Інші установи подібного профілю користуються продукцією комп'ютерних компаній. Для прикладу, слід згадати співпрацю бібліотеки Лінкольна з компанією SirsiDynix Symphony. Основою їх політики є задоволення інформаційних потреб читачів, як безпосередньо в бібліотеці чи архіві, так і поза нею. Спрямування їх програм досить масштабне - від студентства до працівників наукових установ. Результатом їх співпраці стала програма eLibrary (електронна бібліотека), що вирізняється легкістю пошуку, можливістю вирішення певного кола питань за допомогою мережі Інтернет (зокрема, замовлення літератури та отримання її за допомогою електронної пошти) тощо [16].

Працівники бібліотеки Р. Ніксона вирішення проблеми довідково- пошукового апарату вбачають у створенні електронної бібліотеки, в якій за основу прийнято тематичне розділення документального матеріалу. Матеріал розподілено на документи, віртуальні експозиції, а також вибірки аудіовізуальних матеріалів.

Особливістю цих веб-порталів є їх спрямування на широку аудиторію, підтвердженням цього є створення так званих «дитячих каталогів», які вирізняються простотою та яскравістю інтерфейсу. Так, на електронному ресурсі бібліотеки К. Кулінджа [13] діє каталог, розрахований на пошук дитячої літератури, який надає можливість здійснювати пошук книг, фото-, відео- та аудіоматеріалів за допомогою ключових слів, серіями та предметними принципами. Разом зі звичайним каталогом пропонується графічний каталог, що надає доступ до тематичних розділів, яким відповідає певне зображення. Таким чином, гра є основним методом пошуку, що дає змогу розвивати евристичні здібності особистості з досить раннього віку.

Отримавши інформацію у вигляді опису, користувач має змогу додати його до власного списку бібліографії, або замовити її за допомогою електронної пошти. Закон про свободу інформації залишив право установ на встановлення оплати послуг про надання документальної інформації, але на обґрунтованому рівні. Ця міра є актуальною для президентських зібрань, оскільки основа їх фінансування належить саме спонсорам, роль яких виконують не уряд та держава, а організації приватного характеру.

Повнотекстовою базою здебільшого подані документи, які відображають більш загальні періоди історії інституту президентства та історії

Американського континенту. Широко використовується документальний матеріал у планах-конспектах, спрямованих на задоволення освітніх потреб.

З метою отримання повної інформації, чи то архівного документа, чи електронного варіанта книги, читач, який розпочав роботу з електронними каталогами, повинен зареєструвати себе. Це можна зробити завдяки введенню номера читацького квитка (бібліотечної картки) та пароля. Така вимога простежується майже в усіх установах. Таким чином, установи працюють за принципом широкої відкритості електронних пошукових ресурсів, і більш обмеженим доступом до конкретного документа, який потребує офіційної реєстрації читача.

Характерною рисою в розвитку американських президентських установ є прагнення створювати ресурси, на яких можна було поєднати документальні фонди декількох установ для масштабного відтворення історії інституту президентства. Одним з таких проектів стала Президентська хронологія (The Presidential Timeline of the Twentieth Century), яка була розроблена та введена в дію 15 лютого 2007 р. навчально- технічним центром Остін коледжу, Техаського університету, за сприяння президентських бібліотек та Terra Incognita Productions. Здійснення проекту стало можливим завдяки гранту наданого Національним фондом розвитку гуманітарних наук та за додаткової підтримки фонду Лін- дона Бейнса Джонсона [11]. Цей ресурс відображає інтерактивні графіки життя та діяльності 12-ти президентів від Г. Гувера до Б. Клінтона, що містить у собі документи, щоденники, карти, фотографії відеокліпи та класні програми для викладачів. На сьогодні проект містить понад 700 первинних та вторинних документів, частина з яких раніше була доступна лише для науковців. Внесок архівістів полягає в тому, що завдяки постійному оновленню бази фондів кількість документів буде доведено до мільйонів. Ця база дає змогу визначити термін президентства, і в цих межах досліджувати документи або накладати графіки для порівняння досягнень того чи іншого президента відносно іншого [14]. Дослідник має змогу прослухати промову до конгресу Дж. Ф. Кеннеді стосовно польоту на Місяць, або ознайомитися з фотодокументами Г. Тру- мена на Потсдамській конференції.

Пріоритетним завданням Президентських бібліотек є розвиток освітніх програм. Це простежується досить чітко і на інтернет- ресурсах певних установ, кожна з яких пропонує список веб-ресурсів для викладачів. Інтернет-виставки та віртуальні тури надають можливість проводити екскурсії для учнів та студентів, не виходячи з класу, що певною мірою полегшує роботу не лише педагогів, а й самих учнів. Маючи у своєму арсеналі масу завантажених документів на паперовій основі та аудіовізуальних документів, дані ресурси є багатошаровими і виступають надійним гарантом високого рівня розвитку гуманітарної освіти та науки.

Президентська бібліотека Герберта Гувера пропонує навчальні програми для учнів 7-12 років навчання, які своєю тематикою стосуються депресії в економіці та творчості поета