Майже не дослідженою є бібліотека Кам'янець-Подільського інституту народної освіти та крайового музею, звідки було вивезено 49 816 од. зб.9

Дещо меншу кількість серед реконструйованих бібліотек мають книгозбірні світських навчальних закладів - як приватних, так і державних. Якщо історію та склад фондів бібліотек імператорського Університету Св. Володимира 10, Київських гімназій, Київського реального училища та Київського комерційного інституту вже стали об'єктом наукових досліджень п, то бібліотеки Прилукського повітового училища, Маріупольської Олександрівської гімназії, Інституту шляхетних дівчат повинні бути введені у науковий обіг.

Книги із бібліотек дореволюційних навчальних закладів нещодавно почали виділятися із загального масиву документів, отриманих із обмінно- резервного фонду. Зокрема, виокремлено більше чотирьохсот одиниць збереження, що були в бібліотеці Інституту шляхетних дівчат у Києві - книги з історії, філософії, художньої літератури, мовознавства, мистецтвознавства німецькою, французькою та російською мовами початку XVIII - першої половини XX ст. Цей вищий навчальний заклад було відкрито в серпні 1838 р. з метою забезпечення безкоштовного виховання дітей дворян бідного стану Київської, Волинської та Подільської губерній. За програмою Інституту впродовж 1838-1919 pp. викладалися закон Божий, російська мова та словесність, французька та німецькі мови, історія, географія, природознавство, педагогіка, чистописання, малювання, рукоділля. 20 лютого 1919р. Інститут шляхетних дівчат закрито згідно з Постановою № 3 Колегії Народної Освіти та Пропаганди Виконавчого комітету Київської ради Робітничих депутатів 12. Першооснову фонду бібліотеки складали придбані навчальні підручники. Бібліотека Інституту шляхетних дівчат поділялася на два відділи: фундаментальний та дитячий. Вона припинила своє існування одразу після закриття Інституту шляхетних дівчат, а в 1920- 1921 pp. надійшла до фондів Всенародної бібліотеки України, де не зберегла свою цілісність. З початку 2000-х pp. бібліотека знаходиться у стадії реконструкції.

Недослідженими є книгозбірня дівочого пансіону графині Левашової, що був заснований на благодійні кошти як приватний жіночий навчальний заклад на місці жіночого училища, а також бібліотека одного з найкращих військових училищ в Російській імперії - Володимирського кадетського корпусу, створеного у січні 1852 р.

Цікавою є бібліотека Прилуцького вищого навчального училища, заснованого в жовтні 1789 р. Його фундаментальною базою було відкрите у 1872 р. повітове училище 13. У її складі знаходиться зібрання українського письменника та педагога Павла Павловича Білецькош-Носенка14. Оскільки П. Білецький-Носенко був для свого часу високоосвіченою людиною - досконало володів кількома мовами, добре знав вітчизняну та світову літератури тощо, - у його бібліотеці нараховувалось кілька тисяч томів латинською, французькою, німецькою, російською, українською, польською мовами. Він уважно стежив за літературним і науковим життям Росії, передплачував багато періодичних видань з різних галузей знань. Зрозумівши, що від нього, як від почесного наглядача, не вимагають участі у справі поліпшення системи навчання в училищі, окрім пожертвувань на користь останнього, у 1818 р. П. П. Білецький-Носенко подарував Прилуцькому училищу зі своєї бібліотеки 584 томи на суму 854 крб як доповнення до «карт, атласов и стереометрических тел».

Викликають особливий інтерес особові бібліотеки професорсько- викладацького складу Університету св. Володимира, переважна більшість яких була розформована після надходження до фондів ВБУ Так, серед книг, що довгий час були в забутті та розосереджені по різних відділах університетського фонду, трапляються документи з книгозбірень таких професорів імператорського Університету св. Володимира: Миколи

Павловича Шашкевича 15 (1852-1908), Йосипа Олександровича Рустицького 16 (у складі його бібліотеки переважно медична література). Окрім цього, не зберегли свою цілісність особові бібліотеки професорів імператорського Університету св. Володимира Е. Е. Мирама 17, М. П. Цицуріна 1S, М. І. Стуковенкова 19, Г Рейна20, С. П. Томашевськош21. Ці книги легко виокремити із загального масиву документів за печатками

з написами: «Библиотека Проф. М. И. Стуковенкова. Шкаф Отдел ,

№ », «Б. У Св. Вл. Библ. Владимирского-Буданова. № », «Из

библиотеки Сергея Петровича Томашевского». Так, із бібліотеки професора С. П. Томашевського виокремлено понад 120 книг.

У стадії реконструкції знаходяться та потребують подальшого вивчення і такі особові бібліотеки - бібліотека дійсного статського радника Олександра Васильовича Кочубея22, бібліотека графа М. В. Левашова.

Виокремлено близько 120 книг із бібліотеки Варвари Миколаївни Ханенко (уродженої Терещенко), дружини українського мецената, археолога, колекціонера та промисловця Богдана Ханенка (1849-1917). Подружжя зібрало велику бібліотеку та витвори світового мистецтва (картини, скульптури, тощо), зокрема археологічна колекція Богдана Ханенка (3145 предметів), заклали основу Київського художньо- промислового та наукового Музею (відкрито у 1904 p.). Згідно з дарчим заповітом Варвари Миколаївни Ханенко у 1922 р. музей було передано Українській Академії наук (зараз це Державний музей західного та східного мистецтва).

Із загального масиву документів виокремлено невелику кількість книг з бібліотеки митрополита Флавіана23. Колись ця бібліотека нараховувала більше 20 000 книг, серед яких багато рідкісних видань з історії, літератури, педагогіки, музики. Ця бібліотека мала добре продуманий довідково- бібліографічний апарат (щорічно випускала каталог нових надходжень) та мала широкий доступ читачів різних категорій, в основному викладачів та студентів духовних навчальних закладів. Наприкінці 1918р. вона надійшла у розпорядження Української Академії наук. Після війни бібліотека митрополита Флавіана не