у «Записках Наук. Т-ва ім. Шевченка» текст «Львівського тижневика з 1749 р.» («Kuryer Lwowski»), до того часу невідомого бібліографам. Утім, зауваяує Ів. Кревецький, «приглянувшись ближче згаданому «тижневикові» можна ствердити, що це т. зв. одноднівка... Одноднівки такі відомі бібліографіїXVII-XVIII вв.»[17, с. 6]. Першим періодичним виданням у Львові, а також в Україні, стверджує бібліограф, є «Gazette de Leopol» з 1776 p. Усіх чисел у згаданім примірнику 51. Відступ часу між поодинокими номерами витримує 6-8 днів. Тільки відступ між числом 1-м і числом 2-м був дещо більший - 12 днів. «Є це отже тижневик», - визнає автор [17, с. 6].
Початковим науковим виданням Росії (до складу якої на той час уходили й землі південно-східної України), на думку переважної більшості російських бібліографів, стали «Commentarii Academiae scientiarum» («Комментарии Академии наук»), що вийшли латинською мовою в Санкт- Петербурзі 1726 р. Згодом (1728 p.), окремим номером було опубліковано їх основну частину за назвою «Краткое описание комментариев Академии наук». Редактором-видавцем «Комментариев» був Генріх Фрідріх Міллер (1705-1783), ад'юнкт Академії наук, згодом академік, відомий історіограф, автор фундаментального дослідження Сибіру. Том коментарів поділявся на три основних розділи: «Математический класс», «В классе физическом», «В классе историческом». Діапазон наук строго не лімітувався, і в цих же рубриках публікувались матеріали, присвячені медицині, ботаніці, астрономії. Зміст «Комментариев» - наукові статті відомих учених того часу, академіків І. Германа, Г. Бернгарда, X. Гольдбаха, Ф. Мейєра та інших. Однак найбільш видатні роботи належали представникам уславленої династії Бернуллі-Якова [1, с. 8].
Незважаючи на такий представницький склад авторів та опублікованих матеріалів, видання не мало належного резонансу та не здобуло успіху в читачів. Знаний російський бібліограф О. М. Нєустроєв наводить такі слова Г. Ф. Міллера про долю «Комментариев»: «При всём том книгу никто не хотел похвалить, не умели понять, что читали, и своё неуменье называли темнотою изложения и неверностью перевода, вследствии чего издание не продолжалось» [35, с. 11]. Таким чином, спроба створення першого наукового часопису в Росії порушилась відразу ж після опублікування вихідного номеру, однак «Commentarii» продовжували видаватися як збірник наукових праць у міру накопичення матеріалу, спочатку щорічно, потім раз у два роки, а іноді й рідше. Усього з 1728 по 1751 р. вийшло 14 томів. Видання друкувалося тільки латинською мовою й розсилалося за кордон.
Природно, що «Commentarii» як неперіодичне видання латинською мовою відсутнє в бібліографічному покажчику періодики М. М. Лісов- ського, котрий включив до матеріалів із праць Академії наук тільки «Содержание учёных рассуждений императорской Академии наук», що було видане в 4 томах у Петербурзі з 1748 по 1752 pp. і котре є, на думку
М. Лісовського, продовженням «Краткого Описания Комментариев Академии наук, 1728» [6].
Із січня 1728 р. за редакцією Г. Ф. Міллера почала виходити газета «Санкт-Петербургские ведомости». Газета видавалась двічі на тиждень, обсягом у два аркуші невеликим форматом (близько 20 х 12 см), де містилось приблизно 8 тис. знаків тексту [1, с. 9].
1750 р. Академія наук розпочала видання «нових коментарів» («новых комментариев») латинською мовою [1; 28]. На думку М. В. Ломоносова, потреба в обміні науковою інформацією в середині XVIII ст. почала відчувалася досить виразно. 3(11) січня 1754 р. науковець доповідав графові
1. Шувалову: «Весьма бы полезно и славно было нашему отечеству, когда бы в Академии начались подобные сим (речь шла о «Примечаниях». -Л. О.) периодические сочинения, только не на таких бумажках по одному листу, но повсямесячно, или по всякую четверть или треть года, дабы одна или две-три материи содержались в книжке, и в меньшем формате, чему много имеем примеров в Европе, а из которых лучшим последовать или бы свой, применись, выбрать можно» [28, с. 498].
У листопаді 1754 року відбулось засідання академії наук, на котрому обговорювалась ідея створення першого російськомовного часопису. Учасники наради затвердили концепцію видання, установили періодичність (1 раз на місяць), вартість (2 карбованці на рік), ухвалили відповідне рішення та обіцяли активну участь у публікаціях. Редактором нового часопису «Ежемесячные сочинения, к пользе и увеселению служащие» було призначено Г. Ф. Міллера [28, с. 10-11; 1, с. 11]. «Ежемесячные сочинения» присвячувалисьперш за все історії, географії, економіці. У кожному числі публііувалося від п'яти до десяти матеріалів. Обсяг номера складав від трьох до п'яти друкованих аріунгів (100-150 сторінок невеликого формату 20 х 12 см), без ілюстрацій. Як правило, два матеріали кожного примірника (13-15 сторінок) були віршованими. Величезне значення й популярність мали актуальні для того часу роботи з фінансів і економіки. Так, у жовтневому числі за 1755 р. було розпочато публікацію «Маркиза Иэроима Беллони, знатного купца в Риме рассуждение о коммерции и монете», що було продовжено в декількох наступних номерах. У серпні 1755 р. надруковано статтю «О прибытках и убытках коммерции в Англии и во Франции» [1, с. 11].
З початту XVIII ст. в Європі починають видаватися журнали загального, часто моралізуючого характеру; їх творці, англійці Стиль і Аддисон, у легкій формі вчили «як варто поводитися в громадських місцях, які книжки читати, як спілкуватися із чоловіками, коханками й друзями». У XIX ст. цей тип журналу перетворився на буржуазні щотижневики й щомісячники (також