У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


якими користовувались у школах Ордену. Викладання в єзуїтських школах та академіях не було консервативним. Поступово, з плином часу, допускалися відхилення у навчальних програмах у сторону їх збільшення, розширення кола предметів викладання. Програмні та додаткові предмети вивчалися з позиції гуманітарної освіти, яку й втілювали єзуїтські школи. Відповідно до цього, їх метою була підготовка учнів до майбутньої кар' єри та громадської роботи. Сходинкою до цього було навчання красномовству. Підготовкою до виголошення промов була латинська граматика. Вона становила один з основних предметів початкових класів. Важливою для зрозуміння шкільних програм є видана у 1711 р. ординація у справі гуманітарних студій провінціала Адріана Мясковського - «Каталог лекцій...» в єзуїтських школах Польської провінції35, в якій окреслено навчальні програми. У цьому «Каталозі» було рекомендовано граматику вивчати за підручниками Альвареса і Гретшера та додатково читати легкі тексти римських авторів. Підручник «Граматика латинської мови» іспанського ученого єзуїта Еммануїла Альвара (або Альвареса, Альвареза) «De Institutione Grammaticae, libri tres» був визнаний офіційним підручником і затверджений відповідною рекомендацією «Ratio studiorum» 36. Відомо, що на початку в єзуїтських школах користувалися граматиками Еразма Ротердамського, Лоренцо Валли, Квінтіліана, Гуана- Людовика Вівеса 37. Пудручник Депотера (Despautera. 1460-1520) був рекомендований у проспекті Віденського колегіуму з 1570 р.38 У Польщі, як і у багатьох інших європейських країнах, велике поширення дістав підручник Доната. Він був настільки популярним, що нижчий клас (інфіма), в якому користувались цим підручником, часто називали «класом Доната» 39. Відомо, що саме «Доната» надрукували для дітей короля Сигизмунда Старого (краківське видання Флоріана Унглера 1523 р.)40. Однак, саме граматика Альвареса, незважаючи на деякі її недоліки, стала тим підручником, за яким протягом двох століть під суттєвим впливом єзуїтських шкіл відбувалося навчання у католицьких, православних, і навіть у протестантських школах. Тут доречно пригадати, що до книг, виданих у Львові, як пише Ярослав Ісаєвич, належав «найстарший - «Альвар львівський новий», зафіксований в книгарському каталозі 1674 р.» 41 З XVIII ст. відомі сім різних видань, що вийшли в друкарнях колегіуму, Ґольчевського, Трійці та Почаєві. За граматикою Альвареса навчалися і «спуцеї» Братської школи Львівської Ставропігії, про що свідчить запис цих підручників у каталозі Братської бібліотеки: «1601 року зустрічаємо ... латинські граматики Корнелія Валерія та Еммануїла Альвареса...» 42.1 це при тому, що на відміну від єзуїтських шкіл, основне спрямування Братської школи було скеровано на оволодіння грецькою і церковнослов'янськими мовами. У «Шкільному Уставі» єзуїтів43 граматиці Альвареса присвячені окремі параграфи, при тому підкреслюється, що цей підручник є важливим педагогічним трактатом. По-перше, як зауважує сам автор «Граматики» у передмові, його робота базується на працях відомих римських й середньовічних граматиків. Альварес виходив з норм грецької мови і до неї звертався. Граматичні правила і синтаксичні конструкції показані на прикладах кращих класичних взірців римської літератури. Хоч порівняно з граматиками Теренція Барона, Ремія Палемона, Елія Доната і Прісціана підручник Альвареса був кроком уперед і, можна сказати, вершиною мовознавчої думки свого часу, він все ж мав свої недоліки і викликав нарікання викладачів тих же єзуїтських шкіл, в яких використовувався. Ці недоліки були причиною переробок, змін, доповнень та коментарів до «Альвареса». До того ж у «Шкільному уставі» була вказівка, що слід використовувати римську обробку Турселліні «Граматики» Альвареса, або на її основі створити свою, пристосовану до рівня учнів 44. Суттєвим стало скорочення роз'яснень історичного й філософського характеру. Було додано вступ для учня і для вчителя. Розділи супроводили абревіатурами, які показували для якого класу призначений матеріал. Для польських «альварів» були зроблені важливі зміни. Підручники доповнили коментарями і паралельними перекладами польською. У Львові єзуїтська друкарня видала граматику Альвареса у 1726 p. 45, а 1763 р. (відсутня у бібліографії Естрайхера) - була виконана із врахуванням кращих італійських та німецьких видань 46. Вступ у львівському виданні заслуговує на увагу. Його укладач подав програму навчання - теми та час, який потрібен на їх засвоєння; методичні рекомендації для вчителя; зауважив характерні складнощі, які виникають в процесі оволодіння мовою. Особливу увагу звернуто на характерні помилки у вимові голосних й приголосних під впливом рідної мови, подано застереження щодо вульгаризмів у латинській мові та «польського наголосу».

За традицією викладання, після засвоєння латинської граматики та синтаксису переходили до оволодіння риторикою і поетикою - дисциплін, які навчали вишуканості латинської мови у прозі та віршах. У сучасному розумінні йшлось про вивчення латинської стилістики 47, про активне володіння мовою. Але опанувати мову не можливо без лексикографічних посібників - словників. Тому друкарня ЛЄК мала забезпечити навчальний процес також іншомовно-латинськими словниками та хрестоматійними класичними текстами. Нею було здійснено два видання відомого і популярного латинсько-польсько-грецького словника Гжегожа Кнапського (Кнапіуша, або у латинському варіанті - Кнапіуса або Кнапа) у 1722 р.48 та у 1736 р. 49 Ці видання були опрацюванням, пристосованим для учнівської молоді, а не повним перевиданням словника Кнапського, який було перевидано 35 разів50. Львівський словник називався «Синоніми або словник польсько-латинський... для молоді, що навчається, із Словника Гжегожа Кнапіуша...». Популярність словника Г. Кнапського пояснюється його ґрунтовністю. Кнапський, видатний філолог, намагався тультивувати чистоту і красу польської мови і, до того ж, був

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12