З досліджених стародруків в окрему групу можна виділити примірники з дарчими записами автора конкретним особам. Серед стародруків іменні дарчі записи Г. Ґенгеля мають чотири примірники. Всі адресати - члени Товариства Ісуса, які, без сумніву, були особисто знайомі з автором. Названу групу складають: Михайло Юрковський, який був професором риторики у Кам'янці на Поділлі (1712-13 pp.), Львові (1713-14 pp.), Ярославі (1714-15 pp.) [1, 256]; Антін Сяркевич - професор моральної теології в Ярославі (1713-14 pp.) і префект тамтешньої школи (1711-14 pp.) [1, 613]; Ян Канти Хоєцький - настоятель Кременецького єзуїтського колегіуму у 1724-30 pp., префект школи в Острозі (1730-31рр.) [1, 92];Якуб

Соколенський (варіант прізвища - Соколинський) - професор риторики в Ярославі (1716-17 pp.), професор філософії і математики у Торунському (1719-20 pp.), Львівському (1721-23 pp.), Люблінському (1723-29 pp.) єзуїтських колегіумах, регенс діецезіальної семінарії в Любліні (1729-33 pp.) [1,631].

Проведений джерелознавчий аналіз провенієнцій описаних стародруків дає можливість просистематизувати стародруки, виділивши 5 груп. До першої групи відносимо примірники з дарчими записами автора конкретним особам - таких маємо 4 кн. До другої - примірники з дарчими записами автора конкретним інституціям - 9 кн. До третьої - примірники з провенієнціями, які констатують приналежність книжки конкретній установі, беручи до уваги не тільки записи, але й старі шифри бібліотек, - 29 кн.; до четвертої - з провенієнціями, які констатують приналежність книжки конкретній особі, не засвідчуючи дарування її авторм - 6 кн., до п'ятої - примірники без жодних провенієнцій - 1 кн.

За архівними джерелами праці Г. Ґенгеля «Censura prophetiarum de Romanis Pontificibus...»(Львів, 1724) та «Gradus ad atheismum...»(Львів, 1724) знаходилися у фондах бібліотеки Вишневецького замку, якою володіли князь М. С. Вишневецький і представники роду Мнішків . «Censura prophetiarum de Romanis Pontificibus...» « (Львів, 1724) була і в бібліотеці Тульчинського палацу руського воєводи Станіслава ҐЦенсного Потоцького (1752-1805) . Твір Г. Ґенгеля про докази непорочного зачаття Пресвятої Богородиці «Vindiciae Marianae innocentiae per enervacionem propositionem...» (Львів, 1725) був у фонді родової книгозбірні шляхетського роду Мікошевських герба «Домброва». Тепер цей примірник зберігається в колекції В СРВ. За архівними документами, цей твір був і у бібліотеці Берестейського єзуїтського колегіуму . В названій монастирській книгозбірні знаходилися ще такі твори Г. Ґенгеля: «Admiranda Lutheri...» , «Censura prophetiarum de Roma Pontificibus ...», «Gradus ad atheismum...», «Eversio atheismi...» , «Admiranda

Jansinismi...» , «Defensio theologiae scholasticae...» , «Tractatus theologicus de judicio universali...». У теологічній Бібліотеці Bobolanum (Варшава) зберігається шість книжок Г. Ґенгеля з дарчими записами- присвятами автора членам Товариства Ісуса - Станіславові Попелю та Петру Томіцькому, настоятелю Красноставського осередку єзуїтів (ім'я не вказано), колегіумам у Любліні, Красноставі та Перемишлі [З, XXX, 266]. Станіслав Попель (1688-1760) виконував обов'язки професора філософії у Перемишльському єзуїтському колегіумі у 1722-25 pp. і Люблінському -у 1725-28 pp. Згодом він був обраний провінціалом на термін 1750-53 pp. [1, 529]. Петро Томіцький вступив до Ордену тільки у 1725 р. і на час дарування книжки був ченцем із невеликим стажем служіння в лавах Товариства Ісуса [1,696].

Провенієнції відомих примірників видань праць Г. Ґенгеля, які зберігаються нині у книгосховищах України, дають змогу документально встановити місця знаходження книжок у XVIII ст. і прослідкувати їхні шляхи впродовж XIX і XX ст.

Аналіз зібраних даних про стародруки, які подають різні джерела, дає нам інформацію про їхнє розповсюдження у XVIII ст. Найбільша кількість примірників опинилася у монастирських книгозбірнях католицьких чернечих орденів: колегіумних бібліотеках Товариства Ісуса (Берестя, Красностав, Кременець, Луцьк, Люблін, Остріг, Перемишль, Полонне), бібліотеках монастирів Ордену тринітаріїв (Берестечко, Кам'янець, Теофіполь), Ордену бернардинів (Янів), Ордену босих кармелітів (Бердичів). Були вони також в бібліотеках греко-католицьких монастирів, зокрема, Полоцького василіянського монастиря. Знаходилися твори Г. Ґенгеля і в приватних шляхетських бібліотеках. Зокрема, у власності краківського каштеляна, князя Януша Антонія Вишневецького (1678-1741) та у бібліотеці його рідного брата великого гетьмана ВКЛ князя Михайла Серватія Вишневецького (1680-1744), в палацовій бібліотеці Тульчинського маєтку руського воєводи Станіслава ҐЦенсного Потоцького, в бібліотеці коменданта Кам'янецької фортеці, архітектора, нумізмата, бібліофіла Яна де Вітте (1709-1785). В бібліотеці шляхтича Станіслава Мікошевського, який був коморником Руського воєводства, мірничим і будівничим [8,141-142], зберігалися примірники трьох творів теолога-єзуїта.

У XIX ст. примірники «осіли» у фондах бібліотек Київського університету Св. Володимира, Луцько-Житомирської діецезіальної семінарії, Київської духовної академії та Волинської православної духовної семінарії.

До фондів НБУВ стародруки надійшли у 20-30-х pp. XX ст. у процесі активного формуваня бібліотечного фонду в складі фундаментальних бібліотек Київського університету св. Володимира, Луцько-Житомирської діецезіальної семінарії, Київської духовної академії, Волинської православної духовної семінарії. З метою унаочнення шляхів розповсюдження примірників укладено схему їхньої міграції. Подана в публікації схема міграції примірників праць Г. Ґенгеля ілюструє шлях кожного примірника з місця публікації до теперішнього місця зберігання. Міграція книжок відтворена за даними провенієнцій, а також за джерелами, які висвітлюють історію відповідних книгозбірень та інституцій. Тому в попримірниковому описі видань деякі населені пункти, введені