УДК 016:011+025.4.036 Олександра ПРОМСЬКА,

аспірантка кафедри бібліотекознавства і бібліографії Рівненського державного гуманітарного університету

МЕТАБІБЛІОГРАФІЯ І ВІРТУАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

У статті здійснено аналіз особливостей представлення метабібліографічної інформації на сайтах бібліотек України. Охарактеризовано поняття «метабібліо- графічна інформація» та «електронна метабібліографічна продукція».

Ключові слова: метабібліографія, інформація, бібліографічна продукція бібліотек, електронна метабібліографічна продукція.

Активне впровадження новітніх інформаційних технологій в усі сфери життєдіяльності закономірно видозмінює бібліографію. Як наслідок, трансформується й такий особливий вид бібліографії як метабібліографія '.

Проблеми розвитку метабібліографії під впливом комп'ютеризації бібліографічної діяльності висвітлювали у своїх публікаціях українські та російські дослідники. Серед них - І. Гудовщікова, А. Соколов, І. Мор- генштерн, О. Теплицька, С. Мангутова, Г. Швецова-Водка, В. Кисельо- ва, О. Михайлова, А. Кухтіна. Однак переважно увага приділялася появі нової метабібліографічної продукції (метабібліографічних покажчиків і баз даних) та її специфічним рисам, а також проблемам створення таких ресурсів на прикладі поодиноких українських і зарубіжних бібліотек. Малодослідженим залишається досвід представлення метабібліо- графічної інформації на сайтах бібліотек України. Деякі аспекти цього питання можна знайти в дослідженні Л. Трачук, яка аналізувала електронну бібліографічну продукцію, представлену в українському бібліотечному сегменті мережі Інтернет.

Мета статті - дослідити сайти українських бібліотек як джерело метабібліографічної інформації.

В останні роки зі значним зростанням кількості користувачів Інтернету поширення набуває позитивний досвід опублікування метабіблі- ографічної інформації на сайтах українських бібліотек. Метабібліогра- фічна інформація - це інформація про бібліографічну продукцію, яка створюється з метою інформування споживача про формальні ознаки, зміст та інші особливості бібліографічних ресурсів 2. На даний час про власні та запозичені бібліографічні ресурси [бібліотечні каталоги, бібліографічні картотеки, бібліографічні посібники (БП) чи бази даних (БД)] через веб-сторінки інформують як публічні, так і спеціальні українські бібліотеки 3.

Нерідко на сайтах бібліотек поряд з інформацією про вказані ресурси може бути представлена, власне, електронна метабібліографічна продукція - метабібліографічні посібники як результат бібліографічної діяльності в електронному середовищі. Як правило, це метабібліографічні покажчики (списки, огляди) та метабібліографічні БД 4.

З метою виявлення подібної інформації на сайтах українських бібліотек протягом січня - лютого 2010 р. був здійснений аналіз сайтів публічних і спеціальних бібліотек, доступних на час дослідження. За орієнтир узято гіпертекстовий список бібліотек, представлений на сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (за адресою в мережі Інтернет: http://nbuv.gov.ua/portal/libukr.html). Всього було переглянуто 88 веб-сторінок, серед них - сайти національних, державних, обласних, міських і районних бібліотек та сайт Кримської республіканської наукової бібліотеки ім. Івана Франка.

Метабібліографічна інформація, подана на бібліотечних сайтах, аналізувалася за такими блоками:

Інформація про традиційні бібліотечні каталоги та бібліографічні картотеки бібліотек.

Інформація про електронні каталоги (ЕК), аналітичні банки даних 5, інші БД власного виробництва та запозичені.

Інформація про бібліографічну продукцію бібліотек, наявність повних текстів БП.

Наявність метабібліографічних покажчиків і метабібліографічних БД.

Проведений аналіз показав, що серед перерахованих вище видів ме-

табібліографічної продукції найменше на сайтах представлена інформація про бібліотечні каталоги та бібліографічні картотеки, що створюються в бібліотеках. Найдетальніше вони охарактеризовані на сайті Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського. Про кожен ресурс подаються такі відомості: рік заснування; хронологічні межі; види документів, які обліковуються; організація записів у межах каталогів, картотек; відділ, який відповідає за ведення; місце розташування каталогу, картотеки тощо. На сайтах інших бібліотек, як правило, назви каталогів і картотек просто згадуються при характеристиці відділів бібліотек [Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника, Донецька обласна універсальна наукова бібліотека (ОУНБ) ім. Н. К. Крупської, Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва). В іншому випадку публікується загальний перелік їхніх назв без будь- яких додаткових відомостей (Національна парламентська бібліотека України, Центральна державна науково-технічна бібліотека (ДНТБ) гірничо-металургійного комплексу України, Житомирська ОУНБ ім. О. Ольжича, Миколаївська науково-педагогічна бібліотека, Наукова бібліотека (НБ) Національного університету «Острозька академія», Севастопольська Центральна міська бібліотека ім. Л. М. Толсто - го]. Рідше дається інформація про рік заснування ресурсу, хронологічне охоплення документів, відображених у каталогах і картотеках, кількість наявних бібліографічних записів (Національна історична бібліотека України, Херсонська обласна наукова медична бібліотека). На окремих веб-сторінках взагалі не розміщено інформації про каталоги й картотеки цих бібліотек (Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, Міжнародний бібліотечно-інформаційний центр ім. Ярослава Мудрого Міжрегіональної академії управління персоналом).

Більш характерною для бібліотечних сайтів виявилась інформація про електронні бібліографічні ресурси бібліотек. На сьогодні в Україні не існує чіткого обліку існуючих бібліографічних БД 6. Українські бібліотеки рідко практикують видання БП, які б інформували користувачів про наявні в них ЕК, аналітичні банки даних 7. Отже, чи не єдиним доступним широкому загалу джерелом інформації про БД конкретної бібліотеки стає її веб-сторінка. На даний час майже кожна бібліотека, що має веб-сайт, надає віддаленим користувачам доступ до власних електронних БД та інформує про ресурси, які були отримані від інших виробників. Приклад характеристики запозичених бібліографічних БД можна знайти на сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Серед мінімальної кількості відомостей про власні електронні бібліографічні ресурси, що публікуються на бібліотечних сайтах, - рік, з якого розпочато формування БД, та кількість бібліографічних записів (Тернопільська ОУНБ, бібліотека Запорізької державної інженерної академії). Рідше додається інформація про види документів, що обліковуються, та дату останнього