УДК 027.54(477):025.171

Ірина Ціборовська-Римарович,

ст. наук, співробітник НБУВ, канд. іст. наук

ТВОРИ ТЕОЛОГА-ЄЗУЇТА ГЕОРГІЯ ҐЕНГЕЛЯ (1657-1727)

У ФОНДАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО: ІСТОРИКО-КНИГОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИМІРНИКІВ

Публікація присвячена історико-книгознавчому та джерелознавчому аналізу примірників видань праць відомого теолога-єзуїта Георгія Ґенгеля (1657-1727), які зберігаються у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Викладацька та адміністративна діяльність автора певний час була тісно пов'язана з Україною. Переважна більшість його праць вийшла з-під верстатів друкарні Львівського єзуїтьского колегіуму. Зібраний і опрацьований матеріал інформує про шляхи розповсюдження творів автора, частина яких має на своїх сторінках автографи письменника, їх побутування, конкретизує відомості про склад і зміст фондів низки бібліотек єзуїтських колегіумів на етнічних українських землях у XVIII ст.

Георгій Ґенгель - помітна особистість в історії Ордену єзуїтів та Католицької Церкви на теренах Речі Посполитої XVIII ст. Письменник- полеміст, він залишив після себе 18 творів, скерованих проти догматів протестантизму на захист тези християнського віровчення про безсмертя душі. Теолог-єзуїт виступав з критикою доктрин лютеранства, цвінгліанства, янсенізму, кальвінізму й атеїзму. Він цікавився картузіянською філософією і виступав її опонентом. Його праці стали об'єктом вивчення сучасних теологів та філософів. В одній з них Г. Ґенгеля названо першим польським істориком атеїзму .

Г. Ґенгель народився у Великій Польщі 4.04.1657 p., вступив до Товариства Ісуса в Кракові у 4.09.1673 p., висвячення пройшов тежу Кракові 1685 р. Помер у Калішу 15.12.1727 р. у віці 70 років. Був професором теології в єзуїтських колегіумах Львова, Ярослава, Любліна, ректором колегіумів у Сандомирі, ґданську. Кракові, Львові, Калішу [1,178; 6, VII/5,385]. Його праці видавалися в друкарнях єзуїтських колегіумів Браунсберга (Бранева),

Праги, Каліша, а найбільше - Львова. 14 описаних у публікації прижиттєвих видань мають авторські присвяти 11 особам як духовного звання, так і світського. Без сумніву, автор був особисто знайомий із ними й контактував, виконуючи свої обов'язки на ввірених йому посадах. Присвяти були адресовані таким представникам духовенства, як львівському архібіскупові Янові Скарбку ("і" 1733) [4, VIII, 376], холмському біскупові, широко відомому свого часу проповіднику Янові Феліксу Шанявському ("f 1733) [4, VIII, 600; 2, XXIV, 548], куявському і померанському біскупові, визначному статистикові свого часу Костянтинові Феліціану Шанявському (f 1732) [4, XVIII, 600-601; 2, XXIV, 546-548], вармінському біскупові Теодорові Потоцькому, абатові Пеплинського монастиря Ордену цистерціанців Томі Франтішкові Чапському [4, III, 176], гнезненському каноніку Янові Голчинському, познанському кафедральному кантору Мацею Хелміцькому [4, III, 23]. Серед світських осіб присвяти одержали мальборзький воєвода Петро Кчевський (f 1722) [4,1, 219], полоцький воєвода Станіслав Денхоф (f 1728) [4,1, 189], хелмінський воєводаЯкоб Сигізмунд Рибінський (f 1725) [4, 214], жидачівський староста Ян Дідошицький. Біскупові Яну Феліксу Шанявському, каноніку Янові Голчинському та абатові Томі Франтішкові Чапському було присвячено по два видання.

Мета цієї публікації - дати історико-книгознавчу характеристику примірникам його праць, що зберігаються нині у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі - НБУВ), прослідкувати на документальних джерелах шляхи їхнього розповсюдження, побутування, комплектування ними бібліотек єзуїтьських колегіумів, окреслити коло знайомств автора. Поштовхом до дослідження стало виявлення значної кількості примірників творів Г. Ґенгеля з дарчими записами автора та провенієнціями, які засвідчували приналежність книжок різним особам та інституціям. Такі випадки в евристичній роботі історика-книгознавця трапляються нечасто і є винятково цінним фактографічним матеріалом для гуманітарних досліджень.

Документальними джерелами для публікації стали 47 примірників прижиттєвих видань творів Г. Ґенгеля з фондів НБУВ (Київ), а також один примірник, що зберігається у Державному архіві Волинської області (Луцьк), і один зберігається у Замку-Музеї у Ланьцуті (Польща). Ми включили останні два примірники в групу досліджуваних стародруків, оскільки значні частини книгозбірень, з яких вони походять, нині зберігаються у фондах НБУВ - це книгозбірні Луцького єзуїтського колегіуму та Тульчинської бібліотеки магнатів Потоцьких герба «Пилява».

Окрім того, використано архівні документи, наукові каталоги стародруків, публікації книгознавчої та бібліотекознавчої тематики, які несуть інформацію про видання праць цього автора.

У НБУВ з 47 стародруків 39 перебувають у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій (далі - ВІК), а 8 - у відділі стародруків та рідкісних видань (далі - ВСРВ). Серед книжкових колекцій ВІК примірники розподіляються таким чином: найбільша кількість примірників перебуває в колекції «Бібліотека Кременецького єзуїтського колегіуму» - 20 од. зб.; у колекції «Бібліотека Луцько-Житомирської діецезіальної семінарії» - 9 од. зб.; у колекції «Бібліотека Київського університету Св. Володимира», її структурній частині «Роки» - 4 од. зб.; у колекції «Бібліотека Київської духовної академії» - 3 од. зб.; по одній - у колекціях «Бібліотека Острозького єзуїтьского колегіуму», «Бібліотека Бердичівського монастиря босих кармелітів», «Родова бібліотека волинських шляхтичів Мікошевських герба «Домброва». Примірники генгелівських творів у ВСРВ зберігаються в колекції рідкісних видань 2-ї половини XVI -1 -ї чверті XIX ст., надрукованих латинським шрифтом.

Виявлені примірники яскраво демонструють шляхи розповсюдження творів цього автора, а відтак розкривають шляхи комплектування монастирських книгозбірень, в першу чергу бібліотек єзуїтських колегіумів, віддзеркалюють коло знайомств автора.

Поповненню книгозбірень єзуїтських осередків сприяли дари самих авторів-єзуїтів. Хоча орденські правила запобігали створенню єзуїтами особистих бібліотек, одначе в певних випадках дозволялося мати власні книжки. Головним джерелом посідання книжок були взаємні дари авторів- єзуїтів.