Нищення церковних архівів відбувалося і в пізніші часи, зокрема під час Другої світової війни. Так, багатий масив джерел по уніатських монастирям на теренах Російської імперії, який зберігався у Варшавському архіві давніх актів, майже весь загинув під час Варшавського повстання 1944 р. До того ж, за словами о. Уссаса, він був ще й мало опрацьований [10, 90]. Така ж доля спіткала й частину документів архіву уніатських митрополитів, які зберігалися в архіві м. Санкт-Петербурга [7, с. 14].

Слід наголосити, що, крім значних втрат, які понесла джерельна база Греко-Уніатської Церкви, недостатність її дослідження пояснюється ще й розпорошеністю документів по архівосховищах обласних центрів колишніх Волинської, Подільської та Київської губерній. До того ж значний комплекс джерел міститься поза межами України, в російських та польських архіваліях (архіви Санкт-Петербурга, Варшави, Кракова, Любліна). Тому нинішні фонди церковних установ мають непоправні лакуни, що ускладнює можливість їх систематизації.

Цілком зрозуміло, виходячи із зазначеної ситуації, що на сьогодні досить актуальним є питання реконструкції цього джерельного масиву. Якщо для реконструкції церковних архівів литовсько-польської доби, як відмічає дослідник М. Довбищенко, необхідним є детальне вивчення актового матеріалу, оскільки економічна та правова сторона діяльності Церкви відображена саме в актових джерелах (актові книги повітових судів), то для реконструкції документів з історії Церкви Російського періоду необхідно залучати цілий комплекс джерел. Адже для встановлення об'єктивності та репрезентативності досліджуваних джерел необхідна їх взаємоперевірка. Тому, крім матеріалів Греко-Уніатської, Православної та Римо-Католицької церков, особливий інтерес викликають документи, що походять зі світських органів влади. Враховуючи, що стан їх збереженості в Російській імперії перебував на найвищому рівні, саме цей блок джерел є найбільш інформативним для реконструкції церковних архівів. Хоча завжди варто пам'ятати про специфіку цих джерел, зумовлену їх тенденційністю та однобічним висвітленням.

Список використаної літератури

Архів Інституту історії РАН (СПб.) - Колекція 52. П. Доброхотова, on. 2, картон 6, № 5, арк.6.

Довбищенко, М. В. Українські церковні архіви Литовсько-Польської доби: історична доля та перспективи реконструкції 11 Архіви України. - 2001. - № 6. - С. 11-23.

Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (IP НБУВ). - Ф. 18. Колекція та архів митрополита А. Шептицького.

Кагамлик, С. Монастирські фонди та науково-довідковий апарат до них 11 Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи - Ч. 2. - К., 1997.-С. 172-176.

Колекція та архів єпископа Павла Доброхотова: Науково-довідкове видання з історії України / АН України. Ін-т української археографії; упорядник В. І. Ульяновський. - К., 1992. - 219 с.

Левицький, О. Луцкая старина. - К., 1891. - С. 14-18.

Тимошенко, Л. В. Архіви Уніатської Церкви - джерельна база дослідження краєзнавства Правобережжя XVII-XVIII ст. // Студії з архівної справи та документознавства. - 2003. - Т. 10. - С. 12-16.

Перерва, В. Протидія Київських митрополитів використанню греко- католицьких богослужбових книг у Київській єпархії XIX ст. // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. - К. - 2000. - С. 150-159.

Archiwum pacstwowe w Krakowie. - Archiwum Sanguszkyw, sygn. 1090.

Otdzial rkopisow Biblioteki Uniwersyteckiej KUL. - Zbior rkopisow ks. B. Ussasa. - rkp. 960.