УДК 02 (477) (09)

Наталія ЗАХАРОВА,

наук. співроб. НБУВ

Роль виставкової роботи у виконанні Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського інформаційно-культурологічної функції в 1918-1964 рр.

Розглядається діяльність Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського щодо організації виставкової роботи в період становлення й розвитку - 1918-1964 рр. та трансформація цієї діяльності залежно від змін її структури та статусу установи.

Першим спеціалізованим відділом Всенародної бібліотеки України (далі - Бібліотека), на який було покладено функції виставкової роботи, став кабінет бібліотекознавства. У 1923 р., коли Бібліотека постійно уточнювала свою структуру, провадила активне вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду національних бібліотек світу з організації бібліотечної справи, створення такого відділу підтверджувало роль та значення розвитку бібліотекознавства як окремого напряму історичної науки, який вивчає історію та теорію бібліотеки як частки історії національної культури. Створення кабінету бібліотекознавства - консультаційно- виставкового підвідділу, що мав своїм завданням освітню та бібліографічну роботу, переслідувало, крім суто практичних завдань, ще й вивчення засад виставкової діяльності бібліотеки як форми культурологічної роботи Національної бібліотеки. У 1924 р., у розвиток інформаційно-культурологічної діяльності, підвідділ перетворюється в консультаційно-виставковий відділ, який розширив функції з бібліотекознавчої тематики на усі напрями діяльності ВБУ та розпочав роботу з розробки методичних засад цього напряму.

Пожвавлення культурно-масової роботи, як виду інформаційно- культурологічної діяльності ВБУ, пов'язано з діяльністю видатного українського книгознавця та бібліографа Д. А. Балики1, який з 1926 до 1928 рр. очолив консультаційно-виставковий відділ. З 1928 р. цей відділ очолив Л. О. Бондаренко. Тоді й були розроблені основні засади та принципи консультаційно-виставкової роботи, які пов'язувалися з проведенням різнопланової за методами науково-популяризаційної та просвітницької роботи Бібліотеки, її інформаційної діяльності під час безпосередньої роботи з читачами та користувачами фондів. Відділ почав розширювати спектр видів інформаційно-масової роботи: він не лише організовував виставки книг, а й проводив лекційну роботу, семінари, наради, зустрічі з читачами.

Важливе значення для обговорення кола завдань наукових бібліотек, координації їх діяльності набула організована на базі ВБУ 28-31 грудня 1925 р. спеціальна нарада академічних та наукових бібліотек, куди були запрошені найкращі бібліотечні сили з усієї України, а також колеги з Москви, Ленінграда, Мінська.

З цією нарадою пов'язано й обговорення методів та форм діяльності наукової бібліотеки відповідно до завдань, що поставлені перед бібліотеками радянською владою. Тут уперше пролунала думка про підпорядкування всієї діяльності наукових бібліотек завданням соціалістичного будівництва та марксистської ідеології - у доповідях В. В. Дубровського та С. П. Постернака.

Слід спеціально зупинитися на доповіді Д. А. Балики, прочитаної на цій нараді академічних бібліотек, присвяченої активізації роботи наукових бібліотек. У ній вперше висовувалися основні три напрями діяльності національної наукової бібліотеки в галузі культурологічної роботи, що відрізналися від культурно-масової роботи публічних та масових бібліотек:

1) науково-культурологічний, як центру науки та культури;

суспільно-політичний - як установи, що має брати активну участь у політико-економічному житті держави;

краєзнавчий напрям діяльності як «українознавчу» роботу.

Цілком зрозуміло, що була віддана данина й розгротанню радянських принципів соціально-політичного спрямування, вводиться поняття роботи з масовим читачем, намічені основні культурологічні функції національної наукової бібліотеки, що є головним бібліотечним центром країни.

Науково-культурологічна функція стала реалізовуватися через наукову діяльність Бібліотеки щодо дослідження та розкриття для науки фондів Бібліотеки, з'явилися форми співпраці бібліотечних працівників та вчених з метою пропаганди наукової книги.

Так, наближення Бібліотеки до розвитку науки виявилося, зокрема, у підготовці спеціальних виставок та бібліографічних по- кажиків і каталогів до них, а також проведення спеціальних спільних конференцій. У зв'язку з затвердженими планами розвитку продуктивних сил України спеціальним І Всеукраїнським з'їздом для дослідження продуктивних сил і народного господарства в січні 1925 р. консультаційно-виставковий відділ працював у тісному контакті з членами комісії, зокрема з академіками К. Г. Воблим та Є. П. Вотчалом. Його співробітники підготували книжкову виставку «Продукційні сили та народне господарство України» (понад 4 тис. книг) для з'їзду в Харкові у 1925 р. [1].

У цей час відбувається становлення тематичних комплексних виставок книг, періодики, рукописів та стародруків, музичної літератури та інших видів видань, що могли б репрезентувати явище, якому присвячувалася виставка всебічно та наочно, не лише як форму образного впливу на свідомість людини, а й як базові знання про явище. Найбільшою серед них, понад 5 тис. книг, була підготовлена в 1928 р. виставка «Наука на Україні за 10 років революції». У 1926 р. Бібліотека брала активну участь у святкуванні сорокарічного ювілею наукової та громадської діяльності М. С. Грушевського, організувала виставку його наукових праць [2]. ВБУ розширює й міжнародні контакти - у 1928 р. Бібліотека репрезентувала свої фонди на міжнародній виставці друку в Кельні, де були представлені деякі раритети з фондів стародруків.

У середині 20-х років у бібліотечній справі України почала відчуватися цілеспрямована переорієнтація діяльності на масового читача, політосвітню роботу, завдання соціалістичного будівництва та ідейне виховання мас у дусі нової ідеології. У цей період у професійних часописах з'являються методичні роботи бібліотекознавців щодо організації та проведення виставок, зокрема Н. Фридьєвої, яка розкрила історію виставкової діяльності та засади її організації в масових бібліотеках, на допомогу передусім масовим бібліотекам в організації книжкової виставки. Знайшли поширення й видання, присвячені методичним питанням організації