суті, маємо на увазі лише книги, видані в другій половині століття. Вихід друком максимальної кількості нових російських медичних книг припадає на 1789 р. - 16 назв та 1792-й -15 назв. Проте точна кількість усіх медичних книг, надрукованих у XVIII ст., потребує прискіпливого аналізу, який має грунтуватися на виявленні та описі кожного джерела. Поки що можна стверджувати, що відомо більше 200, але менше 400 медичних книг, виданих російською мовою у XVIII ст. [17]. Більшість цих видань вийшло у Санкт-Петербурзі та Москві. Лише наприкінці століття кілька видань було надруковано в інших містах: 1 - в Ярославлі, 1 - в Києві, 4-у Володимирі, 2-у Тобольську, 1-у Пермі, 1 - в Житомирі, 2-у Миколаєві [4, с. 29]. Всього протягом 1765-1800 pp. гражданськими друкарнями України було випущено понад 70 видань, з них лише 4 - з медичної тематики [див. Додаток]. І хоча, В. Соколов у своїй статті «Книгодрутування з медицини та ветиринарії в Україні в XVIII ст.» [15,с. 35], посилаючись на працю В. Плюща «Нариси з історії української медичної науки та освіти», вказує і п'яте медичне видання - «Обсервации. Медико- топографические наблюдения в Черниговской губернии» С. Андрієв- ського, що побачило світ 1783 р. у Чернігові. Разом з тим у каталогах С. О. Петрова [9, с. 5], В. С. Сопікова «Опыт российской библиографии» [16], в «Росписи российским книгам для чтения из библиотеки В. Плавилыцикова» [1], в «Сводном каталоге русской книги» [12], «Росписи российским книгам...» В. Г. Анастасевича [2] та «Пам'ятках книжкового мистецтва: Каталог стародруків, виданих на Україні (1765-1800)» Я. Запаско та Я. Ісаєвича [5] згадане видання відсутнє.
Медичні книги виходили не тільки у друкарнях відомчих, а й приватних осіб. Найбільше таких видань опубліковано в друкарнях Московського університету та Академії наук. Кілька книжок випустили друкарні шляхетських кадетських корпусів - морського і сухопутного та приватні друкарні А. Решетнікова, М. Пономарьова, П. Богдановича, М. Новікова. З 1796 р. починають виходити книжки з друкарні Медичної колегії.
Особлива роль у поширенні медичних знань, випуску медичних книг у XVTII ст. належить «Типографической компании», очолюваній відомим видавцем того часу - М. І. Новіковим. Він займався організацією друкарень, бібліотек, шкіл у Москві. У 16 містах Росії працювали його книгарні. Були періоди, коли видані ним книги становили третину або майже половину всіх медичних видань в Російській імперії.
Слід зазначити, що у XVIII ст. видавець інколи одночасно виступав автором і перекладачем своїх видань (І. Ф. Богданович, А. Віцман). Точніше сказати, автор або перекладач ставав видавцем та друкував свої книги власним коштом - «собственным иждивением». Наприклад, Н. Максимович-Амбодик, перший український професор повивального мистецтва (1782), один з основоположників наукового акушерства, педіатрії і фармакогнозії в Росії. Талановитий і освічений перекладач, він переклав російською мовою безліч медичних книг, сприяючи цим популяризації медичних і природничо-наукових знань.
Нас у першу чергу цікавлять автори оригінальних видань, яких нараховується понад 50. Серед них - лікарі-вчені, академіки, професори А. П. Протасов, І. І. Лепехін, С. Г. Зибєлін, П. Д. Веніамінов, Н. М. Максимович-Амбодик, О. М. Шумлянський, X. Пекен, П. Гофман, Ф. Г. Політковський, В. Ріхтер. Медичні праці створювали також лікарі- практики: Д. С. Самойлович, К. И. Ягельський, О. Ф. Шафонський, М. Я. Трохимовський, X. Рост, І. Луц. Поміж авторів зустрічаються представники інших природничих наук, фармацевти - В. М. Севергін, Т. Ловіц. Були також автори, які не мали спеціальної підготовки або спеціалісти суміжних галузей - П. Богданович, А. Віцман, М. Чулков та ін.
Важливою характеристикою російської медичної літератури XVIII ст. є її тематика. Однак проаналізувати, хоча б у загальних рисах, тематику російської медичної літератури XVIII ст. та згрупувати її за основними напрямами непросто. Справа в тому, гцо у XVIII ст. медицина була мало диференційована, тому існує відносно небагато видань, присвячених якомусь конкретному питанню певної медичної галузі. Більшість книжок охоплюють одразу кілька медичних питань, і при класифікації за галузями знань одна й та ж книга потрапляє відразу до кількох рубрик. Наприклад, фізіологія нерозривно пов'язана з анатомією та гігієною, акушерство з педіатрією тощо.
І все-таки ми спробуємо хоча б побіжно систематизувати тематику медичних видань XVIII ст.
Відносно велику групу становлять книги з анатомії та фізіології. Наприклад, С. Зибєлін у своїй праці «Слово о сложениях тела человеческого» (СПб, 1777) викладає вчення про типи будови людського тіла, темперамент та характер залежно від сполучення основних рідин. 1782 р. в Петербурзі з'явився оригінальний анонімний твір під назвою «Опыт к познанию сложения человеческого тела». А наступного року вийшов анатоміко-фізіологічний словник Н. М. Максимовича-Амбодика, який містить анатомічні та фізіологічні терміни, наведені паралельно трьома мовами - російською, французькою та латинською. Значення цього словника полягає у тому, що він великою мірою сприяв виробленню російської медичної термінології. Видання відкриває «Предуведомление» про користь анатомії та фізіології, після якого розміщено розділ «О частях анатомии и о наименованиях человеческого тела».
Питанням фізіології присвячено досит багато книг. Серед них такі, як «Физиология» у перекладі Н. М. Максимовича-Амбодика (СПб, 1787), «Физиология, или наука о естестве человеческом» М. Пекена (СПб, 1788), «Физиология» I. Ф. Блуменбаха (М., 1796), використовувалися в якості підручників