УДК 021.3:[06.055.52+004.046]

Володимир УДОВИК,

в. о. директора Фонду Президентів України, голова Ради молодих учених НБУВ, канд. іст. наук

РОЛЬ МОЛОДІ В ПРЕДСТАВЛЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ У СВІТОВІЙ МЕРЕЖІ

У статті висвітлюються проблеми активізації наукової молоді в напрямі формування українського інформаційного простору та представлення його на гідному рівні у світовій мережі.

Ключові слова: наукова молодь, інформаційний простір, Інтернет, організація науки.

В Україні вже давно постала проблема вирішення представлення українських наукових досягнень у світовому віртуальному просторі через технічні засоби Інтернет. Усім відомо, що нині у світі ефективність наукової діяльності оцінюється за декількома критеріями, зокрема кількістю публікацій у міжнародних журналах та індексом цитувань на них. Але як можна оцінювати українську науку, якщо більшість її наукових доробок, зокрема й сучасних, не мають електронного аналога, який би був доступним широкому колу читачів через Інтернет. У зв'язку з цим треба відзначити проекти Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зі створення та наповнення порталу наукової періодики України, створення електронних баз даних з різних галузей науки та оцифрування українського культурного надбання.

Таким чином, останнім часом в Україні процес входження науки в інформаційний простір розвивається досить швидкими темпами. Але при цьому постійно виникають проблеми: середній вік науковця (що значно обмежує його діяльність у інформаційній сфері, зокрема Інтерне- ті), мовний бар'єр, матеріальні проблеми, а також відсутність або, навпаки, безмежність інформації. Проблема поглиблюється ще й через те, що в Україні фактично відсутня державна політика щодо поглиблення інформатизації сфери науки. Так, навіть ВАК ставиться недовірливо до онлайнових чи електронних публікацій (для захисту докторської дисертації дозволяється не більше п'яти публікацій у електронних наукових фахових виданнях).

Аналіз останніх наукових досліджень. Проблемами входження української науки у світовий інформаційний простір та Інтернет, зокрема, займалася Я. О. Горбенко [2], у Росії подібні питання порушували

М. М. Горбунов -Посадов [3], Г. С. Батигін [1]. Роль молоді в цьому процесі не висвітлена у вітчизняній історіографії, але сучасне становище молоді, у тому числі наукової, досліджували М. А. Козоріг, О. Б. Жихор [5], О. О. Хан [11], В. М. Половець [8].

Метою статті є вивчення проблеми участі молодих науковців у формуванні українського наукового віртуального простору.

В Україні темпи поширення інтернет-технологій зростають з кожним роком і є найвищими в Європі. Але, на жаль, за рівнем охоплення населення серед країн Центрально-Східної Європи Україна посідає останнє місце (станом на лютий 2010 р.) - лише 20 % постійних користувачів від кількості населення, наприклад, в Естонії - 71 %, у Польщі - 50 %, у Росії - 36 %. За віковим складом інтернет-користувачів в Україні 65 % становили люди до 34 років [4]. Отже, молодь - найактивніша у сфері інформаційних технологій соціальна група. Загалом молодих людей (віком від 14 до 35 років) нараховується по країні більше третини населення [10].

За цими показниками (інтернет-активність та соціально-віковий склад суспільства) Україна перебуває на рівні європейських країн.

Розглянемо місце наукової молоді як соціальної групи в українському суспільстві. За даними НАН України, чисельність молодих науковців (до 35 років) у структурі НАНУ становить менше 15 % (2943 з 19 782 станом на 1 січня 2010 р.). А середній вік наукових працівників становив 51,3 роки, докторів наук - 62 роки, кандидатів наук - 51,1 рік. Для порівняння в Європейському Союзі (стратегічний напрям розвитку України) показник молодих науковців до 34 років у середньому становить 30 %, найменше в Німеччині - 21,7 %, найбільше в Туреччині - 48,7 та Ірландії - 41,7 [12]. В Європі та США середній вік науковця, який уперше посідає професорську посаду, становить 32 роки [9].

Отже, за кількістю молоді в науковій сфері Україна перебуває на останньому місці в Європі.

Державна молодіжна політика, зокрема спрямована на підтримку наукової молоді, діє більше формально. Так, існують з різною періодичністю національні ради при президентові, міністерствах, академіях наук, але всі вони складаються з представників, яким вже далеко за 35 років. Ці інституції самостійно, без урахування ініціатив молодіжних організацій, скеровують державну молодіжну політику, зокрема й у сфері науки. Загалом вся їх діяльність націлена на проведення конкурсів, надання премій, грантів, стипендій талановитій молоді. І хоча матеріальна підтримка дуже потрібна молодим дослідникам, але це невелика частка того, що може (й повинна) зробити держава для творчої самореалізації наукової молоді країни.

Про увагу з боку держави до наукової молоді свідчить навіть і той факт, що знайти інформацію про чисельність молодих науковців в Україні (до 35 років) практично неможливо. Навіть Держкомстат рахує за ві- ковим принципом: до 29 років, до 39 років, до 49 і т. ін. в абсолютних числах, не приводячи відсоток до інших категорій [7].

Отже, проблема не лише в нечисленності молодих науковців, а й в їхній активності з представлення своєї вікової групи на рівні наукових установ, академій та держави. Хоча формально в більшості закладів діють Ради молодих науковців, створено безліч громадських організацій, але навіть сама молодь не завжди знає про їх існування.

Про активність наукової молоді в Україні у представленні своїх молодіжних організацій в Інтернеті можна дізнатися, проаналізувавши діяльність рад молодих учених НАН (далі - РМУ) України. За даними