УДК 004.422.635:351.852(73) Андрій КУШЕРСЬКИЙ,

бібліотекар І категорії Фонду Президентів України НБУВ

ПРЕЗИДЕНТСЬКІ БІБЛІОТЕКИ У СВІТОВОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ (НА ПРИКЛАДІ США)

У статті розкрито структуру та специфіку функціонування президентських бібліотек США. Головна увага, зокрема, приділяється розгляду онлайнових ресурсів даних установ, а також особливостям систем доступу до них.

Ключові слова: президентська бібліотека, архівно-музейна колекція, інформатизація, Інтернет, веб-сайт, електронний каталог.

Сучасне суспільство характеризується високим ступенем інформатизації, яка сьогодні здебільшого виявляється в підвищеному інтересі до технологій та впровадження їх у сучасне життя. У результаті подібних тенденцій, одним із пріоритетних завдань сьогодення є створення глобального інформаційного простору. Такі процеси не стали винятком для бібліотечної, архівної та музейної справи. Електронні ресурси, як один з елементів цього процесу - це невід'ємна складова сучасної архівно-бібліотечної та музейної справи не лише в окремо взятій країні, а й у світі в цілому, оскільки суспільство потребує від роботи наукових установ дедалі ширшого запровадження новітніх технологій на основі комп'ютерної техніки та віртуального забезпечення вимог читачів. США є одним з основних популяризаторів упровадження новітніх технологій для забезпечення ефективності наукових досліджень, у цьому аспекті показовим для нас буде приклад представлення президентських бібліотек у світовій електронній мережі.

Сполучені Штати Америки за своїм Основним законом визначаються як федеративна президентська республіка, саме тому цілком природним є той факт, що президент посідає провідне місце не тільки в політиці, а й в інших сферах життєдіяльності держави. Виступаючи суб'єктом державної політики, він залишає по собі масу матеріальних документів. З метою збереження цих документів у США було створено особливу інституцію - президентську бібліотеку. Президентські бібліотеки США - унікальні установи, призначені для зберігання, впорядкування, опису та використання всього масиву документів, що надходять з Білого дому і пов'язані з політичною діяльністю президентів, з виконанням ними своїх конституційних обов'язків [2]. На думку

Херітеджа Лі Едвардса, наукового співробітника Центру американських досліджень Фонду Клінтона, «Президентська бібліотека - суто американська традиція. Такі бібліотеки-музеї кожного президента показують, що ми не байдужі до свого минулого, яким би воно не було, що ми поважаємо своїх президентів. Це гарна позапартійна традиція.» [1]. Започаткував цю традицію 32-й президент Сполучених Штатів, Ф. Рузвельт, хоча ідея створення такої інституції вперше була запропонована 19-м президентом США - Раттерфордом Б. Хейсом (1877-1981), документальна спадщина якого була організована в однойменний центр, але ця ініціатива не була підтримана послідовниками. Прийнявши рішення про формування своєї документальної спадщини в окрему споруду та підпорядкування її Національному архіву США, який було сформовано саме за часів президентства Ф. Рузвельта, він відійшов від традиційної схеми збереження президентських документів у приватних архівах, або в архіві Конгресу. Маючи на меті збереження власного документального фонду, а також надання доступу до фонду науковцям та пересічним громадянам, які цікавляться історією Америки та політикою «нового курсу», Ф. Рузвельт започаткував нову традицію в архівно-бібліотечній справі. Бібліотека Ф. Рузвельта стала настільки успішним проектом, що спричинила до того, що після закінчення політичного терміну кожного наступного президента починає формуватися бібліотечно-архівна та музейна колекція, присвячена їхній діяльності. Ця ініціатива була підтримана і на законодавчому рівні, свідченням чого стало прийняття закону про президентські бібліотеки від 1955 р., який створив спеціальний фонд, головною метою якого стала організація подібних інституцій. Створення спеціального законодавчого забезпечення діяльності таких установ можна пояснити їх синтетичністю, тобто поєднання трьох установ в одній - архіву, бібліотеки та музею. У результаті такої політики сьогодні в США діють 13 президентських бібліотек.

Метою цієї статті є висвітлення рівня представлення американських президентських бібліотек у мережі Інтернет, надання характеристики сайтам даних установ, встановлення характеру документальних фондів, поданих на них.

Серед дослідників проблеми формування, характеру функціонування американських президентських бібліотек слід згадати дослідження Н. Стрішенець, Я. Чепуренко та В. Удовика. Ці дослідження прямо не торкаються проблеми електронних ресурсів подібних бібліотек, але допомагають дослідникові зрозуміти причини виникнення подібних інституцій, формування законодавчої бази, яка регулює діяльність подібних установ та врешті-решт ставлення самого президента до політики в галузі бібліотечно-архівної та музейної справи. Слід також згадати ініціативу Фонду Президентів України, Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського, який у 2006 р. започаткував випуск серії «Науково-інформаційні ресурси про Президентів та інститут президентства», в якій приділяється значна увага дослідженню офіційних веб-сайтів президентських фондів: бібліотек, архівів, музеїв тощо, що подають інформацію про їх організацію та функціонування, а також можливості доступу до їх ресурсів.

Стратегічним напрямом розвитку бібліотечної, архівної та музейної справи була і залишається сьогодні інформатизація, яка полягає у впровадженні організаційних, технічних засобів для збереження та обробки інформаційних ресурсів з метою задоволення інформаційних потреб суспільства. Одним з основних елементів сучасної інформатизації є всесвітня мережа (World Wide Web). США є одним з піонерів у використанні віртуальних інформаційних ресурсів у бібліотечно-архівній та музейній справах.

Маючи на меті активне залучення документів президентських фондів у науковий обіг, бібліотека є основним популяризатором і одним із засобів такої діяльності є саме Інтернет.

Політика впровадження широкого використання веб-ресурсів даними інституціями підтримується американською владою. Про це свідчить законодавче закріплення даних процесів. Основним документом, який регулює доступ громадян до інформаційних ресурсів у США є закон про свободу інформації (Freedom of Information Act)