Памви Беринди «Лексикон славеноросскій і імен толкование» (1627 p.)», хоча в деяких випадках укладачі словника зверталися також до польсько- латинського тому словника Григорія Кнапія, підшукуючи польським словам церковнослов'янські відповідники54. Про популярність словників Кнапського у Львівських школах свідчить вищезгадана бібліотека Львівського братства, у каталогах якої було записано: «Провідну групу становлять посібники з класичних мов. Уже в 1601 р. був латинський словник, у 1619 р. «дікціонар на десту» (словник формату фоліо) і словник чотирьох мов, а в 1688 р. - «словник латинської мови», латино-грецько- німецький словник, польсько-латинсько-грецький словник Г. Кнапіуса і «Лексикон по турецькі, арабські, перські»» 55.

У 1756 р. друкарня здійснила ще один лексикографічний проект - видання «Словникового латинського запасу з латинсько-польського фразеологічного словничка Франциска Вагнера», укладачем якого був Фрацишек Богомолець 56. Фразеологічний словник пропонував великий вибір ідіоматичних висловів і словосполучень. «Фразеологічний словник Франциска Вагнера до нашого часу залишається одним із кращих фразеологічних словників латинської мови» 57. Ф. Богомолець пристосував словник Вагнера до потреб учнівської молоді шкіл ТІ. Його можна трактувати як проголошення головного напряму подальших робіт письменника, орієнтованого на формування мовної і розумової культури молодого покоління.

Першими популярними підручниками з риторики і поетики в єзуїтських школах були визнані «Поетика» Якуба Понтануса58 та підручник Михаля Радау 59. У 1700 р. в Польщі був виданий підручник Габрієля Жанчиньського для учнів класів риторики - «Перлини п'ятдесяти трьох стародавніх поетів»; друге видання було здійснено 1702 р. і мало уже назву «Перлини шестидесяти стародавніх поетів» 60. За навчальною програмою, яку запропоновано у «Каталозі» Мясковського, оволодіння риторикою було розраховано на 8 років, а як теоретична праця пропонувався твір Кипріана Суареза «Про мистецтво риторики». У Львівському колегіумі одним із перших підручників з риторики, який використовували у навчальному процесі, був «Польський оратор» (Orator Polonus)61. Він зберігся в рукописному вигляді. Містить мови, виголошені в жовтні 1647 р. в ЛЄК, а в другій своїй частині - схеми побудови мов для практичного вживання. З опублікованих підручників варто виокремити такі видання львівських єзуїтів: два видання Кипріана Суареза «Таблиці про риторику» 1730 р. 62 і 1741 р. 63, працю Домініка Деколона «Про мистецтво риторики» 1763 р.64 та «Мистецтво метрики, одного з Товариства Ісуса» 1769 p.65 Курс риторики за названими підручниками складався з вивчення літературних стилів. Розглядали казки (умоглядні, моральні, мішані), говорили про закони побудови і майстерність казок. У другому розділі йшлося про «розповідь». Основним положенням у виборі розповіді було викладення ідеї благочестя. Так само розглядалися й схеми, або фігури, якими може бути прикрашена розповідь, види розповідей та вибрані приклади. У наступних розділах пояснювалися літературні прийоми, у тому числі «нагромадження». Окремі глави присвячені урочистим промовам та панегірикам (останнім відводилося досить багато часу в навчальному процесі). Мова велася про знаходження предмету і джерел для написання панегірика; про час, який може бути чудовим початком; про тих, кого можна похвалити за життя; про долю тих, кого прославляють, та інші питання. Окремими темами вивчення були «промови з приводу народження», «промови весільні», «похоронні», «вітальні» та ін. Для опанування майстерністю прилюдних виступів обов'язковими були розділи програми: «пам'ять», «голос», «декламація і хор», «жестикуляція».

Обов'язковими програмними текстами тренуванні з красномовства були класичні зразки красномовства античних авторів. Шкільні програми передбачали знання творів класичної літератури як взірців вишуканого Слова і Стилю. Рекомендувалися в першу чергу вибрані твори Ціцерона, Цезаря, Курція, Юстиніана, Саллюстія. Поетична римська література вивчалася на прикладах творів Горація, Марціала, Вергілія, Ювенала, Персія, Сенеки. З грецьких авторів читали: Сократа, Лукіана, Піфагора, Григорія Назианзіна, Гесіода, Демосфена, вибрані грецькі епіграми. Хоча бібліотеки навчальних закладів ТІ містили значну кількість програмної літератури (про це свідчать власницькі записи на збережених примірниках), потреба у книгах з творами античних класиків була більшою. Тому у Львові, як і в інших друкарнях ТІ, видаванню класичних текстів приділялась велика увага. Вирізняється оригінальністю задуму публікація байок Федра 1767 р.67 «У вступі подавалися пояснення про жанр байки; паралельно з латинським текстом байок вміщено два французькі переклади (буквальний і вільний) та польський. У примітках вказано байки інших авторів (Езоп, Лафонтен) з подібними сюжетами. Ян Потоцький називав книгу своєю учнівською працею, за іншими даними, її автор - Григорій Пірамович» 68.

Програми єзуїтських шкіл значно розширились, коли почали відкривати шляхетські колегіуми. Так, у Львівському шляхетському колегіумі викладали французьку мову. Для цієї дисципліни друкарнею було видано у 1765 р. підручник «Новий метод навчання французької мови»69. У1747 р. опубліковано підручник польської мови відомого мовознавця, француза за походженням Франка з Месгне Мєнінського, який прославився як знавець східних мов та лексикограф. Зазначений львівський підручник був передруком з Ґданського видання 1649