Вся науково-інформаційна діяльність поділяється на два процеси: перший - вироблення на основі інформаційних ресурсів нових знань (або нових інформаційних ресурсів), спеціально оброблених, перетворених на релевантний сигнал. Ефективність цього процесу залежить від трудових і матеріально-енергетичних затрат фахівця з урахуванням його ентропії; другий - взаємодія отриманих нових знань чи інформаційних ресурсів зі споживачем, тобто перетворення інформаційних ресурсів на інформаційний продукт. Результативність цього процесу залежить від затрат споживача.

Якщо в загальних рисах інформація - це повідомлення певних знань чи відомостей, то інформаційні ресурси - це знання в інформаційному вираженні через певні коди (ідеї, мисленнєві образи тощо), тобто об'єктовані або закодовані (подані семантично) за допомогою слів, символів чи інших знаків і перетворені у інформаційне повідомлення. При цьому інформація - особливий вид ресурсів з особистими характеристиками, що відрізняють їх від інших видів ресурсів. Ці ресурси сприяють виробленню і реалізації різноманітних наукових, управлінських чи будь-яких інших рішень і розглядаються з інформаційного боку, з інформаційної складової. В узагальненому вигляді інформаційні ресурси - це вся та проміжна інформація, що лежить в основі ланцюжка, який завершується досягненням поставленої цілі чи мети. Робочий фактор інформаційних ресурсів - це не просто людські знання, а праця людей в сукупності з іншими матеріальними ресурсами і витратами, які формують повідомлення.

Питання інформаційних ресурсів у виробничій сфері і їх вплив на економіку підприємств досить добре вивчене. Інформаційні ж ресурси невиробничої сфери - освіти, культури, мистецтва, науки, їх використання, реалізація і вплив на функціонування цих галузей майже не досліджені через відсутність наявних показників їхнього впливу на діяльність установ і організацій.

Основою інформаційної продукції є інформаційні технології, функціональне призначення яких - переробка інформації і вироблення нових знань відповідно до поставлених цілей.

Інформаційні технології (далі - IT) - особливий історичний феномен. До другої половини XX ст. цього поняття не існувало. Попередня історія людства характеризується немашинною інформаційною технологією, заснованою на використанні природної інформаційної «потужності» інтелекту (ця потужність обмежена здатністю людини сприймати інформацію і виконувати певну кількість логічних операцій за секунду), а також простих приладів ремісничого характеру (письмового приладдя, конторських рахівниць тощо). Така інформація базується на природних носіях інформації (мозку людини) чи штучних (папері).

Історія розвитку способів збору, збереження, переробки і передачі інформації та її видів тісно пов'язана з історією науково-технічного розвитку суспільства. Кожна наступна технологія інформаційного процесу повністю не витісняла попередню, а, займаючи певне місце в ньому, розширювала весь технологічний арсенал інформації і зв'язку - від усного слова - до друкованого, від книги - до персонального комп'ютера. Іншими словами, «паперова» технологія отримання, переробки і передачі інформації в наш час доповнилася електронною, комп'ютерною.

Отже, інформаційна технологія - це комплекс взаємопов'язаних технологічних процедур і операцій збору, переробки, аналізу, узагальнення, передачі, збереження, організації пошуку, оновлення і надання інформації. Вона має три рівні:

екстенсивний - інформація, яка отримується, не переробляється, а передається;

інтенсивний - наявні певні операції відбору, систематизації чи групування інформації;

революційний - на основі інформаційного ресурсу формуються принципово нові знання.

За матеріальним носієм інформаційна технологія поділяється на природну, паперово-механізовану і автоматизовану.

Природна технологія характеризується тим, що роль зберігача знань і каналів передачі інформації виконують досвідчені люди, - накопичують знання, систематизують, аналізують, вибудовують їх в логічну структуру, користуючись ресурсами людського мозку і мовою. Така інформація недовговічна і часто зазнає викривлень у процесі передачі. Природна технологія за своєю суттю є знанням і лише при передачі його іншій людині стає інформацією.

Паперово-механізована технологія - накопичення, збереження і передача інформації за допомогою знакових систем. Вона вже є суто інформацією.

Автоматизована технологія може виступати в ролі накопичувача, зберігача і передавача як знань, так і інформації, але в межах, запрограмованих людиною.

Перехід до комп'ютерної технології значно розширив інформаційні можливості сучасних інформаційних технологій, але не виключає традиційних її форм.

Елементами творчих інформаційних технологій можуть бути лише бази знань. База знань, на відміну від бази даних, - «мислячий», творчий продукт, здатний удосконалюватися. У цьому випадку зв'язок між фактами, ідеями, філософськими істинами рухливий і змінюється при вирішенні кожної конкретної задачі. Великий обсяг інформації логічно виводиться з малої кількості фактів (ідей) за допомогою механізму логічних висновків. Тому ЕОМ чи ПК для інформаційних потреб має вибрати на базі введених у неї знань необхідну інформацію, «осмислити» її відповідно із заданим питанням (потребою), зробити логічні висновки і відповісти, - тобто повинна реалізуватися функція інтелекту, включаючи функцію абстрактного мислення. На сьогодні такі технології лише розробляються.

Методи обробки інформації самі є інформацією, тому на сьогодні є багато ототожень інформації з комп'ютеризацією, що не одне й теж. Автоматизовані інформаційні технології просто витісняють паперові носії і слугують вагомим помічником для виробників інформації.

Всі технологічні процеси поділяться на два види, а саме: на організовані за функціональним (поопераційним) і за предметним (лінійним) принципами.