Починаючи з середини 20-х років Всенародна бібліотека, як і інші заклади науки і культури, стала втягуватися у ідеологічний арсенал радянської влади. Ним відводиться відводилася одна з найважливіших ролей в «ідеологічному вихованні мас» і «політичній пропаганді». І саме масова робота виконувала основну роль в цій діяльності. Після Х з'їзду РКП(б) (березень 1921 р.) та Третьої Всеукраїнської наради з питань народної освіти (червень 1921 р.), коли вся культурно-просвітницька діяльність була підпорядкована Головполітосвіті, діяльність бібліотек почала розвиватися під гаслом пріоритетів політико-просвітницької, агітаційно-пропагандистської та культурно-масової роботи [3]. Почалася послідовна ідеологізація суспільних процесів, всього життя.

Отже, впродовж 20-х років, пізніше ніж у публічних та масових бібліотеках, культурно-просвітницьку функцію наукових бібліотек також було зведено до виконання суто політичного завдання підтримки ідеологічних засад та політичних завдань радянської влади.

З 1929 р. діяльність ВБУ докорінно змінюється. Почалися фронтальне зміцнення партійно-радянської влади у всіх сферах життя та побудова масової інтернаціональної радянської культури. Важливого значення набула пропаганда політично спрямованих видань. Було здійснено перебудову наукових бібліотек та перетворення їх на загальнодоступні наукові та культурно-просвітницькі центри, активно впроваджувалися масові форми роботи з читачем, книгою, пропаганда літератури та здійснення допомоги в освіті мас.

Відбулися докорінні зміни в змісті та напрямах діяльності ВБУ. Х з'їзд КП(б)У (листопад 1927 р.) та ХІ Всеукраїнський з'їзд Рад (травень 1929 р.) проголосили залучення новітніх культурних надбань у пролетарські та селянські маси та орієнтували видавництва на радянську масову книжку, підручники, дитячу літературу, шкільну, для професійної освіти та науково-популярну, а культуру орієнтували на залучення цих книжок до широких робітничих та селянських мас [4].

Цей процес, одночасно з позитивними рисами просвітництва широких кіл неписьменного населення, мав тяжкі наслідки для розвитку наукових бібліотек. У листопаді 1928 р. було розглянуто проект реорганізації ВБУ. Вималювалася нова структура основних відділів. Змінюються й напрями консультаційної та виставкової роботи, яка була переведена до відділу книгокористування.

Бібліотека, за репрезентацією її керівництва, відповідала тому іміджу, що мав бути їй притаманний як науковій та національній бібліотеці нового типу, що поєднувала в собі бібліотеку і науково- дослідну установу, розгорнула широку активну роботу з читачем. ВБУ було дозволено святкувати 10-річний ювілей та приурочити його до відкриття нового будинку книгозбірні, було затверджено план святкування, рекомендувалося підготувати серії виставок: «Освіта Радянської України», «Культура Радянської України», «Київ та Київщина», «Будівництво Радянської України», «Революція на Україні», «Шляхи індустріалізації на Радянській Україні» [5].

На початок 1930 р. знову в структурі ВБУ працював консультаційно-виставковий відділ, однак тепер він повністю обслуговував ідеологічні завдання радянської влади.

З 15 грудня 1930 р. ВБУ стала працювати безперервно протягом робочого тижня, і частина професійних співробітників спеціалізованих підрозділів змушена була перейти до відділу книгокори- стування для обслуговування читачів та посилення масової роботи серед них.

1931-1934 рр. були зламними в житті ВБУ. Завдання Бібліотеки були переглянуті відповідно до завдань радянської держави. На базі відділу «Україніки» з його бібліографічними підвідділами та консультативно-виставкового відділу був утворений єдиний консультативно-бібліографічний відділ, до функцій якого належала також організація тематичних виставок, що все разом звело нанівець роботу з українськими фондами. Тематика консультаційної, виставкової та бібліографічної роботи спрямовувалася в першу чергу на потреби соціалістичного будівництва. Консультаційно- бібліографічний відділ спільно з відділом книгокористування організовували читацькі конференції і тематичні виставки.

До 1932 р. інформаційно-масова та науково-культурна робота проводилася в різних підрозділах Бібліотеки. Тепер інформаційно- масова робота виводиться з їх підпорядкування, оскільки утворений у травні 1932 р. при консультаційно-бібліографічному відділі виставковий сектор активно включився в пропаганду нової ідеології та масових знань. Тільки протягом 1932 р. його співробітники організували 36 тематичних та 153 виставки поточної літератури з різних відділів ВБУ [6].

Діяльність ВБУ була спрямована на пропаганду радянського способу життя, матеріалів керівних органів, популяризацію фондів, які відображали розвиток партійно-радянського керівництва, проголошені радянською владою пріоритети. Тематика виставок відповідала цим завданням: «До дня колективізації», «Економічне становище України на ХП річницю Жовтня», «Антирелігійна література», «Ленін», «Весняна засівна кампанія», «Міжнародний жіночий день».

У 1931-1932 рр. виставкова робота відображала процес реконструкції промисловості та сільського господарства відповідно до основних гасел п'ятирічок. Бібліотека брала участь у грандіозній за розмахом Першій Київській оборонній виставці в 1931 р. [7]. Розпочалася пропаганда матеріалів з'їздів та конференцій партії і радянських органів, а також класиків української й російської літератури, дозволених радянською владою (Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, Лесі Українки, Максима Горького, В. В. Маяковсь- кого та ін.); пропаганда класиків марксизму-ленінізму, що стали частиною політосвітньої діяльності Бібліотеки [8].

1933 р. проходив під гаслом відзначення 50-ї річниці від дня смерті Карла Маркса та підготовки комплексної виставки до цієї дати.

З 1934 р. відбуваються докорінні зміни в системі Академії наук, вона переживає реорганізацію, що супроводжується політичними респресіями та повною переорієнтацією діяльності. Відбулися зміни й у діяльності Бібліотеки, яка отримала назву Бібліотека Академії наук УРСР. Бібліотека, як і всі заклади науки і культури того часу, перетворилася в радянську ідеологічну установу.

Період 1935-1941 рр. в історії бібліотечної справи в Україні є поворотним для визначення основних принципів та положень діяльності бібліотек. Так,