Утім, нерідко під ОЗ розуміють класифікацію знань. Так частина авторів збірника статей «Організація знань та класифікація у міжнародному інформаційному пошуку» [15] зосереджується саме на класифікаційних системах, у тому числі їх майбутньому. І навіть при розгляді проблем, що їх несе електронне середовище, яке ставить високі вимоги до бібліотекознавства, та проблем опрацювання природних мов, термінології для інформаційного доступу й управління, більшість авторів розглядає організацію знань в аспекті традиційних класифікацій та тезаурусів і останнього спадкоємця класифікацій - онтологій і відповідно організації знань за допомогою онтологій (стаття Роберта Кента) [15]. А. Тейлор також відзначає, що в останні роки деякі фахівці з інформації почали посилатися на схеми класифікації, як на системи організації знань [4, p. 4].

Загалом термін і поняття організація знань (knowledge organization) досить поширені сьогодні. Діє засноване 22 липня 1989 р. Міжнародне товариство організації знань (International Society for Knowledge Organization, ISKO). Весь період становлення й розвитку (до 1996 р.) його президентом була Далберг Інгетраут (Dahlberg Ingetraut) [16, p. 11]. Утім те, що журнал Товариства з 1993 р. перейменований у Knowledge Organization, раніше називався «Міжнародна класифікація» (International Classification) (заснований 1974 р.), свідчить про певну ідентифікацію цих понять, що відзначалося нами раніше.

Журнал репрезентував організацію знань як поняття, що включає теорію понять, класифікацію та предметизацію і представлення знань, де під «представленням знань», як стверджує колишній президент Товариства Д. Інгетраут, «ми не лише розуміли логічну структуру представлення поняття, а й усі проблеми найменування понять найбільш відповідними термінами, через що питання термінології розглядалися також» [16, p. 12]. Отже, тут ОЗ розширене до вивчення понять, як фрагментів знання, у тому числі, і їх термінологічного аспекту. На це, звичайно, не претендує організація інформації. Д. Інгетраут наводить аргументи, які дають змогу говорити про організацію знань як про окрему дисципліну. Вона доводить, що ОЗ розвинулася з більш-менш інтуїтивного мистецтва в нову і дійсно наукову дисципліну [16, p. 14].

Широко відомим і цитованим є погляд на знання І. Нонаки, викладений у відомому американському журналі Harvard Business Review, як на експліцитне (задокументоване знання) та імпліцитне, суб'єктивне знання, інтуїцію (tacit knowledge) [17]. Персональне, не задокументоване знання, яке часто знаходиться у людській свідомості, культурі та досвіді, також є його важливим компонентом, хоча воно й розглядалося І. Нонакою в контексті керування компаніями [18]. Такий погляд - вагомий аргумент пристати на точку зору М. Гормана, що бібліотекарі організовують не знання як таке, а лише записане знання.

T. Зеллефсен також вважає, що якщо розуміти організацію знань, як соціокогнітивну структуру знання певної галузі, то це означає, що організація знань - це триваючі соціокогнітивні семіотичні процеси, що мають місце в межах певної галузі знання. А отже, «у бібліотеко- та ін- формацієзнавстві ми не виконуємо організації знання; ми робимо представлення / репрезентації організації знання, і наше завдання, як я його бачу, розвивати методи, що дозволяють нам робити ці репрезентації настільки реалістичними, наскільки це можливо» [19, p. 514]. Приблизно такої ж думки дотримуються автори згадуваної монографії «Організація інформації»: «Ми обрали термін інформація замість знання, як наш вираз для того, що ми, як нам видається, організовуємо заради інших» [4, p. 3].

Отже, оглянувши різні визначення та тлумачення поняття «організація знання», все ж надамо перевагу нейтральнішому терміну «організація інформації». Через складність поняття «організація знання», причетність до його вивчення цілої низки дисциплін: філософії, логіки, лінгвістики, історії науки, когнітивної психології тощо вважатимемо, що складовою бібліотечної та інформаційної науки є або організація записаного знання або все ж організація інформації.

Можливо, лише в значенні інформація-як-знання (коли інформація поділяє характеристики знання - information as knowledge), посилаючись на категорію Майкла Бакленда, ці два поняття можна вважати ідентичними [20]. «Записане знання було б правильніше назвати - репрезентація знання, інформація-як-річ», - пише він [20, p. 40-41]. М. Бакленд розрізняє три види інформації: інформація-як-процес (процес інформування; процес, у результаті якого стають поінформованими); інформація-як-знання, яка стає таким, коли хтось стає проінформованим (one becomes informed); інформація-як-річ - фізичні об'єкти, такі як дані, документи [20, p. 43]. Деякі джерела взагалі вживають як взаємозамінні терміни: організація знання (knowledge organization або organization of knowledge), організація інформації (organization of information або information organization).

Автори згадуваної монографії «Організація інформації» дають таке визначення цього поняття: «Процес опису інформаційних ресурсів та надання доступу до описів за ім'ям, назвою та тематикою, результатом чого є записи, які слугують сурогатами справжніх одиниць записаної інформації, та логічно розміщені ресурси. Відоме також як Бібліографічний контроль» [4, p. 459]. Процес опису інформаційних ресурсів, як відомо, означає каталогізацію, яка в американських бібліотеках є ширшим, ніж в українських поняттям, бо включає і предметну каталогізацію (subject cataloging) тобто систематизацію та визначення і присвоєння предметних рубрик кожному бібліографічному запису. Як результат опису в наведеному визначенні згадуються також і «логічно розміщені ресурси», що стосується, треба вважати, як друкованих так і інших видів ресурсів - усіх, які проходять опрацювання.

Отже, основними змістовими частинами поняття організація інформації (як зрештою і поняття організація знань у контексті бібліотеки), які повторюються в різних визначеннях, є каталогізація, класифікація, укладання предметних покажчиків