Стосовно четвертого підручника - «Про інші держави і країни провінцій» 82 - слід зазначити, що тут видавці вдалися до певних змін у розгляді політичної історії окремих країн, викладеної Дюфреном. У цілому, весь матеріал цього курсу розділений нерівномірно. Оскільки вперше курс був виданий для шкіл ТІ Німецької провінції, то зрозуміло, що перша частина - присвячена історії Німеччини, - є найбільшою й детальнішою. Достатньо докладно наводяться відповіді щодо розселення стародавніх германців або тевтонців, етимологічного та міфологічного пояснення етнонімів германців, тевтонів, їх звичаїв, синопсису стародавніх актів тевтонів. Далі мова йде про тогочасну Германію: релігію і політику, про три церковні електорати, про Австрію, Штирію, Карінфію, Карніолу, Тіролію тощо. У трьох наступних частинах - про інші країни Європи, про республіки у Європі та країни поза Європою - відомості подаються стисло. Кожна частина складається з 5-6 невеликих параграфів. Друга частина поділена на глави: католицькі країни (Португалія або Лузитанія, Іспанія, Галлія (Франція), Італія та її частини), Угорщина, Польща та інші європейські країни (Англія, Пруссія, Данія, Швеція, Росія або Московія, Туреччина європейська), республіки у Європі (Венеція, Генуя, Гельветія (Швейцарія), Голландія, Лукана (Лукка), Сан-Марино, Рагуза (Дубровнік)), країни Азії, Африки, Америки. Опис усіх країн, окрім Німеччини, як уже сказано вище, звужено до 2-5 питань і коротких на них відповідей. Так, історія Росії вмістилася у відповідях на два питання: «Хто між князів Московії перший прийняв християнство?» та «Які російські монархи згадуються передусім?» - таких у львівському виданні названо чотири. Це-«1. Данило XVIII. - князь близько 1250 p., який перший прийняв титул великого князя, столицю затвердив у місті Москва. 2. Владислав, син Польського короля Сигізмунда, вибраний на Велике Князівство, після року прибуття [у Московію] із своїми поляками був змушений забратися... 3. Петро, який помер у 1725 р., котрий чутками про подвиги світ наповнив... В Лівонії побудував місто Петербург, або Табір Петра, яке і постановив столицею бути... 4. Єлизавета, донька Петра І та імператриці Катерини тепер править у Росії» 83. Проте, наприклад, у виданнях єзуїтського колегіуму у Браунсберзі (тепер Бранєво) 1737 р. 84 в розділі про Росію перелічені гце й «Петро II, онук Петра І, який очолив Росію після смерті Катерини до року 1730. Після нього наслідувала Анна Іоанівна, донька Івана Олексійовича, колишнього Московського князя, і удова князя Курляндії Фридеріка Вільгельма, яка і тепер очолює». Варто окремо відзначити історичні хронологічні таблиці, які додані до цього курсу. Перша - «Хронологічна таблиця, яка представляє слідування королів Європи», побудована за країнами. В межах країни перелік королів розташований за роком початку царювання, зазначено скільки років правив даний король, а в останній синхроністичній колонці записані пам'ятні події, які відбувалися у час правління тих чи інших королів. Другий додаток - «Вінок Королівства Польського та Великого Князівства Литовського, який представляє сенаторів та міністрів за порядком свого положення». В ньому є перелік всіх головних урядових посад тогочасної Польщі і Литви. Такі додатки надавали ваги історичному твору. І це був не єдиний випадок у виданнях Львівського єзуїтського колегіуму. Через 15 років після опублікування «Основ історії», у виданні колегіуму, у книзі Ю. А. Яблоновського «Про загрозу Землі» 85, як зауважив Я. Ісаєвич, «...вміщено «Хронологію визначних битв і війн» за 524-1718 pp. (3.1., 1598)»86.

Курс «Основ історії» у львівському передруку закінчується історією Церкви, надрукована вона у шостій книзі87. У вступі до цього курсу наголошується, що викладач повинен доброзичливо і повно обговорити з учнями цей маленький твір, зміст якого охоплює «сімнадцять століть, які минули, і вісімнадцяте, у якому ми тепер живемо»88. Матеріал підручника поділено за століттями. У рамках кожного століття подається життєпис того з понтификів, керування якого Церквою мало найважливіше значення в конкретному столітті. Про інших пап, як зазначено на початку кожного розділу, дається відсилка на хронологічну таблицю. Матеріал чітко структурований за наступними темами: безперервне слідування вищих понтификів, уклад їх способу життя і керування, стан Церкви, її зростання, найбільші єресі, Собори, введення деяких святих або стародавніх обрядів, сучасні інститути релігійних орденів, про благочестя людей і шанування доктрини, дива. В книзі є два додатки. Перший - «Хронологічна таблиця найвищих понтифіків». Антипапа тут не занотований. Ця таблиця укладена за століттями, в межах кожного століття інформація розташована в трьох колонках: слідування понтификів, до якого року на престолі. Другий додаток має назву «Вінок: Пророцтво про Римських понтификів, яке розповсюджується від імені св. Малахія єпископа». Тут, окрім тексту «Пророцтва св. Малахія», подана їх інтерпретація. Третій додаток - «Собори, антипапи, єресі тощо». Додатки закінчуються коротким списком «Символів, які супроводжують понтификів» з пророцтв того жсв. Малахія.

П'ята книга «Основ» є «Основами географії» 89. Цей курс має значні розбіжності у порядку викладеного матеріалу порівняно