Найбільше і найпотужніше з цих видавництв - музичне видавництво (накладня) «Торбан», засноване Я. Вінцковським (Ярославенко) у Львові у 1905 р. У даному каталозі бібліографовано 22 видання музичної накладні «Торбан», надрукованих у Львові. Це, насамперед, твори галицьких і буковинських композиторів - Я. Ярославенка, Д. Січинського, С. Воробкевича, І. Омельського, а також твори К. Стеценка. Нами було створено таблицю приблизного датуванння друкованих примірників львівського видавництва «Торбан» (на основі видавничих каталогів та номерів нотних дошок):

Видавничий номер Рік

77 Після 1925

161 Після 1926

164 До 1927

181 1928

251 1933

295 1937

303 1938

Видавничою діяльністю у цей час займалися і деякі співочі товариства. Насамперед, це була розгалужена мережа хорових колективів «Боян», які діяли по всіх куточках Галичини, зокрема львівський хор «Боян». У каталозі представлено 12 видань цього товариства зазначеного періоду і одне видання Бориславського «Бояну». Серед них переважну більшість складають твори С. Людкевича - обробки українських народних пісень на мішаний хор, солоспіви, вокальні ансамблі. Є також твори П. Бажанського, О. Нижанківського.

Значну частину видань, не зазначених у покажчику МЛУ, складають твори, що надруковані львівським видавництвом «Пісня» упродовж 1924- 30 pp. У фондах НБУВ знаходяться 14 таких видань. Це - вокальні твори відомих українських і російських композиторів: Г. Верьовки, О. Гречанінова, М. Лисенка, Ю. Мейтуса, С. Прокоф'єва, Н. Прусліна, С. Рахманінова, П. Сениці, Я. Степового, Г. Хоткевича.

Наступною категорією видань, не зареєстрованих у покажчику МЛУ, є видання української діаспори. Першочерговим завданням діаспори, що формувалася у дальньому зарубіжжі, стало збереження національних, місцевих, етнічних цінностей, укорінених у звичаях, традиціях, здобутках культури, перенесення їх в інший географічний і культурний простір. Саме ця мета - зберегти в культурній спадщині найцінніше і найдорожче - визначає напрямок діяльності створених в еміграції видавництв. Українські видавництва були засновані у Берліні, Варшаві, Відні, Лейпцігу, Празі, Подебрадах тощо. У каталозі представлені твори, що вийшли друком у Празі (Видання Українського музичного Товариства при Українському Громадському Комітеті в Празі), Подебрадах (Чехія), (Вид-во «Vancura»), Вінніпегу (Канада), (Накладом Головної рухомої школи українських танців), Ляйпцигу (Українська накладня), Нью-Йорку, Торонто (Видання провінціонального виконавчого комітету Т.УР.Ф. ДІМ) та ін.

Було вирішено відобразити також таку категорію видань, що раніше не висвітлювалася у покажчику МЛУ, а саме - музичні додатки до журналів. Це здебільшого нотні додатки до журналу «Музика - масам» (7 видань), музичний додаток до «Альманаха» віденської «Січі». Є навіть нотний додаток до статті М. Гайдая «Мелодії блатних пісень» (з «Етнографічного вісника»), видані окремою відбиткою Українською Академією Наук.

Але найчисленнішою групою видань, не зазначених раніше у покажчику МЛУ, є російські видання українських авторів, що вийшли друком у Москві, Ленінграді, Ростові-на-Дону. Окремо слід зазначити твори західноєвропейських класиків, видані у Москві російською і українською мовами (наприклад, пісні Л. Бетховена). Загалом творів, виданих у Москві - 60. Це, насамперед, вокальні твори видатних українських композиторів Б. Лятошинсьюго і Р. Глієра, видані російською та німецькою мовами. Знайдені також російські видання творів П. Сениці (Ленінград), В. Волошинова, С. Покраса, Ю. Хайта, Л. Лісовсьюго, М. Гозенпуда (Москва), Г. Давидовського (Ростов-на-Дону) та ін.

Наступну велику частину таких видань складають твори, видані коштом самих авторів. У таких виданнях на титульному аркуші замість видавництва зазначено - «видання автора». Вони виходили друком у Москві, Ленінграді, Києві, іноді місце видання було подвійним (наприклад, Москва-Київ). Найбільшу частину таких видань складають твори наших земляків, киян за походженням, - естрадного піаніста і композитора С. Покраса і композитора Ю. Хайта. Найпоширенішим твором Ю. Хайта, що перевидавався багато разів, є відома пісня «Все выше» («Мы рождены, чтоб сказку сделать былью...»). Вперше цей твір було видано у Києві у 1923 р. (як власність автора). Наступні видання з'явилисяу 1925 p., 1926 p., 1929 p., 1930 р. (у Києві) та у 1934 р. (у Харкові). У1933 р. ця пісня була офіційно затверджена маршем воєнно-повітряних сил СРСР.

Ще однією категорією видань зазначеного періоду що не знайшли відображення у МЛУ, є твори, надруковані у Криму. Це - вокальні твори П. Ерлиха, В. Юменса, С. Вронськош, видані авторами власним коштом у Симферополі. Слід згадати також пісні кримських татар що вийшли друком у Москві.

Існує значна кількість видань (близько 30-ти), не представлених у МЛУ з інших причин. Це пояснюється браком примірників вказаних видань (зокрема архівного примірника) у фондах, якими користувалися укладачі цього бібліографічного довідника.

Таким чином, база даних українських нотних видань вокальних творів 1924-1930 pp. вводить у науковий обіг значний джерельний масив, що сприятиме поповненню національного бібліографічного репертуару і стає черговим етапом у наближенні до ідеально-вичерпного електронного каталогу українських музичних видань. Отже, з'являється можливість отримати повніше уявлення про музичне життя і культуротворчі процеси зазначеного періоду. Це сприятиме вирішенню питань самоідентифікації української нації, порушених ще