органу медичного управління - Медичної колегії, яка для заохочення лікарів, розвитіу медичної науки запропонувала всім фахівцям надсилати їй свої твори і записки з медичної науки та «истории медические». Починаючи з 80-х pp. вона виявляла велику турботу про розвиток російського медичного книговидання. Колегіальній комісії було доручено визначити потреби медичного факультету. У звіті Комісії від 26 жовтня 1782 р. серед знайдених нею головних незручностей відзначалося: «До значного недоліку медичного факультету і те віднести треба, що Медична колегія до цього часу не має майже жодної медичної книги і хірургічних книг російською мовою» [4, с. 21]. У розроблених пропозиціях Комісія просила про щорічне виділення 2000 рублів на видання книг. Гроші ці пропонувалося взяти з суми, яка виділялася Кабінетом імператриці Катерини II на переклад іноземної літератури. Починаючи з 80-х pp., Медична колегія підтримувала, а інколи безпосередньо доручала окремим лікарям створення або переклад на російську мову книг з медицини [4, с. 21].

На заваді видання медичної літератури в Україні стояла відсутність у краї світських друкарень. Упродовж багатьох років друкарня існувала при Києво-Печерській лаврі, але вона тривалий час не мала жодного верстата для гражданського к н и год р\ ку в а н н я. Ситуація змінилася лише 1786 р., коли нагляд за виданнями Києво-Печерської лаври передали від Синоду київському митрополиту Самуїлу (Миславському). Завдяки клопотанню останнього у 1787 р. вийшов царський указ про відкриття в Лаврі «типографии Академии Киевской». Гражданський шрифт для неї придбали у відомого російського видавця М. І. Новікова, і вже через 2 роки тут було надруковано «Разсуждение о воде, всеобщем врачевстве, сочиненное Фредериком Гофманом, и с латинского языка на российский переведенное». Згодом друкарні з гражданським шрифтом започатковуються і в інших містах - Житомирі, Бердичеві, Кам'янці- Подільському [15, с. 11]. Однією з перших була Миколаївська друкарня, відкрита при адміралтейському правлінні Чорноморського флоту наприкінці 1797 р. з ініціативи голови правління М. Мордвинова. Саме наступного року побачили світ два видання з медичної тематики: «Приключения Клеандра», яке приписують П. М. Захар'їну та «Опыт о действительнейших способах к сохранению здоровья морских служителей» Д. Линда [13, с. 34].

Таким чином, протягом XVIII ст. сформувалися основні передумови для виникнення і розвитку російської та української друкованої медичної книги: з'явився значний контингент читачів, активно почали працювати автори й перекладачі, було створено достатньо розвинуту видавничу базу. Означене століття стало періодом виникнення і швидкого розвитку медичної книги.

Первістком друкованої медичної літератури гражданським шрифтом вважається видана 1719 р. у Петербурзі праця «О марциальных водах объявление. О лечительных водах, сысканных на Олонце, а от каких болезней и как при том употреблении поступать, тому дохтурское определение, также и указ его царского величества на оные дохтурские правила и оное все следует ниже сего». Трохи раніше, у 1718 р. був виданий указ - «Подлинные дознания о действии марциальныя кончезерския воды разными человеки...»(СПб), які були вміщені у книзі «Копии его царского величества указов 1714-1719 г.», але точних вказівок щодо їх самостійного видання немає, тому традиційно до медичних публікацій «Дознания» не відносять.

Збереглися цікаві відомості про те, що ще при Петрі І планувалося випустити у світ книги: «Гиппократовы афоризмы», «Бидлов. Анатомия человеческого тела с фигурами печатными», тобто «Анатомія» Бідлоо, і «Походная и домовая аптека». Вони позначені як підготовлені до друку, однак з невідомих причин так і не були видані ні при Петрі І, ні пізніше [4, с. 22].

У період з 1720-го по 1740 р. не з'явилося жодної книги медичної тематики російською мовою. Протягом 1740-1760 pp. було надруковано всього чотири видання. Одне з них - видання рекламного характеру - «Описание Шифгаузенова бальзамического пластыря» (СПб, 1744), друге - анатомічний атлас И. Прейслера (СПб., 1749), третє - «Медицинской канцелярии поступки с окулистом Иосифом Гильмером» (СПб, 1751). I лише четверте було суто медичне: керівництво з анатомії JI. Гейстера - переклад з латини М. Шеина(СПб, 1757) [4, с. 25].

У наступне двадцятиріччя, що ознаменувалося появою російських професорів в Академії наук, Московському університеті, шпитальних школах та збіглося із загальним піднесенням російського світського книгодрукування, різко зріс випуск медичної літератури. З цього моменту видання медичних книг має тенденцію до неухильного зростання.

Особливо різкий сирибок книгодрукування зробило у 60-ті роки XVIII ст. Настільки різкий, що говорячи про російську медичну літературу XVIII ст., по