Сирії. «Пандекги» і «Тактикон» - популярні в Давній Русі компіляції, перекладені з грецької мови. В рукописному вигляді «Пандекги» були відомі з XII ст., а «Тактикон» - з XIVст. Обидва твори нерідко переписувались, проте найбільш давні редакції грецькою мовою не видавались. Твір «Пандекти» становить комплекс виписок із творів отців церкви, соборних постанов тощо. Виписки поділені за рубриками (усього 63). Ця книга користувалась великим авторитетом в антиохійській церкві. Не менш відома праця «Тактикон» (940 глав) містить у собі важливі для церковної археології та загальної історії відомості про перебіг боротьби християн із сарацинами на Сході. Такожу «Тактиконі» автор звертав особливу увагу иа питання, що пов'язані з дотриманням монастирського уставу. Твори Никона Чорногорця були популярними не тільки в середовищі старообрядців, вони мали широку читацыу аудиторію й серед православних - у багатьох збірниках, оригінальних творах отців церкви Давньої Русі присутні посилання на «Пандекти» або «Тактикон». Навіть у період ідеологічної боротьби православної церкви з утисками унії в полемічній літературі кінця XVI - поч. XVII ст. часто зустрічаються виписки із творів Никона Чорногорця [3, с. 292].
Перша спроба видати «Пандекти» була здійснена у Вільно в друкарні Мамоничів (1592 р.) [6, с. 68, № 26]. У подальшому це видання не мало впливу на рішення старообрядців друкувати у 1795 році «Пандекти» і «Тактикон» в друкарні Почаївського Успенського монастиря.
Зовні почаївські видання «Пандектів» і «Тактикона» дуже схожі між собою - трапляються навіть примірники цих видань у конволюті. Обидва ці твори друковані із рукопису, що датований 1670-1672 pp. і був переписаний в Густинському монастирі при ігумені Авксентії Якимовичі (інший варіант прізвища - Іоакимович), про що сказано на титулі видання «Пандектів»: «Книга / прєподобнаго и бо/гоноснаго оца наше / го Никона, игумєна / Чєрния Гори: / Написася во святей обители Гу /стине, в монастире общежи / телном Прилуцком, стия жи / воначалния Троци, при отцу / Авксиентіі Игумену Густинском / Въ лето 7178. / а от Рождества Хрстова 1670. / месяца Іюня, 14 дня» . У колофоні цього видання вказаний переписувач - ієродиякон Прилуцького Густинського монастиря Дометіан: «... Состав ленна, бисть сія богодуховенная книга, мною многрешним и недостойним ієродіаконом Дометіаном в монастире общежительном прилуцкомъ... от Рождества Христова 1672...». Дата рукопису на титулі і колофоні різниться; можливо, це свідчить про те, що ієромонах Дометіан переписував текст два роки. Дослідники вважають, що рукописи, з яких друїувались почаївські видання «Пандектів» і «Тактикона», належать до найбільш відомих болгарських перекладів XIV ст. [7].
Обидва ці видання нагадують почаївські греко-католицькі друки і мало схожі на традиційні старообрядницькі: у виданні «Пандектів» вміщена форта у вигляді рослинного орнаменту. Ця форта є і в іншому почаївському греко-католицькому виданні - «Воследованія празником пресвятыя тайны євхарістіи...»(1762 p.). Почаївські гравери майстерно скопіювали її з видань Києво-Печерської лаври, в яких ця форта використовувалась у виданнях
ХУЛІ сг.: «Тріодь цвітна» (1745 p.), «Часослов» (1764 p.). Щодо особливостей художнього оформлення видань «Пандектів» і «Тактикона» варто зазначити, що видання «Пандектів» має 67 заставок, поміж яких 32-у стилі московських дониконівських видань. Заставки цього видання відтиснуті з 14 дошок, серед них 9 вже використовувались у почаївській друкарні, а 5 дошок були виготовлені почаївськими граверами на замовлення старообрядців. У «Тактиконі» використано 42 заставки, серед яких 20-у стилі московських дониконівських видань. Заставки відтиснуті з 10 дошок, із яких 6 вже використовувались у Почаєві для тиснення заставок в греко- католицьких виданнях, а 4 дошки були виготовлені на замовлення старообрядців. Серед греко-католицьких видань, в яких раніше траплялись традиційні почаївські заставки з «Пандектів» і «Тактикона», можна назвати: «Апостол» (1759, 1783 pp.), «Мінея святкова і загальна» (1757 p.), «Євангеліє» (1759 р.). У виданнях «Пандектів» і «Тактикона» використовується лише одна кінцівка, яка траплялася раніше у почаївських уніатських виданнях: «Осьмогласник» (1793 р.) та «Богословие нравоучительное» (1786 p.). Обидва почаївські видання Никона Чорногорця мають однаковий розмір набірної шпальти - 240 х 143 мм, та розмір 10 рядків-61 мм.
Незважаючи на зовнішню схожість художнього оформлення та видавничих особливостей «Пандектів» і «Тактикона» із уніатськими почаївськими виданнями варто виділити ознаки, за якими можна атрибутувати ці видання як надруковані на замовлення і для потреб старообрядців. Перш за все, це текстологічні відмінності в молитвах, які притаманні старообрядцям. У молитві «Символ Віри», що надрукована на початку видання «Пандектів», є такі відмінності в тексті: замість православного варіанту «Рожденна, не сотворенна» надруковано дореформений текст, який визнають старообрядці: «Рожденна, а не сотворенна»; замість православного варіанту «Его же царствию не будет конца» надруковано: «Его же царствию несть конца»; замість «Господа Животворящаго» - дореформений варіант: «Господа Истиннаго и Животворящаш». Окрім цього, в тексті видань «Пандектів» і «Тактикона» можна знайти відмінності у правописі порівняно з православним варіантом «Іисусь (Іись)», замість якого вживається дореформений варіант - «Ісусь (1съ)» і т. д. Серед видавничих ознак, що характеризують ці видання як старообрядницькі, - розміщення нумерації у нижньому правому кутку на лицьовому боці аркуша (в «Пандектах» нумерація починається з другого рахунку, в «Тактиконі» - з першого), наявність заставок в стилі московських дониконівських видань XVII ст., відсутність виливних прикрас в обрамленні