УДК 027: 004

Наталія АВТОНОМОВА,

мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

БІБЛІОТЕКИ В СИСТЕМІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМУНІКАЦІЇ

У статті розглядається перспектива діяльності бібліотек у системі електронної інформаційної комунікації. Визначаються основні моменти даної діяльності, а також роль і місце бібліотек у формуванні інформаційного суспільства. Стверджується, що бібліотека повинна зазнати докорінних змін під впливом електронних інформаційних комунікацій.

Ключові слова: бібліотека, електронні комунікації, інформаційне суспільство, електронні технології.

Сучасна епоха характеризується ментальними і технологічними змінами в розвитку суспільства. Перші пов'язані з процесами глобалізації і формуванням внаслідок цього нової інформаційної культури, другі - з розвитком і нформаційних технологій у сфері комунікацій. Такі процеси значною мірою впливають на бібліотеки, змінюючи не тільки всю систему бібліотечної праці і бібліотечних ресурсів, але й порушують питання про трансформацію традиційних бібліотек.

Проблема глобальних змін у суспільстві знайшла відображення в роботах Д. Белла, Ф. Махлупа, Е. Тоффлера, М. Кастельса, П. Друкера, в яких підкреслюється центральна роль інформації і знання в суспільному розвитку, констатується зміна пріоритетів від виробництва матеріальних благ до виробництва послуг та і нформації, закладаються умови для розвитку концепції суспільства знань.

Трансформація сучасної бібліотеки як соціального інституту в умовах формування суспільства знань є порівняно новою темою наукових розробок. Одне з перших досліджень, присвячених проблемі розвитку бібліотеки в інформаційному суспільстві , було проведено В. Красовським. Пізніше було опубліковано ряд робіт, автори яких намагалися розкрити перспективи бібліотечного розвитку в контексті суспільних перетворень. Серед них - М. Акіліна, Л. Марцева, В. Степанов, Л. Тихонова , Л. Федореєва та ін.

У зв'язку з цим стає актуальним дослідження трансформації бібліотек, визначення їх місця і ролі в системі електронних комунікацій.

До недавнього часу бібліотеці належало монопольне становище серед соціальних інститутів, які займалися збором, систематизацією, зберіганням інформації. Однак тільки бібліотека забезпечувала доведення інформації до користувача у вигляді «нового знання», що виводило її в ранг монополістів системи соціальних комунікації. Тобто тільки в бібліотеці на відміну від інших соціальних інститутів (музеїв, архівів, фондів тощо) користувач міг отримати доступ до професійно опрацьованих та збережених масивів інформації - до накопиченого людством знання. «Якщо бібліотечний документ передати до музею, то його (документа) призначення стане іншим - із загальнодоступного він стане експонатом, на який можна дивитися, однак торкатися всім не можна. А якщо той же бібліотечний документ потрапить до архіву, то його можуть використати або як першоджерело, наприклад рукопис, - для створення друкованого документа, або не показувати з агалу до визначеного часу» [1].

Однак розвиток електронних інформаційних технологій та Інтернету привели до того, що процеси створення, поширення зберігання, доведення до користувача інформації потребують нових підходів. «Сучасне інформаційне середовище характеризується постійним збільшенням кількості інформації, що надається на електронних носіях. У зв'язку з цим змінюються і форми та методи роботи з документами. Це також вимагає часткової зміни політики комплектування бібліотек, створення різнобічної системи оцінки і відбору видань, у якій повинна враховуватися не тільки його семантична цінність, але й визначатися оптимальний носій інформації» [2].

Показовим у цьому плані є те, що саме на базі інформаційних технологій формується постіндустріальне суспільство, визначальною характеристикою якого є використання інформації як товару, інструмента і головного ресурсу. «Нині на розвиток світової економіки суттєво впливає інформатизація, що не лише перебудовує економіку, але й прискорює її зростання та зумовлює соціальну трансформацію суспільства... Інформація та знання стали ключовим фактором виробництва, а сфера інформаційних та комунікаційних технологій - важливим інструментом, який надає державам шанс не опинитися на узбіччі соціального прогресу» [3].

Таке стрімке зростання ролі і значення інформації перетворює її на прибутковий ресурс. Це спричиняє появу великої кількості комерційних структур, що використовують такий інформаційний ресурс як прибуткову сферу бізнесу. На сьогодні в Інтернеті представлена значна кількість структур, що намагаються дублювати функції бібліотеки щодо забезпечення користувачів необхідною останнім інформацією, створюючи при цьому комфортні умови її надання - електронні повнотекстові документи надсилаються на особисті комп'ютери замовників в будь-який час і в будь-яку точку планети. Серед них - інформаційні портали, інформаційні агентства, інформаційні сайти, бази даних тощо.

Така альтернативна система і нформаційних комунікації, що характеризується значною оперативністю, повнотою та релевантністю і разом з тим комфортністю в отриманні інформації створює високу конкуренцію серед установ системи соціальних комунікації і насамперед бібліотек, ліквідовуючи їх монопольне становище в сфері інформаційного обслуговування. Потреби користувачів, що представляють сфери бізнесу, юриспруденції, управління тощо, ступінь прийняття рішень яких на основі наданої інформації досить висока , на сьогодні дедалі частіше задовольняються комерційними структурами.

Враховуючи тенденції розвитку інформаційного суспільства і роль у ньому інформації, можна стверджувати, що в системі соціальної комунікації основне місце буде належати електронним інформаційним потокам. У зв'язку з цим у своїй діяльності бібліотекам необхідно робити акцент на роботу не з друкованими документами, а з інформацією, так як остання забезпечує вимоги інформаційного суспільства щодо перспектив свого розвитку.

«Зі зростанням запитів на інформацію в період переходу до постін- дустріального, інформаційного суспільства, із залученням до неї дедалі ширшого кола людей зростає необхідність в удосконаленні роботи бібліотек, що перетворюються на суспільні інформаційні центри широкого призначення, у забезпеченні їх кваліфікованими інформаційними працівниками, посередниками між виробниками і користувачами інформації, між існуючим