УДК 027.54(477):025.171+271,4(477)(09)

Валентина Лось,

наук, співробітник НБУВ

ДО ПРОБЛЕМИ АКТУАЛЬНОГО СТАНУ ЗБЕРЕЖЕНОСТІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ З ІСТОРІЇ ГРЕКО-УНІАТСЬКОЇ ЦЕРКВИ НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ (кінець XVIII - перша половина XIX ст.)

У статті аналізується сучасний стан збереженості архівних документів з історії Греко-Уніатської Церкви. Особлива увага приділяється церковним книгам, а також іншим малодослідженим документам церковного походження.

Джерелознавчий аналіз будь-якого масиву документальних джерел перш за все потребує встановлення стану його збереженості, адже це не тільки допомагає дослідникам в архівних пошуках, але й надає можливість найбільш повної верифікації джерел. На сьогодні існує лише декілька розвідок, які в тій чи іншій мірі присвячені цій проблематиці, що потребує детальнішого дослідження [2, 4, 7]. Не маючи на меті всебічного висвітлення стану збереженості документів, що відтворюють церковну історію (це є питанням окремого дослідження), ми сигналізуємо окремі аспекти проблематики, а саме фіксуємо увагу на церковних книгах та світських документах, що відтворюють історію Уніатської Церкви на теренах Правобережної України кінця XVIII - першої половини XIX ст.

Адже висвітлюючи ту чи іншу лакуну в досліджуваних документах, ми зможемо дослідити ту силу впливу негативних зовнішніх чинників, на які багата церковна історія. Крім того, це допоможе нам при створенні цілісної картини церковних джерел, їх класифікації та систематизації, а також постановки питання про їх часткову реконструкцію.

Ситуація зі збереженням джерельної спадщини Греко-Уніатської Церкви на теренах Правобережної України кінця XVTII - першої половини XIX ст. відтворює трагічну долю цієї Церкви. Велику кількість джерел було втрачено в тодішніх обставинах гострих конфесійних протистоянь та соціальних заворушень. Документи церковних архівів нерідко захоплювали землевласники, які намагалися знищити документи на право власності маєтками. Поширеним явищем було захоплення та знищення церковних документів і в самому середовищі Церкви, зокрема під час судових конфліктів за спірне майно. Красномовним прикладом цього є скарги ігумені Дубенського василіанського монастиря на свого сусіда - ігумена Святоспаського чоловічого монастиря (привласнення останнім фундаційних документів жіночого монастиря) [9, арк. 41]. Загалом у ті часи до питання збереження всіх документів майнового та правнош характеру що були необхідними для процесів, ставилися серйозно, оскільки втрата таких документів загрожувала втратою самих маєтків на користь сусідів. Саме тому зі всіх збережених до нашого часу церковних документів найбільша частина представлена документами економічного характеру. Втім, це було справою нелегкою, оскільки зовнішня та внутрішня політична ситуація в державних утвореннях, у межах яких перебувала Церква, не сприяла їх збереженню. Збройні напади, часті пожежі, війни були невід'ємною частиною життя тогочасного суспільства і Церкви як його складової частини.

Характеризуючи архіви Уніатської церкви Польсько-Литовської доби, дослідник М. Довбищенко поділяє їх на три категорії: єпископські, монастирські та парафіяльні. Проте це не були архіви в сучасному розумінні цього слова, адже облік документів там не вівся. Навіть і ця далеко не повна з категорій архівів дійшла до нашого часу. Зокрема, фонди Володимирськош та Луцького єпархіальних архівів, які стосуються нашого дослідження, на сьогодні вважаються втраченими [ 2, с. 11-15].

Особливо цікавим є архів уніатських митрополитів (про який ми вже принагідно зазначали), який був вивезений представниками російської влади з Радомишля-резиденції митрополитів. Більша частина цього архіву, описаного С. Рункевичем, зберігається в Російському державному історичному архіві в Санкт-Петербурзі (ф. 823 «Канцелярія митрополитів грею-уніатських церков Росії»). Значну кількість документів було опубліковано ще в середині XIX ст. в «Актах Западной России», «АкгахЮго-ЗападнойРоосии». Проте іншу частину, радомишльську, яка найбільше стосується нашого дослідження, дослідники шукають і нині. На думку історика унії Л. Тимошенка, окремі блоки радомишльського архіву розкидані по різних архівосховищах України. Зберігаються вони і в Інституті рукопису НБУВ, зокрема у фонді І та II, в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві, в Державному архіві Житомирської області, Центральному державному історичному архіві України у м. Львові [7, с. 12-15]. Упорядник архіву С. Рункевич відмічав, що документи Греко-Уніатської Церкви повністю збереглися, проте це не відповідає істині. Частина документів була ліквідована ще при упорядкуванні архіву, а частина, попри фіксацію в 2-му описі, не видаються з причини їх знищення (метричні книги

частини повітів Волинської губернії за період 1697-1801 pp.) [7, с. 13].

Не менш трагічною є доля монастирських та парафіяльних архівів - вони зазнали ще більших втрат. Щодо парафіяльних архівів, які зберігали цікавий матеріал з регіональної історії, - серед усіх церковних архівів частка їх збереженості є найменшою. Найбільше постраждала богослужбова література, з якої в основному і складалися парафіяльні архіви, детальному розгляду якої ми приділимо увагу дещо пізніше. За словами М. Довбшценка, якщо захоплення монастирських та єпископських архівів можна прослідкувати по актовим книгам, то парафіяльні архіви у своїй більшості зникли безслідно. Лише окремі церковні документи було знайдено в 20-30-х роках XX ст. під час ініційованої митрополитом Андреем Шептицьким пошукової діяльності істориків-членів Архіву Унії (частина з яких зберігається у фонді в Інституті рукопису) [3].

Більше поталанило монастирським архівам, в яких зберігалися фунд ації, д арчі написи та документи, що стосувалися життя обителі. Проте розкиданість цих монастирських книг по архіваліях України. Росії та Польщі ускладнює їх пошук та дослідження. Зокрема нами б\ло знайдено прибутково-видаткові книги та хроніки декількох василіанських монастирів серед документів Луцької уніатської