Комісії по роботі з наукової молоддю при НАНУ (http://www.nas.gov.ua/ nm), про діяльність рад молодих учених та спеціалістів подали інформацію 69 установ (на 1 січня 2010 р. у НАН нараховувалося 173 наукові установи та 46 організацій і підприємств дослідно-виробничої бази), з яких 14 мають власні інтернет-сторінки на сайтах відповідних інститутів, на яких подано інформацію про склад ради, її положення і про діяльність, зокрема проведення наукових заходів, чотири подали лише склад ради. І тільки п'ять РМУ мають свої сайти з додатковою інформацією про гранти, діючі конкурси в Україні та світі, конференції та методичні матеріали для аспірантів та здобувачів, а також інколи наявні посилання на наукові зарубіжні інтернет-ресурси з відповідної тематики інституту. З останніх РМУ, які мають свої власні веб-сторінки, лише дві постійно їх оновлюють. Це РМУ Інституту проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича (http://molod-ipms.org) та Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України (http://www.botany-center.kiev.ua). Інші висвітлюють інформацію піврічної давнини або й більш старішої. Необхідно зауважити, що не всі наукові установи НАН України мають свої власні веб-сайти, а ті що мають, носять суто інформаційний характер про організацію та діяльність, але ні результатів діяльності, ні наукових зв'язків з колегами за фахом не відображено, не говорячи вже про технології веб 2.0. Це також демострує їх намагання представити свої наукові доробки широкому колу громадськості та світовій спільноті, а не лише вузькоспеціалізованим фахівцям.
На нашу думку, така ситуація з РМУ НАНУ у сфері онлайн склалася не тому, що молодь не знайома чи не використовує інформаційні технології, адже в соціальній мережі багато з них зареєстровано, а тому, що наукова молодь займає пасивну позицію в цьому питанні. Не сформувалися й загальнонаціональні органи, які б представляли наукову молодь усередині держави та на міжнародному рівні. Немає координації, немає й взаємодії. Так, в Україні діють Донецька обласна рада молодих учених, яка має найбільш презентаційний та інформаційно наповнений веб-сайт (http://dormu.at.ua), Рада молодих учених АР Крим, Одеська обласна рада молодих учених (http://obl-sovet-m-u-od-ua.narod.ru), Дніпропетровська обласна рада молодих учених, Харківська обласна рада молодих учених, Львівська обласна рада молодих учених та спеціалістів, Рівненська обласна рада молодих учених і спеціалістів. Однак не має подібного об'єднання в Києві, де зосереджено найбільшу кількість наукових установ та вузів.
На терені СНД достатньо ефективних прикладів діяльності громадських об'єднань молодих учених. Активно функціонує Російський союз молодих учених (http://rosmu.ru), Союз молодих учених Російської академії наук (http://www.yras.ru), Республіканська рада молодих учених Республіки Білорусь (http://belrsmu.basnet.by) та Рада молодих учених НАН Республіки Білорусь (http://www.smu-nanb.com), Асоціація молодих дослідників Молдови «PRO-Stiinta» (http://pro-science.asm.md), Естонська академія молодих дослідників (http://www.enta.ee). На загальноєвропейському рівні діє Федерація національних асоціацій докторантів та молодих науковців - EURODOC (http://www.eurodoc.net). Ця організація заснована у 2002 р. з метою представлення інтересів докторантів та молодих учених на європейському рівні в галузі освіти, науки та професійного розвитку. Для взаємодії між національними асоціаціями та з метою просування європейських стандартів науково-дослідної роботи, а також сприяння поширенню інформації для молодих науковців, EURODOC проводить різноманітні зустрічі, конференції. Так, на відкритому Форумі євронауки (www.esof2010.org) - The Euroscience Open Forum (ESOF 2010), який проходив 2-7 липня в Турині (Італія), EURODOC організував дві секції: мобільність молодих дослідників у перспективі європейських досліджень та нові можливості науки в цифрову епоху.
Висвітлюючи діяльність організацій молодих учених, необхідно звернути увагу на досвід Російської Федерації, де діють багато наукових громадських товариств молоді, сформовані у більшості випадків за ініціативою директивних органів. Їх діяльність спрямована в культурну та наукову площину: організація конференцій, фестивалів, літніх шкіл, підтримка талановитих тощо. Наприклад, у 2009 р. розпочав роботу офіційний сайт для молодих учених «Президент Росії - молодим ученим та спеціалістам» (youngscience.ru), створений за ініціативою Координаційної ради зі справ молоді в науковій та освітній сферах при Раді при президенті РФ з науки, технологій та освіти. На цьому сайті зібрані всі інформаційні ресурси щодо молодіжної політики держави у сфері науки (виступи президента РФ, високопосадовців, політиків, інформація про державні конкурси, заходи та ін.).
Отже, саме молодь має стати тією рушійною силою, яка допоможе українській науці увійти до світового інформаційного й віртуального простору й не розчинитися там. Діяльність молодих науковців зосеред- жена на регіональному рівні, проводяться конференції, зустрічі, конкурси, але на загальноукраїнському - повна тиша.
Перед входженням України до світового інформаційного простору, зокрема його наукової складової, необхідно насамперед, за висловом С. Назаровця [6], перейти до створення вільного українського інформаційного простору. На сьогодні хто знає, чим займаються аспіранти чи науковці науково-дослідних та навчальних установ України у споріднених галузях науки. Часто бувають випадки, що навіть результати дисертаційних досліджень не завжди 100-відсотково надходять до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як депозитарію дисертацій, захищених в Україні, та авторефератів на них. При цьому електронну базу даних авторефератів використовують як українські, так і зарубіжні науковці як джерело своїх досліджень.
У контексті розгляду зазначеної проблеми треба звернути увагу на такий аспект як відсутність інформації про більшість наукових заходів, нових наукових проектів в Україні. Адже інформація про їх проведення виставляється лише на сайті однієї установи без реклами та посилань на інших «розкручених» сайтах. Тим більше,