УДК [094.5:099.3]:2-523.6(477)"15/17"

Ірина Ціборовська-Римарович,

ст. наук, співробітник НБУВ, канд. іст. наук

МАРГІНАЛЬНІ ЗАПИСИ СТАРОДРУКІВ ІЗ КНИГОЗБІРЕНЬ КАТОЛИЦЬКИХ МОНАСТИРІВ XVI-XVIIIct.

НА ЕТНІЧНИХ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ІСТОРІЇ ФОРМУВАННЯ МОНАСТИРСЬКИХ БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ

Стаття висвітлює значення маргінальних записів як історичного джерела в дослідженнях монастирських бібліотечних фондів. На основі документального матеріалу пропонується видова систематизація маргінальних записів, які проливають світло на шляхи формування та організацію монастирських книгозбірень.

Ключові слова: монастирські бібліотеки, бібліотекознавство, маргіналістика, Товариство Ісуса, Орден босих кармелітів, Орден тринітаріїв, Орден реформатів.

Монастирські бібліотеки як інституції, у книжкових фондах яких віддзеркалюється релігійна, суспільно-політична, освітянська й культурна діяльність монастирів, представляють собою історико-культурні пам'ятки конкретної епохи в контексті історичного розвитку певної країни, які вимагають глибокого, всебічного, наукового історико-книгознавчого, джерелознавчого й культурологічного дослідження. З позицій історичного бібліотекознавства монастирські книгозбірні потребують комплексного дослідження на предмет організації та комплектування фондів, опрацювання нових надходжень, зберігання та використання книг. Маргінальні записи як вид історичного джерела відіграють у цьому важливу роль. Вони в найширшому своєму значенні, до якого можна віднести коментарі читача друкованого тексту, провенієнційні записи, дарчі й купівельні записи, давні рукописні бібліотечні шифри (якщо такі збереглися) тощо, є одним із основних і унікальних джерел інформації про формування монастирських бібліотечних фондів, міграцію примірників та їх соціально-культурне побутування. Не так багато збереглося до нашого часу рукописних каталогів, інвентарів і списків книг монастирських бібліотек періоду їхнього функціонування у XVI-XVTII ст. на етнічних українських землях. Але і в тому разі, коли ці документи існують, вони не висвітлюють шляхи формування бібліотечного фонду бо фіксують в тій чи іншій формі тільки статичну картину книгозбірні. В них занотовано назви книг, місце і рік видання, буває, гцо й стан збереження, у каталогах - місце знаходження книги у фонді, загальну кількість одиниць зберігання, але в них не повідомляється, хто подарував книгу, де вона була придбана чи від кого успадкована. А списки книг, як правило, подають відомості тільки про окремо взяту групу книг монастирської книгозбірні в контексті конкретної ситуації. Маргінальні записи становлять значний складник провенієнцій, до яких, окрім записів, включають друковані екслібриси, суперекслібриси, штемпелі, печатки тощо. В комплексі всі вони інформують дослідника про долі конкретних примірників і формування бібліотечного фонду.

При втраті архівних матеріалів джерелознавча вартість маргінальних записів зростає. Вони стають першочерговим інформаційним матеріалом в якості історичного факту і в якості біографічного джерела про конкретних персон.

За своїм характером маргіналістика є емпіричною, конкретною галуззю науки. Вона приносить у неї, зокрема в книгознавство, історичне бібліотекознавство та біографіститу, нові фактографічні дані, які слугують подальшим дослідженням і суттєво впливають на об'єктивність наукових висновків та узагальнень.

Теоретичне обгрунтування наукової вагомості маргінальних записів, необхідності їх виявлення та джерелознавчого опрацювання і публікації комплексів цих записів має місце в статті польського вченого Б. Коцовського Стаття українських істориків І. Войцехівської та М. Дмитрієнко, присвячена маргіналістиці в довіднику «Спеціальні історичні дисципліни», має теоретично-узагальнювальний характер і є спробою віддзеркалити сучасний рівень розвитку цієї дисципліни у вітчизняній історичній науці.

Через об'єктивні складнощі опрацювання маргіналій, яке потребує від дослідника знання мов, палеографії, генеалогії, геральдики, нумізматики, церковної та юридичної термінології, давньої суспільно-політичної лексики, історичної географії, - трудомісткий, тривалий процес. їх пошук та дослідження, що віддаляє кінцевий результат у часі, не стимулюють розвиток цієї історичної дисципліни.

Однак, маргіналістика як галузь історичної науки у другій половині XX ст. - першому десятилітті XXI ст. заявила про себе низкою публікацій вітчизняних істориків-джерелознавців, істориків-книгознавців, кодикологів, архівістів, музеєзнавців. Дослідженням маргіналій займалися і займаються О. М. Апанович 3, Н. П. Бондар 4, Н. В. Заболотна5, М. К. Іванникова6, Я. Д. Ісаєвич 7, І. Б. Качур 8, О. М. Колосовська 9, І. О. Ціборовська-

Апанович Е. М. Записи на рукописных книгах ЦНБ АН УССР И Проблемы рукописной и печатной книги: Сб. науч. трудов. - Москва: Наука, 1976. - С. 70-86.

Бондар Н. П. Маргіналії київського видання Молитвослова 1742 року як джерело до генеалогії роду Борозн // Українська біографістика: Зб. наук, праць. - Вип. 4. - Київ, 2008. - С. 82-97; Бондар Н. П. Провенієнції віленських видань Євангелія 1575 і 1600 років з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як джерело історико-книгознавчих досліджень // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. - Вип. 3. - Львів, 2008. - С. 31-37; Бондар Н. П. Кириличні стародруки XVI-XVII ст. з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, що походять із волинських збірок 11 Старий Луцьк. - Вип. VI. - Луцьк, 2009.

Заболотна Н. Пам'ятки південно-слов'янського кириличного книгодрукування у відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ 11 Бібліотечний вісник.

2006. - № 3. - С. 11-20; Заболотна Н. Маргіналії у почаївських кириличних стародруках (на матеріалах фондів відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського) 11 Українська історична та діалектна лексика: Зб. наук, праць. - Вип. 5. - Львів, 2007. - С. 100-110; Заболотна Н. Діяльність церковних братств в Україні середини ХУШ-ХІХ ст. за матеріалами покрайніх записів на кириличних стародруках 11 Наукові праці НБУВ. -Київ,2009.-Вип. 25.

Іванникова М. К Записи на книгах як мікроджерела історії кодексу (на прикладі