УДК 021.1(477)

Олег НАТАРОВ,

мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

РОЛЬ І МІСЦЕ СУЧАСНОЇ БІБЛІОТЕКИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ Й ГРОМАДЯНИНА

Публікація присвячена висвітленню ролі бібліотек як універсальних інформаційних центрів у процесі забезпечення прав людини. Значна увага приділяється питанню інформаційно-аналітичного супроводу державного управління.

Ключові слова: права і свободи людини, наукові бібліотеки, інформація, інформаційно-аналітична служба.

У ХХІ ст., яке відзначається все більшим посиленням ролі інформації та інформаційних технологій в усіх сферах суспільного розвитку, бібліотечна справа набуває нового значення. Завдяки інформатизації, використанню сучасних засобів комунікації для обробки і надання інформації бібліотека перетворилася на величезний генератор знань, справжню виробничу систему, на інтелектуальне виробництво, яке здійснює індустріальну обробку інформаційних потоків (і тих, що надходять до бібліотеки, і зосереджених у мережах), створює нові інформаційні продукти, що містять не лише інформаційні дані, а й аналітичні прогнози, тобто надають користувачам матеріал для прийняття кваліфікованих рішень [1].

У ст. 1 Конституції України записано «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». У свою чергу, ст. 3 Основного закону України закріплює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Важливою умовою для розбудови демократичної, соціальної, правової держави, формування громадянського суспільства є поінформованість. Вона безпосередньо пов'язана зі здійсненням принципу гласності (який виявляється в забезпеченні безперешкодного руху інформаційних потоків про явища та процеси в політико-правовій системі відносин) та реалізацією прав і свобод людини й громадянина.

Важливими соціальними інституціями, що забезпечують зберігання, накопичення та доступ до інформації, є бібліотеки.

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» гарантує право на вільний доступ до інформації, знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліотеках. Ст. 1 цього Закону визначає бібліотеку як інформаційний, культурний, освітній заклад, що має упорядкований фонд документів і надає їх у тимчасове користування фізичним та юридичним особам. Бібліотечна система України, згідно з цим Законом, - розгалужена мережа бібліотек різних видів, пов'язаних взаємодією і взаємовикористан- ням бібліотечних ресурсів (упорядкованих фондів документів на різних носіях інформації, довідково-пошуковий апарат, матеріально-технічних засобів опрацювання, зберігання і передачі інформації).

Основою державної політики в галузі бібліотечної справи є реалізація прав громадян на бібліотечне обслуговування, забезпечення загальної доступності до інформації та культурних цінностей, що збираються, зберігаються та надаються в тимчасове користування бібліотеками [2].

Бібліотечна система України охоплює понад 40 тис. бібліотек різного відомчого підпорядкування, які налічують близько 700 млн бібліотечних фондів і надають послуги всім верствам населення [3].

Такий величезний обсяг інформації є підґрунтям для реалізації ряду конституційних прав - на доступ до інформації; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; на освіту; на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості тощо.

У цьому контексті показовими є Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи «Релігія та зміни в Центральній та Східній Європі» та «Щодо релігійної терпимості в демократичному суспільстві». У своїх документах ПАРЄ неодноразово рекомендувала Комітетові міністрів закликати уряди всіх держав-учасниць, європейську спільноту, а також відповідні органи влади та організації «забезпечити переклад і доступність у громадських книгозбірнях основних релігійних текстів і відповідної літератури», «передавати в громадські бібліотеки публікації, що детально висвітлюють культурні досягнення й основи віровчення різних релігійних традицій» тощо [4, 5].

Особливо пильної уваги заслуговує потенціал наукових бібліотек. По-перше, перевагою наукових бібліотек у сприянні процесу забезпечення прав і свобод людини і громадянина є те, що, маючи доступ до великих масивів інформації, вони здатні вдосконалювати свої навігаційні характеристики і надавати довідково-консультативні послуги. В умовах наукових бібліотек стає можливим ефективне вирішення проблеми структуризації інформації з метою забезпечення дії принципу «кожному користувачу - потрібну йому інформацію».

Зокрема, необхідно звернути увагу на можливість забезпечення різних категорій користувачів (наприклад, представників органів державної влади, правозахисних організацій) інформацією нормативно- правового характеру, що сприяє підвищенню правової культури суспільства від державних структур до окремої особистості.

Отже, наукові бібліотеки сприяють реалізації одного з принципів, на яких повинен базуватися процес практичного втілення прав та обов'язків людини, а саме: принципу економії часу, соціальних зусиль і засобів під час їх реалізації [6].

По-друге, невід'ємною характеристикою бібліотечного сервісу поступово стає можливість користування Всесвітньою глобальною інформаційною мережею (Інтернет). З часу отримання бібліотеками доступу до Інтернет за наявності розгалуженої внутрішньобібліотечної локальної мережі розпочинаються масштабні перетворення, пов'язані з входженням світових інформаційних масивів у систему обслуговування читачів. Можливості Інтернету дають змогу поповнити інформаційний потенціал бібліотек поряд з традиційними джерелами (книги, періодичні видання), джерелами глобальної інформаційної мережі.

У свою чергу глобальна інформаційна мережа Інтернет є дієвим інструментом демократизації суспільства, пропаганди й захисту прав людини. Адже завдяки своїм унікальним властивостям Інтернет здатен забезпечувати вільне спілкування, обмін поглядами й думками, поширення інформації і висловлення поглядів в інший спосіб незалежно від кордонів і уподобань публічної влади. Глобальна інформаційна мережа також дає змогу реалізувати право на доступ до інформації, що є в розпорядженні органів державної влади і місцевого самоврядування, законів, підзаконних