Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 021

УДК 021.9 / 351. 858

Юлія ПОЛОВИНЧАК,

канд. іст. наук, старш. наук. співроб.

Бібліотечні ресурси як фактор зміцнення національної самосвідомості суспільства

У статті розглядається роль бібліотечних та інших установ, що зберігають інформацію і організують доступ до неї, у справі зміцнення національної самосвідомості суспільства.

Важливою тенденцією сучасного розвитку є зумовлена глобалізацією всесвітня уніфікація, що проявляється в інтернаціоналізації, поширенні масової культури, послабленні національних впливів у внутрідержавних сферах. Глобалізаційні процеси апріорно спрямовані на нівеляцію особливостей історичного підґрунтя суспільного розвитку через створення техноінфопростору. У зв'язку з цим важливим завданням науковців стало визначення шляхів збереження національної культурної ідентичності в умовах мультикультуралізму.

Проблеми глобального світу стали об'єктом наукового інтересу соціологів, філософів, істориків, економістів, антропологів, культурологів. Наукове осмислення питання національної самосвідомості широко представлене як в історії філософської думки, так і в сучасній науковій літературі. Особливості національної самосвідомості українського народу досліджуються в руслі української національної ідеї (В. Борисенко, О. Забужко, Р. Кісь); ролі самосвідомості в онтогенезі і націогенезі (Ю. Бромлей, Я. Грицак, В. Євтух, А. Єрмоленко, В. Козлов, М. Крюков, Ф. Медвідь, О. Нельга, І. Онищенко, М. Степико, Н. Шульга та ін.); частина досліджень присвячена особливостям формування національної самосвідомості в умовах поліетнічного суспільства (В. Наулко,

О. Майборода, В. Малахов, В. Козлов, А. Скворцов, О. Мильни- ков).

Ряд авторів присвятили дослідження аналізу тенденцій функціонування національної самосвідомості в сучасному глобальному світі. Так, зокрема в працях Т. Лильо досліджується вплив глобалізації комунікаційного простору на процеси національної ідентифікації в посткомуністичному світі, аналізується ідеологічна природа глобалізації, сучасна геоінформаційна ситуація та специфіка інформаційної мобільності нації в посткомуністичних умовах. Учений наголошує: конструктивність глобалізації залежатиме від того, чи визнають її ідеологи, що де-факто кожна національна культура уможливлює поступ людства, а права людини неможливо реалізувати без реалізації національного права [1]. У свою чергу С. Мофа, розглядаючи концепції про сучасний занепад традиційних елементів національної держави, аргументує життєздатність націй, національної самосвідомості та національного державотворення [2].

Водночас, відзначаючи значні досягнення в розробці наукової проблеми інформаційно-комунікаційної революції як чинника глобальних трансформацій, не можна не вказати, що питання впливу глобалізації на розвиток національного, поєднання глобальної динаміки та етнічного поступу, використання національним вигод і переваг глобалізації, все ще чекає більш глибокого наукового осмислення.

Значення національної самосвідомості зростає в умовах глобалізації й жорсткої конкуренції держав, їхніх економік і соціальних систем. Адже національна ідентичність сприяє усвідомленню громадянином і суспільством національних інтересів, довірі до держави та її інституцій, солідарності з іншими членами спільноти і, відповідно, спроможності взаємодіяти з ними для досягнення суспільно значущих цілей. Приклади країн Центральної та Східної Європи переконує: розвинена національна ідентичність є вагомою конкурентною перевагою в сучасному глобалізованому світі.

Характерна для інформаційного суспільства тенденція розвитку технократичної парадигми в суспільній свідомості і пошуки альтернативи цьому негативному процесу вимагають нового погляду на роль бібліотечних та інших аналогічних установ, що зберігають інформацію і організують доступ до неї, у справі гуманізації національної ідеї і зміцнення національної самосвідомості суспільства.

Відзначимо окремо особливу роль бібліотек, що визначена їх традиційно значним впливом у справі масового інформування населення, здатністю забезпечити доступ до сучасних інформаційних ресурсів практично всім верствам населення; наявністю серйозної організаційної структури та матеріальної бази; залученням інформаційно-аналітичних центрів бібліотек до надання допомоги різним соціальним та державним інститутам у високопродуктивному використанні інформації [3, 148-149].

Крім того, важливими конкурентними перевагами бібліотек є: системність, фундаментальність та науковість, що визначає авторитетність бібліотечних установ, які гарантують користувачу якість свого інформаційного продукту. Інша важлива риса, якою характеризується діяльність бібліотечних установ, - їх незалежність, внаслідок чого сучасна бібліотека може претендувати на експертний статус.

Наразі бібліотеки поступово стають системоутворюючим компонентом соціально-культурної інфраструктури, формуючи навколо себе особливе культурне і інформаційно-комунікативне середовище, і, таким чином, перетворюючись із книгозбірень на центри формування громадської думки, сприяючи, зокрема, зміцненню національної самосвідомості суспільства.

На думку фахівців, засобом, здатним забезпечити збереження культурних традицій, їх врахування при формуванні системи освіти, науки, інформаційно-мовного простору та інших елементів духовно-інтелектуального потенціалу як у національному, так і в євроінтеграційному контекстах, може стати підвищення духовної інформаційної мобільності нації. Цей механізм реалізується у вертикальній (передача знань з покоління у покоління) та горизонтальній (творення соціально нових знань, досвіду) формах [4, 48-54].

Вертикальна форма репродукування (передачі) традиційних знань і набутого досвіду конкретизується через сім'ю, національну освіту, культуру, ЗМІ, громадську думку тощо. Завдяки виробленню виховного ідеалу і ціннісних орієнтацій, норм поведінки формуються історична пам'ять, духовність, національна свідомість, менталітет народу, створюється базовий (ресурсний) рівень культури, знань і досвіду. Передача інформації з покоління в покоління сприяє вертикальній ідентифікації людини на основі одержаних від навколишнього середовища знань, засвоєння традицій, звичаїв тощо. Тобто діють вертикальні генно-етно-середовищні механізми впливу - ті внутрішні та зовнішні інформаційні чинники, які творять пізнавальне духовно-інтелектуальне національне середовище і відповідне інформаційне поле впливу (навчання, виховання, наслідування тощо). У цьому контексті привертають увагу висновки російських учених С. Арутюнова і М. Чебокса- рова, які розглядали проблеми розвитку етносів з позицій теорії комунікації. Науковці підкреслюють особливе значення міжпоко- лінної трансляції інформації - вертикальної форми репродукування традиційних знань - що забезпечує наступність і стабільність етнічної системи в часі [5, 8-31].

Горизонтальну форму продукування (творення) нових знань і модерної практики


Сторінки: 1 2